РІШЕННЯ

іменем україни

28 вересня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,

ІзмайловоїТ.Л., Мостової Г.І.,

за участю представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення майнової та моральної шкоди,

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від

06 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 29 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.),

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення майнової та моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 04 липня 2014 року близько 09 год. 30 хв. на зупинці громадського транспорту «5 поліклініка» в м. Черкаси вона зайшла до автобуса «Богдан», державний номерний знак

НОМЕР_4, який рухався за маршрутом № 29 в напрямку центру

м. Черкаси, та пред'явила посвідчення інваліда І групи. На зупинці громадського транспорту «Парк Перемоги» до неї підійшла кондуктор ОСОБА_7 та почала вказувати на те, що ОСОБА_5 не є інвалідом

І групи. Через деякий час кондуктор заспокоїлась, а позивачка вийшла з автобуса на зупинці «вул. Б. Хмельницького».

11 липня 2014 року близько 10 год. 30 хв. на зупинці громадського транспорту «вул. Б. Хмельницького» в м. Черкаси ОСОБА_5 зайшла до автобуса «Богдан», державний номерний знак НОМЕР_1, який рухався за маршрутом № 29 в напрямку центрального ринку м. Черкаси, та пред'явила посвідчення інваліда І групи. Кондуктор ОСОБА_6, яка працювала на цьому маршруті, підійшовши до неї повідомила, що на вказаному маршруті посвідчення інваліда І групи не дійсне, а право на безкоштовний проїзд мають інваліди І групи опорно-рухового апарату з дитинства. Після цього ОСОБА_6 почала вимагати у позивачки кошти за проїзд, підбурюючи пасажирів проти останньої. ОСОБА_5 заплатила 3 грн за проїзд та отримала квиток.

Крім цього, 07 листопада 2014 року близько 08 год. 50 хв. на зупинці громадського транспорту «5 поліклініка» в м. Черкаси ОСОБА_5 зайшла до автобусу «Богдан», державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався за маршрутом № 29 в напрямку центру м. Черкаси, та пред'явила посвідчення інваліда І групи. До неї підійшла кондуктор автобуса та почала ображати її, відмовившись називати своє прізвище. Після цього

ОСОБА_5 зателефонувала диспетчеру ПП «ОСОБА_3», яке здійснює перевезення пасажирів на вказаному маршруті, однак диспетчер відмовилась називати прізвище кондуктора вказаного автобуса.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_5 просила стягнути з

ПП «ОСОБА_3» на її користь 10 000 грн моральної шкоди та 24 грн 20 коп. майнової шкоди, з яких: 03 грн - вартість придбаного квитка на проїзд в автобусі, 21 грн 20 коп. - витрати, пов'язані з виготовленням копій документів, доданих до позовної заяви.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від

07 травня 2015 року, занесеною до журналу судового засідання, до участі у справі залучено ОСОБА_8

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від

28 вересня 2015 року, занесеною до журналу судового засідання, внесено зміни щодо прізвища та організаційно-правової форми господарювання відповідача з приватного підприємця «ОСОБА_3» на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від

05 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі

24 грн 20 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29 грудня

2015 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від

05 листопада 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 300 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з

ФОП ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 24 грн 20 коп., суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, виходив із положень ст. 1172 ЦК України. При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог у цій частині.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалюючи в цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягала у тому, що позивач зазнала душевних страждань у звʼязку з протиправною поведінкою щодо неї та у звʼязку із приниженням її честі та гідності.

Проте погодитись із висновком судів попередніх інстанційв частині стягнення майнової шкоди в розмірі 21 грн 20 коп не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в частині стягнення майнової шкоди в розмірі 21 грн 20 коп не відповідають.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 є інвалідом І групи загального захворювання з ураженням опорно-рухового аппарату.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інваліди I та IIгрупи, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда I групи або дитину-інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі). Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що пільги інвалідам надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина-інвалід» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового аппарату).

Згідно зі свідоцтвом серії НОМЕР_5 від 03 вересня 2002 року ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

ОСОБА_3 здійснює діяльність, повʼязану з наданням послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами.

11 липня 2014 року на маршруті № 29 «Митниця-Руставі» знаходився автобус «Богдан», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_9 та кондуктора ОСОБА_6

Цього ж дня у вказаний автобус на зупинці громадського транспорту «вул. Б. Хмельницького» в м. Черкаси зайшла ОСОБА_5 та предʼявила кондуктору пенсійне посвідчення інваліда І групи з метою реалізації її права на безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті, яке передбачено ст. 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», але отримала відмову в реалізації даного права з боку працівника ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_6, оскільки позивачу необхідно було дістатися до місця призначення та з метою уникнення загострення ситуації ОСОБА_5 сплатила 3 грн за квиток на проїзд у пасажирському міському транспорті за вказаним маршрутом.

Частинами 1, 2 ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про автомобільний транспорт» пасажир зобов'язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_6 під час виконання своїх трудових обовʼязків перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 та те, що ОСОБА_5, яка є інвалідом І групи, скористалась послугами ФОП ОСОБА_3 по перевезенню в громадському транспорті на автобусному маршруті № 29, пред'явивши при цьому посвідчення інваліда І групи кондуктору вказаного автобуса, ОСОБА_5 мала право на здійснення безоплатного проїзду вказаним маршрутом, а тому суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відшкодування майнової шкоди в розмірі 03 грн (вартість квитка на проїзд у маршрутці).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, звертаючись до суду з позовними вимогами, просила стягнути 24 грн 20 коп. майнової шкоди, з яких: 03 грн - вартість придбаного квитка на проїзд в автобусі та 21 грн 20 коп. - витрати, пов'язані з виготовленням копій документів, доданих до позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Аналіз заявлених позовних вимог у взаємозвʼязку із нормами права дає можливість дійти висновку про те, що 21 грн 20 коп., які позивач просив стягнути з відповідача як майнову шкоду та які полягають у витратах, пов'язаних з виготовленням копій документів, доданих до позовної заяви, не можна відносити до майнової шкоди, оскільки вказана сума коштів, витрачена на виготовленням копій документів, доданих до позовної заяви, є судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи, а не майновою шкодою в розумінні положень ст. 1172 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, стягуючи майнову шкоду в розмірі 21 грн

20 коп., на підставі положень ст. 1172 ЦК України, які полягають у витратах, пов'язаних з виготовленням копій документів, доданих до позовної заяви, в порушення вимог ст. 212, 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення майнової шкоди в розмірі 21 грн 20 коп як витрати, пов'язані з виготовленням копій документів, доданих до позовної заяви.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення й ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З урахуванням наведеного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 29 грудня 2015 року підлягають скасуванню в частині стягнутої майнової шкоди в розмірі 21 грн 20 коп з постановленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити. В решті рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись п. 5. ч. 1 ст. 336, ст. ст. 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від

06 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 29 грудня 2015 року в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 21 грн 20 коп скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди в розмірі 21 грн 20 коп відмовити.

У решті рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов Судді:О.І. Євтушенко Ю.Г. Іваненко Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова