рішення

іменем україни

27 січня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Коротуна В.М., Маляренка А.В.,

ПаріновоїІ.К., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Інтербуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Захід», ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Терра Банк», треті особи: Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання недійсним договору доручення, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування реєстрації права власності в єдиному реєстрі прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору іпотеки, виселення та визнання права власності, за касаційними скаргами ОСОБА_3, від імені якого діє представник ОСОБА_4, та Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Інтербуд» (далі - ТОВ «Фірма Інтербуд») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Захід» (далі - ТОВ «Універсал-Захід»), ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (далі - ПАТ «Терра Банк»), треті особи: Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - ОКП Львівської облради «БТІ та експертної оцінки») про визнання недійсним договору доручення, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування реєстрації права власності в єдиному реєстрі прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору іпотеки, виселення та визнання права власності.

Позивач під час розгляду справи уточнив позовні вимоги та остаточно просив: визнати недійсним договір доручення від 05 березня 2007 року № 12, укладений між ТОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_3, із додатками та доповненнями; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 в єдиному реєстрі прав на нерухоме майно; виселити ОСОБА_3 із вказаної квартири; визнати недійсним договір іпотеки цієї квартири, укладений 22 серпня 2008 року між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_3; визнати за ТОВ «Фірма Інтербуд» право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного 12 грудня 2009 року між ТОВ «Універсал-Захід» і ТОВ «Фірма Інтербуд», останнє набуло права за договором доручення від 05 березня 2007 року № 12, укладеним між ТОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_3 На думку позивача вказаний договір доручення є недійсним у зв'язку з відсутністю у повіреного на момент його укладення ліцензії на залучення коштів від населення з метою житлового будівництва. Зокрема, зазначив, що вказаний договір доручення фактично за своїм змістом не відповідав назві, оскільки ТОВ «Універсал-Захід», будучи повіреним за вказаним договором, фактично виступило замовником будівництва житлового будинку № 2а по вул. П. Тичини у с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, тому такі правовідносини повинні регулюватися Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», яким заборонено всі види пайової участі в будівництві та залучення коштів, у тому числі і шляхом укладення договорів доручення.

Крім того, вважає, що визнанню недійсним підлягає і договір іпотеки вищевказаної квартири, укладений 22 серпня 2008 року між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_3 Набувши право вимоги за договором доручення, позивач вважає, що він замість ТОВ «Універсал-Захід» набуває право власності на спірну квартиру, тому просив визнати за ним таке право у судовому порядку та виселити з неї відповідача.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2014 року позов ТОВ «Фірма Інтербуд» задоволено частково.

Визнано недійсним договір доручення від 05 березня 2007 року № 12, укладений між ТОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_3, із додатками та доповненнями.

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_3, на квартиру АДРЕСА_1.

Скасовано в єдиному реєстрі прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказану вище квартиру.

Визнано недійсним договір іпотеки зазначеної квартири, укладений 22 серпня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» та ОСОБА_3

Визнано за ТОВ «Фірма Інтербуд» право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «Фірма Інтербуд» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсним договору доручення від 05 березня 2007 року № 12, укладеного між ТОВ «Універсал Захід» та ОСОБА_3, із додатками та доповненнями.

Ухвалено у цій частині нове рішення, яким визнано договір доручення від 05 березня 2007 року № 12, укладений між ТОВ «Універсал Захід» та ОСОБА_3, із додатками та доповненнями - удаваною угодою.

Встановлено, що ТОВ «Універсал Захід» та ОСОБА_3 насправді вчинили інвестиційний договір від 05 березня 2007 року № 12.

Визнано недійсним інвестиційний договір, укладений 05 березня 2007 року між ТОВ «Універсал Захід» та ОСОБА_3 за № 12.

У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, від імені якого діє представник ОСОБА_4, просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції із підстав порушення судами норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк» (далі - ПАТ «Кристалбанк»), яке є правонаступником ПАТ «Терра Банк», просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким указаний позов залишити без задоволення, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ «Кристалбанк» підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3, від імені якого діє представник ОСОБА_4, - задоволенню частково з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України щодо змісту, рішення апеляційного суду повинно мати: мотивувальну частину із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлених судом першої інстанції обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; назви, статті закону, на підставі якого вирішено справу; резолютивну частину із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку апеляційного суду по суті позовних вимог.

Проте рішення судів обох інстанцій не відповідають зазначеним нормам процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги у частині визнання недійсним договору доручення від 05 березня 2007 року № 12, укладеного між ТОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_3, із додатками та доповненнями, суд першої інстанції виходив із того, що за оспорюваним договором доручення повірений повинен був вчинити ряд дій від імені та за рахунок довірителя ОСОБА_3, а права та обов'язки за такими правочинами повинні були виникнути у останнього як довірителя, натомість у п. 1.3 цього договору сторони усупереч положенням ст. 1000 ЦК України визначили, що повірений уповноважений від свого імені (не від імені довірителя ОСОБА_3.) в інтересах довірителя укладати угоди з третіми особами щодо організації та ведення будівництва, введення нерухомості в експлуатацію, підготовки документації для оформлення права власності. При цьому суд вважав установленим, що жодних фактичних чи юридичних дій, які б відповідали укладеному договору доручення, повіреним вчинено не було.

Так, суд дійшов висновку, що усупереч договору доручення ТОВ «Універсал-Захід» самостійно вступив у правовідносини, пов'язані з будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, хоча за змістом договору доручення замовником будівництва (разом з іншими учасниками будівництва) повинен був виступати ОСОБА_3, а ТОВ «Універсал-Захід» повинно було лише здійснювати представництво його інтересів. Такого висновку суд дійшов, виходячи зі змісту копії технічних умов ЛКП «Львівводоканал», технічних умов ВАТ «Львівобленерго», які видавалися ТОВ «Універсал-Захід» як замовнику будівництва вказаного житлового будинку, а також дозволу на виконання будівельних робіт від 27 червня 2007 року № 68, згідно з яким замовником будівництва та виконавцем будівельних робіт із будівництва комплексу житлових будинків у с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області є ТОВ «Універсал-Захід»; аналогічні положення містяться і в акті державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 18 червня 2008 року.

Таким чином, як зазначив суд, укладений договір доручення фактично являв собою договір інвестування, а тому така діяльність повинна здійснюватися у порядку, визначеному Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», зі створенням відповідно фонду фінансування будівництва та отриманням відповідної ліцензії ТОВ «Універсал-Захід».

Враховуючи те, що в даному випадку залучення коштів від населення з метою житлового будівництва може здійснюватися виключно управителем за умови отримання відповідної ліцензії, тому суд дійшов висновку про визнання недійсним відповідно до ст. 227 ЦК України договору доручення від 05 березня 2007 року № 12.

Крім того, суд вважав установленим факт, що ОСОБА_3 не провів розрахунку за оспорюваним правочином, тому суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про повернення сторін у попередній стан не підлягає передачі ОСОБА_3 жодне майно.

Разом із тим суд дійшов висновку, що оскільки позивач правомірно набув усіх прав та обов'язків сторони за договором доручення від 05 березня 2007 року № 12, укладеним між відповідачами, то є підстави для визнання за позивачем права власності на вищевказану квартиру.

Водночас суд дійшов висновку, що оскільки право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_3 на підставі договору, який визнано недійсним, то підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 216 ЦК України свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_3 Зимноводівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області та зареєстроване в ОКП Львівської облради «БТІ та експертної оцінки».

Із вищевказаних підстав суд визнав недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, укладений 22 серпня 2008 року між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_3 При цьому суд у рішенні зазначив, що наявність рішення Пустомитівського районного суду Львівської області про визнання права власності на спірну квартиру за ПАТ «Терра Банк» не має у цій справі преюдиційного значення, оскільки предмети доказування в цих справах є різними, та не унеможливлює визнання іпотечного договору недійсним та права власності на спірну квартиру за позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_3 із вищевказаної квартири, суд виходив із того, що у справі відсутні відомості щодо його фактичного проживання в цій квартирі, а відомості про його реєстрацію не є достатнім доказом фактичного проживання в ній.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд вважав установленим факт, що договором доручення від 05 березня 2007 року сторони приховали інший правочин - інвестиційний договір, за яким ТОВ «Універсал-Захід» залучало від ОСОБА_3 грошові кошти для будівництва житлової нерухомості, оскільки за актом приймання-передачі до договору від 08 липня 2008 року ТОВ «Універсал-Захід» передало ОСОБА_3 на виконання договору не послуги, які є предметом договору доручення, а квартиру АДРЕСА_1, що, як зазначив суд, суперечить правовій природі договору доручення.

Виходячи зі змісту ст. 235 ЦК України та роз'яснень, які містяться у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд дійшов висновку про необхідність визнання оспорюваного договору доручення удаваним та визнання його інвестиційним договором від 05 березня 2007 року № 12.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що зміст інвестиційного договору, який насправді уклали ТОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_3, суперечить вимогам чинного на той час законодавства, зокрема ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», та, крім цього, залучення коштів від населення з метою житлового будівництва може здійснюватись виключно управителем за умови отримання відповідної ліцензії, а отже, відповідно до вимог ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України інвестиційний договір від 05 березня 2007 року № 12, укладений між ТОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_3, підлягає визнанню недійсним.

Разом із тим суд виходив із того, що ОСОБА_3 не провів розрахунку за оспорюваним правочином, тому дійшов висновку, що під час вирішення питання про повернення сторін у попередній стан йому не підлягає передачі жодне майно, натомість, оскільки позивач правомірно набув усіх прав та обов'язків сторони за договором доручення від 05 березня 2007 року № 12, укладеним між відповідачами, тому є підстави передати позивачу права на спірну квартиру та визнати за позивачем право власності на цю квартиру.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки на підставі недійсного правочину ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру, яке видано Зимноводівською сільською радою та зареєстровано в ОКП Львівської облради «БТІ та експертної оцінки», то воно відповідно до вимог ст. 216 ЦК України підлягає скасуванню.

За таких обставин апеляційний суд вважав законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції у частині застосування наслідків недійсності оспорюваного договору.

Однак із вказаними висновками погодитися не можна за таких обставин.

Судом установлено, що 05 березня 2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Універсал-Захід» укладено договір доручення № 12, за яким ОСОБА_3 доручив ТОВ «Універсал-Захід» вчинити правочин на створення нерухомого майна та організації будівництва об'єкта нерухомості - квартири в чотириповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами вказаного договору (п. п. 1.3, 3.4) ТОВ «Універсал-Захід» уповноважувалося від свого імені в інтересах ОСОБА_3 укладати угоди з третіми особами щодо організації та ведення будівництва, введення нерухомості в експлуатацію, підготовки документації для оформлення права власності, забезпечити передачу квартири за актом приймання-передачі.

У подальшому до вказаного договору підписувалися додатки, що стосувалися строків внесення оплати та розміру внесків, а саме: 26 лютого 2009 року - додаток № 2, згідно з п. 1 якого передбачено, що станом на 26 лютого 2009 року основний борг ОСОБА_3 перед ТОВ «Універсал-Захід» становить 302 750,00 грн; 26 лютого 2009 року - додаток № 3, у якому сторони погодили терміни сплати заборгованості за договором доручення від 05 березня 2007 року № 12.

При цьому суд установив, що у справі відсутні докази сплати ОСОБА_3 грошових сум, визначених додатками № № 2 та 3 до договору від 05 березня 2007 року № 12.

Рішенням Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 06 серпня 2008 року № 215 оформлено право власності громадян на квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1, у тому числі на ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 у цьому будинку.

08 серпня 2009 року на ім'я ОСОБА_3 оформлено свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1.

22 серпня 2008 року між ЗАТ «Терра Банк», правонаступником якого є ПАТ «Терра Банк», та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Кір П.В. та зареєстрований за реєстровим № 433, згідно з яким на забезпечення виконання зобов'язань за укладеним кредитним договором від 22 серпня 2008 року № 05-Ф/08/15 ОСОБА_3 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2014 року задоволено позов ПАТ «Терра Банк» та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Терра Банк» у розмірі 901 740 грн 95 коп. звернено стягнення на вказану квартиру зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном шляхом визнання за ПАТ «Терра Банк» права власності на вказане нерухоме майно та припинення права власності ОСОБА_3 на цю квартиру.

12 грудня 2009 року між ТОВ «Універсал-Захід» та ТОВ «Фірма «Інтербуд» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Універсал-Захід» уступає ТОВ «Фірма «Інтербуд» вимогу, зазначену у п. 2.1 цього договору, а саме: вимогу до громадянина ОСОБА_3, яка виникла на підставі договору доручення від 05 березня 2007 року № 12, укладеного між ТОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_3, та підтверджується документами, зазначеними в акті приймання-передачі документів від 12 грудня 2009 року, що є невід'ємною частиною договору та одночасно фіксує виконання сторонами його умов. Розмір вимоги до ОСОБА_3, що уступається згідно з цим договором, становить 302 750,00 грн основного боргу. Станом на день укладення договору прострочену заборгованість не погашено.

Згідно з п. 3.2 договору про відступлення права вимоги ТОВ «Універсал-Захід» зобов'язалося в 10-ти денний термін з моменту укладення договору та підписання актів приймання-передачі документів повідомити боржників про уступку вимоги. На виконання вимог наведеного пункту договору 12 грудня 2009 року ТОВ «Універсал-Захід» направило ОСОБА_3 листа № 243/12/09 про зміну кредитора за договором доручення від 05 березня 2007 року № 12.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину, з порушенням умов, необхідних для чинності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст. ст. 215, 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України установлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, в тому числі і внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги - цесія).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Отже, за договором цесії може бути відступлена тільки дійсна вимога.

Системний аналіз вищевикладених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що у разі невиконання боржником зобов'язань за відступленою вимогою новому кредитору (цесіонарію), останній має право право звернутись до суду за захистом порушених прав шляхом зобов'язання боржника виконати зобов'язання, а не шляхом визнання договору, за яким відступлена вимога, недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - двосторонньої реституції, оскільки цесіонарій не є стороною договору, за яким йому відступлено право вимоги, а набуває лише певні відступлені права за цим договором, та, відповідно, не перебував у становищі, яке мали сторони правочину до його укладення.

Як встановлено судами, на підставі договору від 12 грудня 2009 року про відступлення права вимоги до ТОВ «Універсал-Захід» як цесіонарія перейшло право вимоги, яке мало ТОВ «Фірма «Інтербуд» - цедент, до ОСОБА_3 на підставі договору доручення від 05 березня 2007 року № 12.

За таких обставин, враховуючи характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які ними регулюються, колегія суддів дійшла висновку, що права позивача ТОВ «Фірма «Інтербуд» як нового кредитора не можуть бути захищені в обраний ним спосіб, а саме шляхом визнання недійсним договору доручення, за яким відступлено право вимоги.

З огляду на викладене всі інші обставини, які встановлені судами, не мають правового значення, оскільки інші вимоги позову є наслідком задоволення вимоги про визнання договору доручення від 05 березня 2007 року № 12, укладеного між ТОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_3, недійсним.

Ураховуючи, що судом під час вирішення спору, який виник між сторонами у справі, неправильно застосовані норми матеріального права, у справі не вимагається збирання чи додаткової оцінки доказів, судом у повному обсязі встановлено обставини справи, тому відповідно до ст. 341 ЦПК України рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3, від імені якого діє представник ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Інтербуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-Захід», ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Терра Банк», треті особи: Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання недійсним договору доручення, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування реєстрації права власності в єдиному реєстрі прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору іпотеки, виселення та визнання права власності відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Дем'яносов

Судді: В.М. Коротун

А.В.Маляренко

І.К.Парінова

О.В.Ступак