РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2016 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоЄвтушенко О.І., суддів:Завгородньої І.М.,Ситнік О.М., Кафідової О.В.,Фаловської І.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним факту заборгованості за договором споживчого кредиту та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 25 грудня 2013 року він придбав у магазині «Комфі» товар на суму 9 976 грн. Зазначені кошти позивач отримав у кредит на підставі договору споживчого кредиту, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), за умовами якого він повинен вчасно сплачувати банку кожного місяця 564 грн до повного погашення наданого кредиту.
При укладання договору уповноважена особа відповідача надала йому всі необхідні документи, у тому числі роздруковані квитанції для оплати щомісячного кредиту у відділеннях УДППЗ «Укрпошта», в якій були вказані реквізити банку та його анкетні дані.
Зазначав, що він вчасно та у повній мірі сплачував усі платежі, що підтверджується квитанціями про сплату коштів. Кредит він погасив у повному обсязі.
У квітні 2015 року ОСОБА_6 зателефонували з банку та повідомили, що щомісячний платіж за кредитом за березень поточного року, який він сплатив як і всі інші через відділення УДППЗ «Укрпошта», до них не дійшов та попросили сплатити ще раз.
У подальшому позивач дізнався, що у ПАТ «Дельта Банк» введена тимчасова адміністрація і після її введення нові керівники одразу ж розірвали зв'язки з іншими банками, а також з УДППЗ «Укрпошта».
На його звернення з офіційним запитом до УДППЗ «Укрпошта», отримав відповідь, що проведеною перевіркою встановлено, що 11 березня 2015 року у відділенні поштового зв'язку Запоріжжя-93 було прийнято платіж (погашення кредиту) згідно з договором від 25 грудня 2013 року на особовий рахунок позивача у ПАТ «Дельта Банк» на суму 587 грн.
У подальшому представники банку стали постійно телефонувати з погрозами застосування до нього штрафних санкцій та вимагати повторно сплатити платіж за кредитним договором. На звернення до відповідача з проханням надати суму заборгованості, отримав відповідь, що заборгованість за кредитом склала 909 грн 63 коп.
Просив визнати завершеним споживчий кредитний договір від 25 грудня 2013 року № 010-07254-251213, який було укладено між ним та ПАТ «Дельта Банк», стягнути з відповідача 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано споживчий кредит від 25 грудня 2013 року № 010-07254-251213, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6, завершеним. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_6 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно з кредитним договором від 25 грудня 2013 року № 010-07254-251213. Посилання банку на те, що позивачем невчасно сплачено черговий платіж є безпідставними, та не можуть бути підставою для нарахування позивачеві штрафних санкцій та вимог сплатити кредит повторно. Стягуючи з відповідача моральну шкоду, суд виходив з того, що постійне листування з відповідачем з приводу надання інформації призвело до постійної нервової напруги позивача.
Суд апеляційної інстанції з таким рішенням суду першої інстанції погодився, залишивши його без змін.
Із такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вказані вимоги судами не дотримано.
Судами встановлено, що 25 грудня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 укладений споживчий кредитний договір № 010-07254-251213 про надання кредиту у розмірі 9 976 грн строком на 18 місяців по 24 червня 2015 року. Відповідно до п. 4 кредитного договору погашення кредитної заборгованості здійснювалося щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця шляхом зарахування суми грошових коштів у розмірі 564 грн відповідно до графіка платежів (а. с. 12).
Відповідно до графіка платежів строк останнього платежу вказано 25 червня 2015 року (а. с. 13).
Відповідачем визнано, що у квітні ОСОБА_6 зателефонували з банку та повідомили, що щомісячний платіж за кредитом за березень поточного року на рахунок банку відділенням поштового зв'язку не переведено, тому просили сплатити його знову.
Фотокопією квитанції підтверджено, що позивач достроково 11 березня 2015 року сплатив черговий платіж № 76 у розмірі 587 грн на особовий рахунок № НОМЕР_1 згідно з договором від 25 грудня 2013 року № 010-07254-251213 у відділенні поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» (а. с. 15).
Листом УДППЗ «Укрпошти» від 10 квітня 2015 року № 26-14-250 ОСОБА_6 повідомлено, що проведеною перевіркою встановлено, що 11 березня 2015 року у відділенні поштового зв'язку Запоріжжя-93 було прийнято платіж № 76 (погашення кредиту) згідно з договором від 25 грудня 2013 року № 010-07254-251213 до ПАТ «Дельта Банк» на особовий рахунок ОСОБА_6 за № НОМЕР_1 на суму 587 грн. Усі прийняті відділенням поштового зв'язку платежі за 11 березня 2015 року сформовані в єдиний електронний реєстр платежів від 13 березня 2015 року на загальну суму 41 653 грн 31 коп. та направлено у ПАТ «Дельта Банк» і Генеральну дирекцію УДППЗ «Укрпошта» для подальшого перерахування за призначенням одержувачу ПАТ «Дельта Банк» (а. с. 18).
Суди дійшли правильного висновку, що позивач довів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором від 25 грудня 2013 року № 010-07254-251213 у повному обсязі. Представником відповідача визнано, що здійснений позивачем 11 березня 2015 року платіж за кредитним договором у розмірі 587 грн фактично надійшов на рахунок ПАТ «Дельта Банк» у травні 2015 року.
Доводи ПАТ «Дельта Банк» про неврахування судами того, що гроші були зараховані на рахунок позивача лише у травні 2015 року, правильно оцінені судами, оскільки позивач як фізична особа повністю вчасно здійснив платежі і позбавлений можливості впливати на дії банку та його контрагентів.
З висновком суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про стягнення з відповідача завданої позивачу моральної шкоди, колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
У даному випадку між сторонами виникли договірні правовідносини і умовами кредитного договору відшкодування моральної шкоди у разі порушення виконання його умов не передбачено.
На зазначені помилки суду першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув та їх не виправив.
Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, касаційний суд вважає за необхідне висновки у частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати і у задоволенні позову у цій частині відмовити.
Керуючись ст. ст. 333, 336, 341, 343, 344, 346, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
в и р і ш и л а:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року у частині часткового задоволення позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про відшкодування моральної шкоди скасувати.
У позові ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.І. ЄвтушенкоСудді: І.М. Завгородня О.В. Кафідова О.М. Ситнік І.М. Фаловська