Ухвала

іменем україни

21 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 31 березня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 січня

2015 року,

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаною заявою, мотивуючи тим, що 12 червня 2008 року між нею та ЗАТ «Кредит ЄвропаБанк» був укладений договір, який забезпечено договором поруки, укладеним між банком та ОСОБА_5 Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 31 березня 2014 року задоволено позов публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» (далі - ПАТ «Кредит Європа Банк») до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості. Просила скасувати наведене рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 31 березня 2014 року, посилаючись на те, що її не було повідомлено про день та час розгляду справи, а тому не було всебічно та в повному обсязі розглянуто докази по справі, також на її адресу не було надіслано копію третейського рішення, що є порушенням регламенту. Вважала, що дана справа не підвідомча третейському суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня

2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва

від 20 січня 2015 року, в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2015 року, якою відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження на постановлені у справі ухвали у даній справі з підстав, передбачених п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який був поручителем, просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 січня

2015 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, суди виходили з її необґрунтованості.

Проте даний висновок не ґрунтується на процесуальному законі.

Установлено, що 12 червня 2008 року між ЗАТ «Кредит Європа Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту, згідно з яким їй було надано грошові кошти на споживчі цілі в сумі

495 000 доларів США, терміном до 12 червня 2023 року зі сплатою 13,45% річних.

Виконання умов договору про надання споживчого кредиту забезпечено договором іпотеки від 12 червня 2008 року, укладеним між

ЗАТ «Кредит Європа Банк» та ОСОБА_5

До договору про надання споживчого кредиту було укладено ряд додатковихдоговорів, а саме:16 лютого 2009 року, 22 лютого 2010 року,

27 липня 2010 року, 27 січня 2011 року, 27 лютого 2011 року, 16 березня

2012 року.

Відповідно до п. 3.5 договору про надання споживчого кредиту, в редакції додаткової угоди від 16 лютого 2009 року, сторони домовились про те, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків ОСОБА_6

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків 31 березня 2014 року, яке ухвалене на підставі наведених вище договорів про надання споживчого кредиту та іпотеки, позовні вимоги ПАТ «Кредит ЄвропаБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 задоволено та стягнуто з останніх солідарно на користь ПАТ «Кредит Європа Банк» заборгованість у розмірі 5 354 478,65 грн та третейський збір у сумі

25 500 грн.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 зазначеного Закону визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонено третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено п. 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). ЗазначенийЗакон набрав чинності 12 березня

2011 року.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «;Про внесення змін до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом» передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання цього договору, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

У справі, яка переглядається, рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення заборгованості за кредитним договором, про скасування якого звернулася із заявою

ОСОБА_3, ухвалено 31 березня 2014 року, тобто після набрання чинності Закону «Про внесення змін до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом», розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом.

Суди, розглядаючи заяву ОСОБА_3, на вказану обставину не звернули уваги та відмовили в задоволенні заяви, помилково пославшись на те, що виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений у ст. 51 Закону України «Про захист прав споживачів, однак таких підстав для скасування оспорюваного рішення третейського суду не встановлено.

Оскільки спірне рішення третейського суду ухвалено після внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів», а ОСОБА_3 є споживачем послуг банку, спір виник щодо стягнення з нього заборгованості за споживчим кредитом, то в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 цього Закону та розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «;Про внесення змін до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом» така справа третейському суду не підвідомча.

Отже, рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 5 грудня 2014 року підлягає скасуванню відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Наведені висновки щодо застосування вищенаведених норм права містяться в постановах Верховного Суду України від 11 листопада

2015 року (справа № 6-1716цс15) та від 3 лютого 2016 року (справа

№ 6-2630цс15), які в силу положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

У силу ч. 2 ст. 348 ЦПК України підлягає скасуванню й ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2015 року, якою відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження на постановлені у справі ухвали у даній справі.

Керуючись ст. ст. 336, 342-345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня

2014 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2015 року скасувати.

Скасувати рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків 31 березня 2014 року (справа №515/14), про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» заборгованості за кредитним договором.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО.С. Ткачук Судді: В.С. Висоцька М.К. Гримич О.В. Умнова І.М. Фаловська