Рішення

іменем україни

21 жовтня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Коротуна В.М., Маляренка А.В.,

Попович О.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 14 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20 жовтня 2014 року вона з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») уклала договір № 003-21504-201014 банківського вкладу (депозиту) «Найкраща пропозиція» у доларах США, за умовами якого вона передала банку грошові кошти у розмірі 6 тис. доларів США терміном до 18 січня 2015 року, за умови сплати процентів за користування грошовими коштами. У зв'язку із закінченням строку дії договору вона у січні 2015 року звернулася до ПАТ «Дельта Банк» з вимогою про повернення суми вкладу, проте їй було відмовлено та сплачено лише 40 доларів США. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором, чим порушує її права вкладника, позивач просила стягнути з ПАТ «Дельта Банк» грошові кошти, внесені на депозитний рахунок відповідно до договору банківського вкладу від 20 жовтня 2014 року № 003-21504-201014 у сумі 6 380,82 доларів США, з яких: 6 тис. доларів США - банківський вклад; 132,62 доларів США - проценти за користування банківськими коштами; 227,94 доларів США - пеня за прострочення строків повернення вкладу, а також три проценти річних у сумі 20,26 доларів США.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 14 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти, внесені на депозитний рахунок відповідно до договору банківського вкладу від 20 жовтня 2014 року № 003-21504-201014 у сумі 6 152,88 доларів США, що еквівалентно 140 790 грн 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1 407 грн 90 коп.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 15 липня 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 14 квітня 2015 року в частині стягнення судових витрат скасовано.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України <nau://ukr\1618-15|st4>).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір № 003-21504-201014 банківського вкладу (депозиту) «Найкраща пропозиція», відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала банку грошові кошти у сумі 6 тис. доларів США, а банк зобов'язався повернути вклад та сплатити відповідні проценти.

Термін повернення вкладу сторонами погоджено до 18 січня 2015 року.

Згідно з п. 1.9 договору дія договору припиняється з виплатою всієї суми вкладу разом із процентами.

Крім того, судами установлено, що станом на 30 січня 2015 року на депозитному рахунку позивача наявні грошові кошти у сумі 6 172,62 доларів США, із яких позивачу повернуто 40 доларів США, що підтверджується відповідними квитанціями.

19 січня 2015 року ОСОБА_3 письмово звернулася до ПАТ «Дельта Банк» із проханням повернути суму депозитного вкладу з нарахованими процентами.

Листом від 21 січня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило про неможливість повернення депозиту.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Дельта Банк» строком на три місяці - з 03 березня до 02 червня 2015 року включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015 року № 71 внесено зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51, а саме: п. 2 цього рішення викладено у такій редакції: «Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців - з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно».

За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про порушення відповідачем взятих за вищевказаним договором банківського вкладу (депозиту) зобов'язань щодо вчасного повернення суми вкладу та нарахованих процентів.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відхилив доводи відповідача про виконання ним умов договору шляхом перерахування суми вкладу позивача з процентами на поточний рахунок, оскільки, як зазначив суд, матеріали справи містять достатні та переконливі докази на підтвердження того, що позивач не мала реальної можливості розпорядитися належними їй коштами.

Крім того, апеляційний суд визнав безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про сплату позивачу боргу за договором, адже така заборгованість була виплачена 11 червня 2015 року, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції, і ця обставина не може впливати на законність та обґрунтованість рішення суду на час його ухвалення.

Проте такі висновки судів є помилковими, не ґрунтуються на нормах матеріального права та суперечать наявним у справі доказам.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, під час перегляду справи в апеляційному порядку представником відповідача надано витяг зі списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з яким 11 червня 2015 року ОСОБА_3 отримала через ПАТ КБ «ПриватБанк» 165 306 грн 59 коп., які обліковувалися на рахунку № НОМЕР_1 (а. с. 72).

За таких обставин у суду не було передбачених законом підстав для стягнення з відповідача грошових коштів за вищевказаним договором банківського вкладу у сумі 6 152,88 доларів США, що еквівалентно 140 790 грн 20 коп., виходячи зі змісту ст. ст. 1, 3 ЦПК України та враховуючи, що порушені права позивача відновлено шляхом виплати через ПАТ КБ «ПриватБанк» в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а стягнення грошових коштів за одним і тим самим депозитним договором у судовому порядку призведе до подвійної відповідальності, що прямо заборонено положеннями Конституції України.

Ураховуючи, що судом під час вирішення спору, який виник між сторонами у справі, неправильно застосовані норми матеріального права, у справі не вимагається збирання чи додаткової оцінки доказів, обставини справи судом встановлені повно і правильно, тому відповідно до ст. 341 ЦПК України рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 14 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 липня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Дем'яносов

Судді: В.М. Коротун

А.В. Маляренко

О.В. Попович

О.В. Ступак