РІШЕННЯ

іменем україни

20 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гвоздика П.О.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, Державної реєстраційної служби України, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від

4 листопада 2015 року,

встановила:

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від 11 червня

2011 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4, останній отримав кредит у розмірі 42 000 доларів США, на умовах визначених договором, терміном повернення 11 червня 2014 року. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки, предметом якого є будинок по АДРЕСА_1, що належний ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 листопада 2006 року. На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», яке є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», та ПАТ «Дельта Банк», до останнього перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором. Неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного призвело до утворення заборгованості, яка станом на 19 березня 2013 року склала 31 352,58 доларів США та добровільно сплачена не була.

Ураховуючи викладене та посилаючись на те, що право вимоги за указаним кредитним договором перейшло йому на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 8 грудня 2011 року, укладеного з АКІБ «УкрСиббанк», позивач просив у рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотечного майна йому у власність.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 4 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за споживчим кредитом від

11 червня 2007 року, яка станом на 19 березня 2013 року становить

31 352,58 доларів США, що на момент подачі позову було еквівалентно 250 601,17 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинок загальною площею 152,8 кв. м, житловою площею 96 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» у власність вказаного предмета іпотеки та визнання на нього права власності за ПАТ «Дельта Банк» за вартістю, визначеною на момент набуття права власності на нього на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» 6 135,30 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позову, у цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В іншій частині рішення не оскаржено, тому не перевіряється судом касаційної інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 11 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 42 000 доларів США. На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_3 договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1.

8 грудня 2011 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав із ПАТ «Дельта Банк» договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого останній набув право вимоги за спірним кредитним договором.

Предʼявляючи позов, ПАТ «Дельта Банк» посилалось на те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 31 352,58 доларів США, яку боржник та його поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд виходив із доведеності та підставності позовних вимог, оскільки у разі неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами та правильно оціненим судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з установленою апеляційним судом початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - визначеною на момент набуття права власності на нього на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно із ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам ч. 6

ст. 38, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року № 6-1205цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Крім того, посилання апеляційного суду в резолютивній частині рішення на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, є безпідставним.

Так, 7 червня 2014 року набув чинності Закон України від 3 червня

2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон), згідно з підпунктом 1 пункту 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України від 2 жовтня 1992 року «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України від

5 червня 2003 року «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Відтак установлений Законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України в постанові № 6-57цс15 від 27 травня 2015 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх для всіх судів України.

З урахуванням викладеного резолютивна частина рішення апеляційного суду в частині щодо початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації підлягає зміні, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про іпотеку», а в частині посилання на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року підлягає виключенню.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 4 листопада

2015 року змінити.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

від 11 червня 2007 року, що був укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, яка станом на 19 березня 2013 року становить 31 352,58 доларів США, що на момент подачі позову було еквівалентно 250 601,17 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинок загальною площею 152,8 кв. м, житловою площею 96 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» у власність вказаного предмета іпотеки та визнання на нього права власності за ПАТ «Дельта Банк» з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 6 135,30 грн судового збору.

Рішення оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО.С. Ткачук Судді:В.С. Висоцька П.О. Гвоздик О.В. Умнова І.М. Фаловська