РІШЕННЯ

іменем україни

19 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Іваненко Ю.Г.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 21 квітня 2016 року,

встановила:

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_4 є батьком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який навчається в Коледжі економіки, права та інформаційних технологій Тернопільського національного економічного університету на денній формі навчання, на контрактній основі з розміром оплати - 4 800 грн на рік. Зазначала, що відповідач відмовляється від надання матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в добровільному порядку, а тому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 500 грн щомісячно.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчатися, у розмірі 1 500 грн, щомісячно, починаючи з

30 листопада 2015 року на час навчання і до досягнення ним 23-х років. Стягнуто із ОСОБА_4 в доход держави 551,20 грн судового збору.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 21 квітня

2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно довідки Коледжу економіки, права та інформаційних технологій Тернопільського національного економічного університету від 23 листопада 2015 року ОСОБА_6 навчається на 4 курсі даного Коледжу за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» на платній основі денної форми навчання за спеціальність «Обслуговування комп'ютерних систем та мереж», термін навчання з 1 вересня 2012 року по 30 червня 2016 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 5 червня 2014 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягувалися аліменти на сина ОСОБА_6 в розмірі 900 грн до досягнення ним повноліття.

З моменту досягнення сином повноліття, відповідач припинив виплату аліментів та не надає кошти на утримання сина, незважаючи на те, що в даний час син навчається та є студентом контрактної форми навчання Коледжу економіки, права та інформаційних технологій Тернопільського національного економічного університету.

Позивач в повному обсязі надає матеріальну допомогу дитині і фактично одноособово несе батьківські обов'язки обох батьків, що не заперечується відповідачем.

У відповідача на утриманні є повнолітня дочка ОСОБА_7, якій він оплачує навчання у Тернопільському національному педагогічному університеті.

Згідно податкових декларацій платника єдиного податку-фізичної особи - підприємця загальна сума доходу відповідача ОСОБА_4 за

2013 рік становить 920 000грн, а за 2014 рік - 277 000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину має той з батьків з ким вона проживає. За змістом зазначених статей ОСОБА_5 мала право звернутися з позовом. Однак, такий позов міг бути поданий в інтересах повнолітнього сина ОСОБА_6, який повинен бути позивачем у зазначеній справі, а з огляду на те, що останній є дієздатним, аліменти мали бути стягнуті на нього, а не в користь інших осіб, і навіть тоді, коли такі особи наділені правом звернення до суду з позовом в його інтересах.

Право на звернення до суду з позовом не наділяє таку особу правом матеріально-правової вимоги до відповідача у своїх інтересах, в тому числі і щодо стягнення аліментів на свою користь.

Проте даний висновок не відповідає вимогам закону.

Установлено, що ОСОБА_6 проживає з матір'ю ОСОБА_5 за місцем реєстрації: АДРЕСА_1

У силу положень ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Скориставшись своїм правом, передбаченим вищезазначеною нормою закону, позивач і звернулася до суду з позовом.

Відповідно до п. 20 роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв'язку з цим стягуються аліменти.

Отже, залучення цих осіб у справі є правом, а не обов'язком суду.

З огляду на викладене не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення незалучення цих осіб до участі у справі.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Частиною 2 ст. 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з урахуванням конкретних обставин справи, доказів, яким дав належну оцінку в порядку ст. 212 ЦПК України, вірно визначив право на отримання аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, розмір аліментів визначено відповідно до ст. 200 СК України.

Проте, суд неправильно визначив час, до якого слід стягувати аліменти та стягнув аліменти як до моменту припинення навчання так і до досягнення дитиною двадцяти трьох років.А тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.

В іншій частині ухвалене місцевим судом рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 21 квітня

2016 року скасувати.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2016 року змінити в частині кінцевого строку стягнення аліментів, стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на повнолітню дитину ОСОБА_6 на час навчання, але не більше, ніждо досягнення ним двадцяти трьох років.

У іншій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.С. Висоцька Судді:М.К. Гримич Ю.Г. Іваненко О.В. Умнова І.М. Фаловська