Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
Черненко В.А., ШтеликС.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про захист права споживача за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») не відповідало на його звернення щодо надання інформації та копій документів, які стосуються укладеного 18 травня 2007 року між ним та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» договору споживчого кредиту, за яким права кредитора згідно із договором факторингу від 12 грудня 2011 року перейшли до відповідача.
Позивач вважав, що ТОВ «Кей-Колект» зазначеною бездіяльністю порушило його право на інформацію, тому просив визнати таку бездіяльність протиправною, а також зобов'язати товариство надати йому копії документів і довідку щодо договору споживчого кредиту.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 551 грн 20 коп. судового збору.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2016 року рішення районного суду в частині відмови у позовній вимозі ОСОБА_3 про зобов'язання ТОВ «Кей-Колект» видати довідку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Зобов'язано ТОВ «Кей-Колект» надати ОСОБА_3 довідку, в якій вказати повний перелік документів, що стосувались договору споживчого кредиту від 18 травня 2007 року та були передані первісним кредитором - акціонерним товариством «УкрСиббанк» новому кредитору - ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу від 12 грудня 2011 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект». Стягнуто з ТОВ «Кей-Колект» в дохід держави судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп. У решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині стягнення з нього судового збору скасувати й ухвалити нове рішення згідно вимог закону.
Отже, в іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Стягуючи з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп., суд першої інстанції, виходив із того, що Закон України «Про захист прав споживачів» на правовідносини щодо отримання банківської інформації не поширюється. Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, то в силу ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з позивача.
Апеляційний суд, залишаючи в цій частині рішення суду без змін, погодився з висновком суду про те, що на спірні правовідносини Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється, тому ОСОБА_3 має сплатити судовий збір за вимоги, в задоволенні яких йому відмовлено. Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, стягнув з ТОВ «Кей-Колект» в дохід держави судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки вони не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить закону та нормам процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково не відповідають.
Судом установлено, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що ТОВ «Кей-Колект» не відповідало на його звернення щодо надання інформації та копій документів, які стосуються, укладеного 18 травня 2007 року між ним та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», договору споживчого кредиту, за яким права кредитора згідно із договором факторингу від 12 грудня 2011 року перейшли від публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ТОВ «Кей-Колект».
Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 стосуються захисту його прав, як споживача кредитних послуг, що відповідає змісту Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (з наступними змінами) у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання, так і виконання такого договору.
У зв'язку з наведеним висновки судів про те, що на спірні правовідносини не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів» є неправильним.
Крім того, у п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 (зі змінами та доповненнями) «Про застосування судами законодавства про судові витрати»судам роз'яснено, що оскільки ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного перелікупільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позов ОСОБА_3 стосується кількох вимог, оскільки зміст його позовних вимог зводиться до зобов'язання відповідача видати йому певний пакет документів, що є однією розширеною вимогою.
Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Керуючись ст. ст. 333, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_3 до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 551 грн 20 коп. скасувати.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
С.Ф.Хапта
В.А.Черненко
С.П.Штелик