Ухвала

іменем України

17 лютого 2016 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючогоКасьяна О.П., суддів: Гончара В.П., Остапчука Д.О.,Дербенцевої Т.П., Савченко В.О.,розглянувши у судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 12 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду із заявою, у якій просила скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 12 травня 2015 року про стягнення солідарно з неї та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 355 748 грн 16 коп. та особисто з неї - 61 306 грн 42 коп. заборгованості за кредитним договором, 3 898 грн 68 коп. третейського збору у солідарному порядку та особисто з неї - 670,00 грн третейського збору.

На обґрунтування заяви посилалась на ті обставини, що рішення ухвалено з порушенням вимог чинного законодавства України у справі, яка не підвідомча третейському суду відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з отриманням кредиту, забезпеченого заставою нерухомого майна, що у майбутньому призведе до вчинення відповідних дій органами державної влади, і спір не підлягає вирішенню в третейському суді на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відносини між сторонами виникли з приводу споживчого кредиту.

Крім того, справу розглянуто без належного дослідження усіх доказів та ухваленим рішенням вирішені питання про її права та обов'язки, тоді як вона брала участь у справі, що є підставою для скасування рішення третейського суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та постановити нову, якою задовольнити заяву, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що справа була підвідомча третейському суду, рішення прийнято відповідно до вимог закону, і третейський суд діяв в межах своєї компетенції, а підстави, за наявності яких рішення може бути скасоване, відсутні.

Проте погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна на таких підставах.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з виконанням усіх вимог цивільного судочинства, згідно з законом, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 24 квітня 2007 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 укладено договір кредиту, за яким банк надав позичальнику 39 950,00 доларів США на придбання нерухомого майна з кінцевим терміном повернення кредиту до 10 квітня 2022 року, а вона зобов'язалась повернути кошти та сплатити 11,75 % річних за користування ними.

На забезпечення виконання зобов'язань у цей же день між АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язався перед банком солідарно відповідати за виконання боржником своїх зобов'язань за договором кредиту щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій.

31 березня 2009 між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту, яким з 20 жовтня 2008 року встановлено ставку за користування кредитом на рівні 14 % річних.

Відповідно до п. 6 договору кредиту та п. 4 договору поруки сторони домовились, що всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в зв'язку з укладенням та виконанням положень цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників.

У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

12 травня 2015 року рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто солідарно із ОСОБА_6 як поручителя та ОСОБА_7 як боржника на користь позивача 355 748 грн 16 коп. заборгованості за договором кредиту.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 61 306 грн 42 коп. заборгованості за договором кредиту, стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку 3 898 грн 68 коп. та із ОСОБА_6 670 грн 86 коп. третейського збору.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), положення якого поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», про скасування якого просила ОСОБА_6, ухвалено 12 травня 2015 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону.

Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи заяву ОСОБА_6, на вказану обставину не звернули уваги та не врахували, що спір, який виник між сторонами, є спором про захист прав споживачів, тому не підлягає вирішенню третейським судом, натомість, помилково пославшись на те, що він не є спором щодо захисту прав споживачів, оскільки банк виступає кредитором і звернувся за захистом своїх прав на підставі норм Цивільного кодексу України, а між сторонами укладено третейську угоду, зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні заяви.

Не врахували, що заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, тому третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча, що є підставою для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 12 травня 2015 року, як передбачено ст. 3895 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 335, 336, 342, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року скасувати.

Заяву ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО.П. Касьян Судді: В.П. Гончар Т.П. Дербенцева Д.О. Остапчук В.О. Савченко