Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

17 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.І., Черненко В.А., Штелик С.П.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1, відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення заборгованості в порядку регресу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути на свою користь з відповідачів в порядку регресу страхове відшкодування, сплачене ОСОБА_2

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 5 листопада 2013 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «ВТВ ЕКМІ» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 428/13-Т/Ц1, за умовами якого він зобов'язався компенсувати будь - які пошкодження або знищення автомобіля марки «Volvo FH» державний номернийзнак НОМЕР_4, його окремих складових частин чи додаткового обладнання, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

17 січня 2013 року по вул. Харківське шосе у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої відбулося зіткнення автомобіля «Volvo FH» державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «Daewoo» державний номерний знак НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_1, в результаті якої автомобіль «Volvo FH» отримав механічні пошкодження, чим його власнику завдано майнову шкоду.

Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року дана ДТП сталася з вини ОСОБА_1

Відповідно до висновку від 26 лютого 2014 року вартість відновлюваного ремонту транспортному засобу «Volvo FH» державний номерний знак НОМЕР_4, становить 44 085 грн 66 коп., проте фактична вартість відновлювального ремонту відповідно рахунку від 12 лютого 2014 року складає 46 686 грн 97 коп., та виплачено ТОВ «ВТВ «ЕКМІ».

Зазначав, що ним, відповідно до умов укладеного договору та на підставі заяви на виплату страхового відшкодування, було розраховано розмір страхового відшкодування, який склав 46 686 грн 97 коп.

Відповідно до полісу цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ВАТ «НАСК «Оранта»), а тому до позивача перейшло право вимоги до ВАТ «НАСК «Оранта», як особи, відповідальної за збитки, завдані ОСОБА_1 Зазначав, що полісом передбачено франшизу в розмірі 510 грн.

Вказував, що він 16 травня 2014 року направив на адресу ВАТ «НАСК «Оранта» претензію, яка залишена без уваги.

Крім цього, на його думку, до нього перейшло право вимоги з ОСОБА_1 франшизи, передбаченої полісом, в розмірі 510 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» франшизу у розмірі 510 грн, судовий збір у розмірі 5 грн 10 коп., а всього 515 грн 10 коп.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» у відшкодування понесених витрат 46 176 грн 97 коп. та судовий збір у розмірі 461 грн 76 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині позовних вимог про стягнення з нього франшизи скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, в решті вимог судові рішення скасувати, провадження у справі закрити.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що з ВАТ «НАСК «Оранта» підлягає стягненню сума страхового відшкодування, виплаченого ОСОБА_2, оскільки його відповідальність була застрахована відповідачем за договором страхування.

Вищевказаним договором страхування цивільно - правової відповідальності була передбачена франшиза у зазначеній сумі, розмір якої на відшкодування повного збитку, стягується з винної у ДТП особи, тобто з ОСОБА_1

Проте погодитись з судовими рішеннями не можна.

Судом установлено, що 17 січня 2013 року в результаті ДТП,яка сталася з вини відповідача ОСОБА_1, було пошкоджено автомобіль, що належить ОСОБА_2, чим завдано йому майнову шкоду.

На виконання договору добровільного страхування наземного транспортного засобу від 5 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», останній виплатив за ремонт автомобіля страхувальника страхове відшкодування у сумі 46 686 грн 97 коп., що підтверджується розрахунком страхового відшкодування, страховим актом, рахунком на передоплату.

Цивільна відповідальність ОСОБА_1 застрахована ВАТ «НАСК «Оранта», з лімітом відповідальності 50 тис. грн за пошкодження майна третім особам.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Разом з тим, франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.

Змістом регресної вимоги завжди є стягнення назад сплаченого.

У регресному зобов'язанні особливість кредитора (регресанта) полягає у тому, що він, перш ніж стати кредитором у регресному зобов'язанні, був боржником в іншому зобов'язанні, виконання якого і породило регресне зобовязання.

Регресна вимога завжди спрямована на відшкодування витрат, понесених за рахунок або з вини іншої особи. Тобто змістом регресного зобов'язання є стягнення сплаченого.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.

Таким чином, оскільки позивач не виплачував застрахованій особі 510 грн франшизи, суди дійшли помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 суми франшизи в порядку регресу, а тому судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення 510 грн франшизи.

Крім того, відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини другої статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на вся правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 1 липня 2015 року № 6-467цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином провадження у справі в частині позовних вимог до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення заборгованості в порядку регресу слід закрити.

Відповідно до приписів ст. 341 ЦПК України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судамиповно та правильно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення франшизи у розмірі 510 грн відмовити.

Провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення заборгованості в порядку регресу закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді В.І. Журавель

О.В. Закропивний

В.А. Черненко

С.П. Штелик