Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

16 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

головуючого Касьяна О.П.

суддів: Амеліна В.І., Попович О.В.,

Дербенцевої Т.П., Савченко В.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - управління Держземагенства Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання незаконним розпорядження, визнання недійсним акта на право власності на земельну ділянку та скасування його реєстрації за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 27 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з уточненим у листопаді 2014 року позовом, в якому зазначала, що вона була членом Колективного сільськогосподарського підприємства імені Т.Г. Шевченка (далі - КСП ім. Т.Г. Шевченка) та їй, як власнику земельного паю, виділено земельну ділянку в натурі (на місцевості) площею 1,9768 га за адресою: Києво-Святошинський район, Київська область, Гореницька сільська рада. Позивачкою було розроблено проект землеустрою та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1. Проте 13 листопада 2013 року проект землеустрою було повернуто позивачці, оскільки її земельна ділянка передана ОСОБА_4 та земельна ділянка має новий кадастровий номер НОМЕР_2

У подальшому ОСОБА_3 стало відомо, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07 грудня

2012 року № 3264 ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а 12 грудня 2012 року розпорядженням № 3405 було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 спірну земельну ділянку. На підставі вказаного розпорядження останній було видано державний акт на право власності на земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2.

Також позивачка вказувала, що 29 грудня 2012 року Києво-Святошинська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 3822 про затвердження проекту землеустрою про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки із земель, призначених для ведення особистого селянського господарства, на землі для ведення індивідуального садівництва та видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку. 31 липня 2013 року ОСОБА_4 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_5.

На підставі наведеного ОСОБА_3 просила визнати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07 грудня 2012 року № 3264, від 12 грудня 2012 року № 3405 та від 29 грудня 2012 року № 3822 незаконними та скасувати їх; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_4, визнати недійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: Києво-Святошинський район, Київська область, Гореницька сільська рада, і скасувати кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 02 грудня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 07 грудня 2012 року № 3264 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 та розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 12 грудня 2012 року № 3405 в частині передачі земельної ділянки розміром 2,0000 га у власність ОСОБА_4

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га за адресою: Києво-Святошинський район, Київська область, Гореницька сільська рада, виданий на ім'я ОСОБА_4, на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 12грудня 2012року № 3405, та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 29 грудня 2012 року № 3822 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється із земель, призначених для ведення особистого селянського господарства, на землі для ведення індивідуального садівництва в частині земельної ділянки розміром 2,0000 га ОСОБА_4

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га за адресою: Києво-Святошинський район, Київська область, Гореницька сільська рада, виданий на ім'я ОСОБА_4 на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 29 грудня 2012 року № 3822, та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений

31 липня 2013 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Скасовано кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 травня 2015 року рішення суду першої інстанції від 02 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка була виділена ОСОБА_3 як земельний пай, отже після прийняття відповідною районною державною адміністрацією розпорядження про виділення земельної ділянки власнику земельної частки (паю), особа, яка має право на земельну частку (пай), набуває право власності на неї, а тому виділення цієї є земельної ділянки іншій особі є неправомірним.

Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що ОСОБА_3 не набувала права власності на спірну земельну ділянку у порядку, передбаченому ст. ст. 81, 118, 125, 126 ЗК України, а розпорядження РДА про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не надає позивачеві право на земельну частку (пай), оскільки розпорядженням було їй виділено земельну ділянку із земель запасу держаної власності для ведення особистого селянського господарства, а не як земельний пай. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 своєчасно не зареєструвала право власності на земельну ділянку у відповідності до вимог ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», тому кадастровий номер був автоматично анульований, отже не набула право власності на земельну ділянку.

З такими висновками апеляційного суду не можна погодитись, оскільки суд апеляційної інстанції невірно визначився з характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами, надав їм неправильну оцінку, застосував неправильно норму матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Встановлено, що з 1979 по 1999 рік ОСОБА_3 працювала та була членом КСП ім. Т.Г. Шевченка.

Відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 25 грудня 1995 року на підставі ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України від 08 серпня

1995 року № 720/95 «Про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» КСП ім.. Шевченко виділено в натурі земельні ділянки загальною площею 160, 4 га та видано державний акт про право колективної власності на землю НОМЕР_3.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 29 жовтня 2003 року № 438 на підставі ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» внесені зміни до списку осіб, яким виділяються земельні ділянки в порядку паювання земель особам, які мають право на земельну частку (пай) (т.1 а.с.24).

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 22 грудня 2005 року № 678 до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 29 жовтня 2003 року № 438 внесені зміни, якими 34 особам, які мають право на земельну частку (пай) на підставі п 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» виділено в рахунок не витребуваних земельних ділянок земель колективної власності КСП ім. Т.Г. Шевченка, рілля: 121, 128, 232, 327, 345, 346, 470, 476, 495, 506, 572, 573, 616, 686, 730 та земель резерву Гореницької та Петрушківської сільських рад особам, які мають право на земельну частку (пай) за списком, згідно з додатком. ОСОБА_3 в даному списку під № 15 (т.1 а.с.23).

23 грудня 2005 року затверджено протокол зборів по розподілу земельних часток (паїв) членів КСП ім. Т.Г. Шевченка, відповідно до якого ОСОБА_3 виділена земельна ділянка під НОМЕР_4 відповідно до викопіювання проекту і формування території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, даний проект погоджено начальником управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі, начальником відділу містобудування і архітектури Києво-Святошинської РДА Київської області, головою Гореницької сільської ради (т.1 а.с.18).

03 грудня 2007 року Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області розпорядженням № 806 внесла зміни до розпоряджень № 438 та № 678, якими п. 2-1 викладено в наступній редакції: «Виділити за рахунок земель резервного фонду та земель запасу Гореницької та Петрушківської сільських рад земельні ділянки особам, які мають право на земельну частку (пай) за списком згідно додатку». ОСОБА_3 у даному списку під № 24 (а. с. 21, т. 1).

Розпорядження № 806 від 03 грудня 2007 року є чинним.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 25 грудня 2007 року № 07-34-5658, особам згідно зі списком, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність працівникам реформованого УСП ім.. Шевченка, які були зазначені в додатку до державного акту на право колективної власності КСП ім.. Шевченко за рахунок земель запасу Гореницької та Петрушківської сільських рад, зокрема ОСОБА_3 (а.с.19 т.1).

Згідно договору від 29 лютого 2008 року на замовлення ОСОБА_3 ДП «Київський інститут землеустрою» 17 лютого 2012 року було складено проект землеустрою щодо відведення у власність позивачки земельної ділянки площею 1, 8789 га (а.с.14 т.1).

Проект землеустрою щодо відведення у власність позивачки земельної ділянки, був розроблений, погоджений у відповідних органах державної влади та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_5. Про присвоєння кадастрового номера також свідчить відповідний штамп Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області від 01 квітня 2008 року та підпис посадової особи даного органу.

Відповідно листа ДП «Київський інститут землеустрою» проект землеустрою був повернутий ОСОБА_3, оскільки в межах земельної ділянки, що відводилась у її власність, сформована інша земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, яка зареєстрована на ОСОБА_5 та яку остання придбала за договором купівлі-продажу, укладеним 31 липня 2013року з ОСОБА_4

Встановлено, що 07 грудня 2012 року Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області розпорядженням № 3272 надала ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а 12 грудня 2012 року розпорядженням № 3405 було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 спірну земельну ділянку. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2 (а. с. 1154-215, т. 1).

29 грудня 2012 року Києво-Святошинська РДА прийняла розпорядження

№ 3822 про затвердження проекту землеустрою про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки із земель, призначених для ведення особистого селянського господарства, на землі для ведення індивідуального садівництва та видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

31 липня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п. ґ) ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки у тому числі на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок виділення таких земельних ділянок передбачено Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», який визначає організаційні та правові засади виділення паїв членам колективного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до ст. 9 цього Закону розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до ст. 13 цього ж Закону нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність» право на земельну частку (пай) мають члени КСП, які працювали в КСП і були її членами на день видачі земельної ділянки.

Судом установлено, що надання позивачці у власність спірної земельної ділянки відбувалось на підставі наведених норм Закону та Указу Президента, зокрема, розроблено та погоджено проект формування території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за яким визначено місце розташування, межі, площу та інші характеристики земельної ділянки, яка виділялась позивачці, проведено збори членів колективного сільськогосподарського підприємства щодо розподілу земельних часток (паїв) та результат закріплено відповідним протоколом від 23 грудня 2005 року.

Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області прийнято розпорядження про виділення позивачці спірної земельної ділянки у власність та позивачкою підписано договір із землевпорядною організацією, яка розробила проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, підписано акт приймання-передачі межових знаків під нагляд та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер.

Таким чином, встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розпорядженнями Києво-Святошинської РДА від 07 грудня 2012 року № 3272 та від 12 грудня 2012 року № 3405 про виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_4 було порушено право позивачки на виділення їй в натурі земельної частки (паю).

Висновок апеляційного суду про те, що право позивача на земельну ділянку не порушено, оскільки вона не отримувала сертифіката про право власності на пай, є помилковим, оскільки право власності на пай у члена КСП виникає з моменту передачі земельної ділянки у колективну власність КСП, членом якого він є, а видача сертифіката на часту (пай) лише документально фіксує право особи на земельну частку (пай), тобто його відсутність не свідчить про відсутність самого права на отримання паю.

У п. 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 122, передбачено, що у разі виявлення після розробки проекту факту не включення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про, зокрема, надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

Крім того, апеляційним судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки вказана норма матеріального права регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, проте, позивачка не зверталась і не отримувала спірної земельної ділянки в порядку ст. 118 Земельного кодексу України, а отримала спірну земельну ділянку як пай в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що

Києво-Святошинська РДА не мала права передавати дану земельну ділянку іншій особі, зокрема ОСОБА_4, який не є членом КСП.

Відповідно до частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При цьому за приписами ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Зважаючи на те, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: Київська область,

Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, була набута у власність ОСОБА_4 на підставі розпоряджень від 12 грудня 2012 року № 3405 та від

29 грудня 2012 року № 3822, які є незаконними, суд першої інстанції дійшов вірного законного висновку про необхідність визнати недійсним укладений між

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 31 липня 2013 року приватним нотаріусом Левашовим О.Г.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про визнання оспореного договору недійсним з підстав, визначених ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки саме таким способом може бути відновлене порушене право позивача, а саме повернення сторін договору до первісного стану в результаті визнання його недійсним.

Однак, суд першої інстанції допустився помилки щодо скасування кадастрового номеру, оскільки відповідно до Закону України «Про земельний кадастр», зокрема ч. 4 ст.9 зазначеного Закону, кадастрові номери земельних ділянок присвоює Державний кадастровий реєстратор і скасовує відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про земельний кадастр» у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За таких обставин рішення Києво-Святошинського районного суду рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року в частині скасування кадастрового номеру підлягає скасуванню, оскільки судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню до зазначених позовних вимог.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України підлягає залишенню в силі, а рішення апеляційного суду Київської області від 27 травня 2015 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 27 травня 2015 року скасувати.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 02 грудня 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування кадастрового номеру. Постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 про скасування кадастрового номеру відмовити. В решті рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2015 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.П.Касьян

С у д д і: В.І.Амелін

Т.П.Дербенцева

О.В.Попович

В.О.Савченко