Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоКузнєцова В.О.,суддів: Євтушенко О.І., Кадєтової О.В., Карпенко С.О., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову ОСОБА_6 посилався на те, що 11 жовтня 2011 року він позичив відповідачу 36 000 доларів США, що на той час було еквівалентно 288 000 грн., строком до 01 серпня 2012 року, про що останнім було складено відповідну розписку.

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 у визначений в розписці строк борг не повернув, позивач просив позов задовольнити та стягнути на його користь з відповідача суму боргу у розмірі 288 000 грн.

Уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, ОСОБА_6 просив стягнути з ОСОБА_7 на його користь суму основного боргу у розмірі 288 000 грн., проценти за користування коштами у розмірі облікової ставки НБУ в сумі 21 408 грн 19 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 325 грн 52 коп., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 6 627 грн 95 коп., витрати на правову допомогу у сумі 6 000 грн та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики у розмірі 288 000 грн., як основний борг, 3% річних у розмірі 1 325 грн 52 коп. та пеню у розмірі 6 627 грн 95 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з складеної розписки від 11 жовтня 2011 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_7 договір позики, за яким ОСОБА_6 надав в борг відповідачу ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 36 000 доларів США, що на день укладення розписки було еквівалентно 288 000 грн., які ОСОБА_7 зобов'язався повернути до 01 серпня 2012 року.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 26 жовтня 2015 року № 13173\13455\13456/15-32, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2015 року: підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Деньги получил: ОСОБА_7» у розписці від 11 жовтня 2011року про отримання ОСОБА_7 грошової суми у розмірі 36 000 доларів США, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів; підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Деньги получил: ОСОБА_7» у розписці від 11 жовтня 2011 року про отримання ОСОБА_7 грошової суми у розмірі 36 000доларів США, виконано самим ОСОБА_7; підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Деньги получил: ОСОБА_7» у розписці від 11 жовтня 2011 року про отримання ОСОБА_7 грошової суми у розмірі 36 000 доларів США, виконано самим ОСОБА_7 без навмисної зміни ознак власного підписного почерку (т. 3 а.с. 238-244).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, встановивши, що отримані відповідачем у борг кошти, у визначений розпискою строк, не повернуті, з урахуванням вимог ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, висновку додаткової комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 26 жовтня 2015 року № 13173\13455\13456/15-32, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за договором позики у визначеному позивачем розмірі із покладенням на відповідача обов'язку щодо сплати 3% річних за несвоєчасне повернення коштів.

Доводи касаційної скарги в цій частині висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено, тому рішення апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2016 року про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованості за договором позики у розмірі 288 000 грн., як основного боргу, 3% річних у розмірі 1 325 грн 52 коп. підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України, суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Разом з тим, оскаржуване рішення не може залишатися в силі в частині задоволення позову про стягнення пені, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

При цьому, законом визначено форму правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, а саме: правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у розписці відсутня домовленість сторін про стягнення пені за порушення грошового зобов'язання.

Отже, суд апеляційної інстанції в порушення ст. ст. 546, 547 ЦК України залишив поза увагою відсутність у розписці письмової форми угоди про неустойку, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені.

Оскільки, нових обставин у цій справі встановлювати не вимагається, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 6 627 грн 95 коп., з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 341 ЦК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 6 627 грн 95 коп., з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В.О. Кузнєцов О.І. Євтушенко О.В. Кадєтова С.О. Карпенко Г.І. Мостова