РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Закропивного О.В., Мазур Л.М.,Коротуна В.М., Писаної Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про визнання поруки припиненою, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», яке діє через представника ОСОБА_8, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати припиненою поруку за договором від 25 липня 2007 року, укладеним між ним та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), вказуючи на те, що сторонами за основним договором було змінено зобов'язання без його згоди, внаслодок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 02 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник «УкрСиббанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити вказані судові рішення, виключивши з мотивувальної частини рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року абз. 5, 7, арк. 5; виключивши з мотивувальної частини ухвали апеляційного суду Вінницької області від 02 березня 2016 року висновок, визначений у продовженні речення абз. 10 арк. 2.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення й ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судами встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_7 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15 тис. дол. США на строк до 24 липня 2017 року, зі сплатою 13 % річних за користування коштами.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором, 25 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, у п. 2.1 якого сторони погодили, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, унаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

25 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту, якою встановлено нові умови зміни розміру процентної ставки та збільшено їх розмір.

На підставі вказаних обставин суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що укладення додаткової угоди до кредитного договору без згоди поручителя, призвело до збільшення його відповідальності, а тому порука в силу ст. 559 ЦК України є припиненою, однак за захистом свого порушеного права позивач звернувся з пропуском строку позовної давності, а тому ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, необґрунтованість позовних вимог є самостійною підставою для відмови у задоволенні в позову, а тому колегія суддів вважає, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам статті 213 ЦПК України з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 25 липня 2007 року, банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором. ОСОБА_6 заперечував проти задоволення цього позову, вказуючи на те, що укладення сторонами 25 липня 2007 року додаткової угоди № 1 до кредитного договору призвело до збільшення його відповідальності як поручителя, а тому є всі підстави для визнання поруки припиненою.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 27 травня 2011 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором 25 липня 2007 року у загальному розмірі 1 125 148,44 грн. При цьому суд визнав необґрунтованими доводи відповідача ОСОБА_6 про припинення поруки, оскільки укладення сторонами додаткової угоди не призвело до збільшення відповідальності поручителя, а тому відповідно до вимог ст. 559 ЦК України підстав визнавати поруку припиненою немає.

У частині 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також у правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 03 лютого 2016 року в справі № 6-2017цс15, зазначено, що з огляду на визначений статтею 129 Конституції України принцип обов'язковості рішення після вирішення судом справи та набрання рішенням суду законної сили, а також на зміст статей 553, 559 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що у разі, якщо є судове рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, в якому судом розглядалося питання дійсності договору поруки, і це рішення набрало законної сили, то під час вирішення справи про припинення поруки суду необхідно враховувати встановлення таким судовим рішенням указаних обставин.

Оскільки рішенням суду в іншій справі, але за участю тих самих осіб, з позичальника та поручителя стягнуто кредитну заборгованість, встановлено обставини щодо дійсності договору поруки з підстав, заявлених у цьому позові, то підстав для задоволення у цій справі позовних вимог ОСОБА_6 про припинення поруки немає. З урахуванням вказаного у судів при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було підстав для застосування строку позовної давності до вимог позивача, оскільки вони не доведені, а тому не підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 336, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», яке діє через представника ОСОБА_8, задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02 березня 2016 рокускасувати, ухвалити нове рішення у справі.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про визнання поруки припиненою.

Рішення оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.Є. ЧервинськаСудді: О.В. Закропивний В.М. Коротун Л.М. Мазур Т.О. Писана