Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А., суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., за участю: адвоката позивача ОСОБА_1, та представника публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Вакуленко О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, служба у справах дітей Гагарінської районної державної адміністрації про визнання іпотечних договорів недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 21 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 8 вересня 2006 року між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договори про надання не відновлювальної кредитної лінії № 945/630 та № 945/631.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договорами, 8 вересня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладені іпотечні договори, відповідно до яких остання передала в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1.

Посилалась на те, що спірними договорами іпотеки було порушено її права, як неповнолітньої, оскільки на час їх укладання вона була зареєстрована у вказаному будинку, а тому просила суд визнати договори іпотеки недійсними.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 21 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності доказів на підтвердження реєстрації та проживання неповнолітньої ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 на час укладання спірних договорів іпотеки, оскільки згідно довідки Гагарінської районної державної адміністрації № 589 від 30 серпня 2006 року в будинку проживали та були зареєстровані лише матір позивача - ОСОБА_7 та баба позивача - ОСОБА_3

Суди вважали, що вимоги ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_01_01/pravo1/T012402.html?pravo=1>, відповідно до якої батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування розпоряджатися майновими правами дітей, не поширюються на спірні правовідносини, оскільки власник спірного житлового будинку ОСОБА_3 не є матір'ю неповнолітньої на той час ОСОБА_2 або особою, яка її замінює, а є її бабусею.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1988/ed_2012_12_01/pravo1/T041618.html?pravo=1> передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1989/ed_2012_12_01/pravo1/T041618.html?pravo=1> під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договорами, 8 вересня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладені іпотечні договори, відповідно до яких остання передала в іпотеку банку належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами, площею 132,50 кв.м та земельну ділянку площею 0,0861 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

При посвідчені спірних іпотечних договорів нотаріусу була надана довідка Гагарінської районної державної адміністрації № 589 від 30 серпня 2006 року, згідно якої в будинку зареєстровані ОСОБА_3 та мати позивача ОСОБА_7.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 56 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири) які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири) якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Статтями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно з ст.12 Закону України «Про основи соціального захист бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності і яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції залишив поза увагою наявний в матеріалах справи лист Служби у справах дітей Гагарінської районної державної адміністрації № 557/20 від 8 червня 2012 року, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 не зверталася у 2006 році до органу опіки та піклування для отримання дозволу на передачу спірного будинку в іпотеку та відомості про реєстрацію позивача у спірному будинку з 19 червня 1998 року.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивач не мала право користування спірним будинком, оскільки довідкою Гагарінської районної державної адміністрації № 589 від 30 серпня 2006 року підтверджується реєстрація лише ОСОБА_3 та ОСОБА_7., однак не звернув уваги, що постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 3 жовтня 2013 року визнано протиправними дії Гагарінської районної державної адміністрації щодо видачі довідки, у зв'язку із зазначенням необ'єктивних відомостей про осіб, зареєстрованих та проживаючих за адресою: АДРЕСА_1, а саме - відсутність відомостей про реєстрацію та проживання з 19 червня 1998 року неповнолітньої ОСОБА_2

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Не ґрунтується на вимогах закону висновки судів про те, що неповнолітня ОСОБА_2 не мала майнових прав відносно спірного будинку, а тому для укладення договору іпотеки дозвіл органу опіки та піклування не вимагався.

З урахуванням вимог ст. 177 СК України, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», колегія суддів вважає, що договори іпотеки укладені в порушення вимог ч.6 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, а тому є недійсними, оскільки неповнолітня на момент укладення договорів іпотеки мала право користування будинком, що став предметом іпотеки, який був постійним і єдиним місцем її проживання, в зв'язку з чим для укладення договорів іпотеки необхідна була згода органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, якщо не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного та враховуючи, що судами встановлено фактичні обставини справи, однак не застосовано закон, який підлягав застосуванню, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 21 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Визнати недійсним іпотечний договір, укладений 8 вересня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1678.

Визнати недійсним іпотечний договір, укладений 8 вересня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1680.

Рішення оскарженню не підлягає.

ГоловуючийН.А. Горелкіна

Судді:Є.П. Євграфова

О.І. Євтушенко

І.М. Завгородня

Ю.Г. Іваненко