РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоГорелкіної Н.А.,суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відсотків, пені та індексу інфляції, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Посилався на те, що 04 лютого 2013 року між ним та відповідачем укладений договір позики, який був оформлений у вигляді розписки, відповідно до якого він передав ОСОБА_2 у борг грошові кошти в розмірі 1 000 доларів США строком до 05 лютого 2013 року. Відповідно до умов договору в разі неповернення коштів у зазначений строк, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 100 доларів США за місяць. 19 березня 2013 року відповідач повернув лише 500 доларів США. Станом на 23 липня 2014 року заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 становила 5 865 грн 23 коп. Також позивач просив стягнути на свою користь 3 % річних в розмірі 278 грн 58 коп., відсотки за користування коштами в розмірі 689 грн, пеню в розмірі 21 114 грн 82 коп., інфляційне збільшення в розмірі 241 грн 51 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 грн та моральну шкоду.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 5 865 грн 23 коп., 3 % річних в розмірі 278 грн 58 коп., відсотки за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 689 грн та пеню в розмірі 21 114 грн 82 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року в частині позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2015 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості, процентів, пені, а також в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суди вважали, що позивачем не надано належних доказів надання правової допомоги на суму 1 000 грн саме в даній справі та відсутній погодинний розрахунок надання правової допомоги.

Разом з тим, скасовуючи ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року в частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу та направляючи в цій частині справу на новий розгляд, Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи у своїй ухвалі від 22 квітня 2015 року вказував, що апеляційним судом відхилено клопотання представника позивача про доручення до матеріалів справи копії диплома та довідки ПП «Домосвіт» про витрату 1 год. та 2-х год. на складання претензії та позовної заяви, оскільки такі докази не подавались до суду першої інстанції та не були предметом дослідження при розгляді справи, при цьому апеляційний суд не взяв до уваги доводи представника позивача про те, що відповідні документи були направлені на адресу суду, однак з невідомих причин у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до довідки від 28 жовтня 2014 року за № 10/14 ПП «Домосвіт» та ОСОБА_3 відповідно до договору про надання юридичних послуг надали ОСОБА_1 послуги у вигляді консультації щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 - 1 година; складання претензії до ОСОБА_2 та позовної заяви для подачі її до Оболонського районного суду м. Києва - 2 год. (а. с. 157).

На зазначене апеляційний суд уваги не звернув, не взяв до уваги вказівок суду касаційної інстанції та постановив ухвалу про залишення без змін рішення суду першої інстанції, при цьому зазначив, що позивачем не надано доказів, які б підтвердили право ПП «Домосвіт» займатися діяльністю з надання юридичних послуг, ні документів про те, що ОСОБА_3 має відповідну освіту та є фахівцем у галузі права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 має диплом спеціаліста, закінчив у 2004 році Національну академію внутрішніх справ України і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (а.с. 156).

У пункті 47 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування

судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 <http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5076-17/paran32> Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12 <http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran91>, 42 <http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran260>, 56 <http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran376> ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Позивачем були надані всі докази для наявності підстав для стягнення витрат на правову допомогу, а апеляційний суд, не перевіривши поважність причини їх неподання до суду першої інстанції, не взяв їх до уваги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах − суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На час проведення процесуальних дій мінімальна заробітна плата становила 1 218 грн, 40 % відповідно 487 грн 20 коп. За три години граничний розмір компенсації становить 1 461 грн 60 коп.

Отже, вимога про відшкодування 1 000 грн судових витрат на правову допомогу не перевищує встановленого законом граничного рівня надання такої допомоги, час, витрачений на правову допомогу, участь особи, яка надавала правову допомогу, підтверджується доказами.

Оскільки обставини справи не потребують додаткової перевірки, то відповідно до ст. 341 ЦПК України <nau://ukr/1618-15|st341> суд касаційної інстанції має право частково скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 341, 343, 344, 346, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 червня 2015 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 грн.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.А. Горелкіна Судді: Є.П. Євграфова І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік