Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О. П.,

суддів: Амеліна В. І., Остапчука Д. О.,

Дербенцевої Т. П., Савченко В. О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Київської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з відповідачів за рахунок державних коштів на свою користь 58 792 грн 37 коп. матеріальної шкоди та 3 млн грн моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, які виразились в незаконному порушенні щодо нього кримінальних справ, незаконному арешті, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2014 року до участі у справі як співвідповідача залучено Державну казначейську службу України (далі - ДКС України).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 161 994 грн моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2015 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2014 року в частині розміру компенсації моральної шкоди змінено, збільшено її розмір до 1 977 160 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди в сумі 1 977 160 грн просить скасувати, зменшивши її розмір.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та визначаючи розмір компенсації моральної шкоди на користь позивача, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з тривалим кримінальним провадженням проти позивача, застосуванням відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд, останньому було завдано моральної шкоди, яка виразилась у вимушених змінах у життєвих і виробничих стосунках, зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану. При цьому, виходячи із засад розумності, поміркованості та справедливості, суд визначив розмір завданої ОСОБА_3 моральної шкоди у сумі 161 994 грн, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, тобто за період з 13 вересня 2001 року по 03 жовтня 2012 року.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди та збільшуючи її розмір до 1 977 160 грн, апеляційний суд виходив із наведеного у висновку судово-психологічної експертизи від 29 жовтня 2014 року № 6450/14-32 розрахунку, згідно з яким розмір моральної шкоди, що була заподіяна позивачу з урахуванням психологічних коефіцієнтів, може становити 1 620 мінімальних розмірів заробітних плат.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивач у суді не довів обставин, на які посилався на обґрунтування таких вимог.

Оскільки судові рішення в частині вирішення спору про стягнення матеріальної шкоди ніким не оскаржуються, то в цій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряються.

У той же час з висновками апеляційного суду в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що з 13 вересня 2001 року по 03 жовтня 2012 року ОСОБА_3 незаконно перебував під слідством та судом, відносно нього застосовувались запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд.

Ці обставини підтверджуються вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року.

З огляду на приписи ст. 1176 ЦК України, ст. 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно із ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити ступінь страждань, заподіяних громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Вирішуючи спір по суті та визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, апеляційний суд виходив із розрахунку такої шкоди, наведеного у висновку судово-психологічної експертизи від 29 жовтня 2014 року № 6450/14-32, згідно з яким розмір моральної шкоди, що була заподіяна позивачу, з урахуванням психологічних коефіцієнтів може становити 1 620 мінімальних розмірів заробітних плат.

У той же час апеляційний суд належної оцінки вказаному висновку не надав та не врахував, що наведені у висновку судово-психологічної експертизи від 29 жовтня 2014 року № 6450/14-32 розрахунки грошової компенсації за спричинену моральну шкоду, завдану ОСОБА_3, є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру та ступеня моральних страждань з урахуванням індивідуально-особистісних властивостей підекспертного і суб'єктивних наслідків зазначеної ситуації, ці висновки носять ймовірний характер, тому при вирішенні питання про визначення розміру компенсації моральної шкоди мають перевірятися у сукупності з іншими доказами у справі.

Апеляційний суд, покладаючи в основу визначення розміру компенсації моральної шкоди висновки судово-психологічної експертизи від 29 жовтня 2014 року № 6450/14-32, на зазначене уваги не звернув, належним чином не перевірив заперечення відповідачів щодо визначення саме такого розміру шкоди та інших доказів, наданих ОСОБА_3 на обґрунтування своїх вимог, та дійшов помилкового висновку про максимальний розмір компенсації моральної шкоди, визначеної позивачем.

У той же час, зважаючи на те, що визначений апеляційним судом розмір компенсації моральної шкоди не у повній мірі відповідає засадам розумності, поміркованості та справедливості, та враховуючи характер вимушених змін ОСОБА_3 у життєвих і виробничих стосунках, які він зазнав у зв'язку із тривалим кримінальним провадженням та необхідністю відновлення попереднього стану, колегія суддів судової палати у цивільних справах вважає за необхідне змінити рішення апеляційного суду, зменшивши розмір компенсації моральної шкоди з 1 977 160 грн до 950 тис. грн.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2015 року в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди на користь ОСОБА_3 змінити, зменшити її розмір з 1 977 160 грн до 950 тис. грн.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О. П. Касьян

Судді: В. І. Амелін

Т. П. Дербенцева

Д. О. Остапчук

В. О. Савченко