Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: за участю прокурораКузнєцова В.О., Завгородньої І.М., Мартинюка В.І., Халанчук О.С., Мостової Г.І., Наумчука М.І., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі державного підприємства «Кам'янсько - Дніпровське лісове господарство» та Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства до Енергодарської міської ради, ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року Запорізький міжрайонний екологічний прокурор звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Енергодарської міської ради Запорізької області від 16 червня 2010 року № 249 затверджено громадській організації садово-городницькому товариству «Волна» (далі - СГТ «Волна») проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, площею 3,71 га, вилучено цю земельну ділянку із земель СГТ «Волна» та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки членам СГТ «Волна».

На підставі вказаного рішення члену СГТ «Волна» - ОСОБА_7 - передано у власність земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва.

Зазначив, що земельна ділянка площею 0,12 га належить до земель лісогосподарського призначення та знаходиться у постійному користуванні ДП «Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство» та входить до складу земель ландшафтного заказника місцевого значення «Іванівський бір» і є землями природно-заповідного фонду, тому вважав, що передача її частини у власність ОСОБА_7 проведена з порушенням вимог Земельного та Лісового кодексів України, ст. ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст. ст. 51−54 Закону України «Про природно-заповідний фонд», у зв'язку із чим просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Енергодарської міської ради Запорізької області від 16 червня 2010 року № 249 у частині надання у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, визнати недійсним виданий на ім'я ОСОБА_7 державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, зареєстрований у Державному земельному кадастрі 15 липня 2010 року, та скасувати його реєстрацію, повернути земельну ділянку площею 0,12 га, ринковою вартістю 1 416 гривень, що розташована в адміністративних межах м. Енергодара Запорізької області, у державну власність, а саме: постійному користувачу ДП «Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство».

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року, позов задоволено.

Ухвалено визнати незаконним та скасувати рішення Енергодарської міської ради від 16.06.2010 року № 249 в частині надання у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1200 га (АДРЕСА_1) для ведення садівництва.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданий ОСОБА_7, зареєстрований Державним земельним кадастром 15.07.2010 року.

Скасовано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис № 011027000420 від 15.07.2010 року.

Повернуто земельну ділянку площею 0,1200 га, ринковою вартістю 1416 гривень, що розташована в адміністративних межах м. Енергодара з кадастровим номером НОМЕР_2 у державну власність, а саме постійному користувачу ДП «Кам'янсько - Дніпровське лісове господарство».

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 116 ЗК Українивстановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Вказаним положенням визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої, сьомої, дев'ятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, заінтересовані в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про землеустрій»(в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Частиною 2 цієї статті передбачено, що порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), передбачено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Закон України «Про землеустрій»визначає, що цільове призначення - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку, тобто це встановлені законодавством і конкретизовані відповідним органом влади допустимі межі використання земельної ділянки її власником або користувачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в ч. 2 ст. 3 Лісового кодексу України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Аналогічне положення міститься також у ст. 20 ЗК України.

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України).

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст. 122 ЗК України, відповідно до ч. 1 якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб, за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частинами 1, 2 ст. 150 ЗК України передбачено, що землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо цінних земель та можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Таким чином, чинним законодавством не передбачено можливість передачі особливо цінних земель природно-заповідного фонду для садівництва.

Встановивши, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду, належить до земель лісогосподарського призначення і перебуває в постійному користуванні ДП «Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство», відноситься до складу земель ландшафтного заказника місцевого значення «Іванівський бір», межі якого накладаються, у тому числі на землі кварталу 3 Іванівського лісництва ДП «Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство», на час прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка з постійного користування не вилучалась та жодних погоджень на її вилучення землекористувач не надавав, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Енергодарської міської ради від 16 червня 2010 року № 249 в частині надання у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1200 га (АДРЕСА_1) для ведення садівництва; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданого ОСОБА_7, зареєстрованого Державним земельним кадастром 15 липня 2010 року, та повернення спірної земельної ділянки постійному користувачу ДП «Кам'янсько - Дніпровське лісове господарство».

Разом з тим висновки судів щодо скасування в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запису № 011027000420 від 15 липня 2010 року не можна визнати законними та обґрунтованими.

За змістом ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними, а у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації права.

Таким чином, вимоги про скасування запису про державну реєстрацію оспорюваного державного акта не узгоджується з нормами ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки обставини справи судами встановлені повно і правильно, не потребують додаткового дослідження доказів, однак судові рішення в частині задоволених позовних вимог про скасування запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, тому вони підлягають скасуванню в частині вимог про скасування запису про державну реєстрацію державного акта з підстав, передбачених ст. 341 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року скасувати в частині вимог про скасування в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запису № 011027000420 від 15 липня 2010 року та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2015 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов

Судді: І.М. Завгородня

В.І. Мартинюк

Г.І. Мостова

М.І. Наумчук