РІШЕННЯ іменем україни 07 грудня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Банк «Морський» до ОСОБА_6, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп», про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт БізнесГрупп» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк «Морський» (далі - ПАТ «Банк «Морський», банк, позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 (далі - відповідач) про стягнення коштів та звернення стягнення на іпотечне майно, який в подальшому був уточнений у місцевому суді, що зазначено у рішенні, у зв'язку з чим остаточно судами розглянуті вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 жовтня 2013 між ПАТ «Банк «Морський» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп» (далі - ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп», позичальник, боржник) був укладений кредитний договір.

На забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язання за яким 25 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого остання в якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання за договором кредиту передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності квартиру.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» зобов'язань за вищевказаним договором кредиту утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 01 липня 2014 року складає 6 679 175 грн.

З урахуванням вищевикладеного та на підставі ст. ст. 554, 553, 543, ч. 1 ст. 575 ЦК України, ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», позивач просив у рахунок заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу зазначеного предмета іпотеки ПАТ «Банк «Морський» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на час продажу, з укладенням договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, із отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інших документів, необхідних для продажу та оформлення об'єкта нерухомості, а також з наданням ПАТ «Банк «Морський» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу нерухомого майна.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2016 року, позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» за кредитним договором від 25 жовтня 2013 року № 2221013-КЮ, яка станом на 01 липня 2014 року складає 6 679 175 грн, та складається з: суми заборгованості за кредитом за період з 25 жовтня 2013 року по 01 липня 2014 року в розмірі 6 199 203 грн 36 коп.; суми заборгованості за процентами за період з 25 жовтня 2013 року по 01 липня 2014 року в розмірі 479 971 грн 64 коп. - звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 292,6 кв. м, житловою площею 164,3 кв. м, яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ Банк «Морський» від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, виходив із того, що ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» належним чином не виконував зобов'язання щодо повернення кредиту, допустив утворення заборгованості, яка станом на 01 липня 2014 року складала 6 679 175 грн, та яка складається з: суми заборгованості за кредитом за період з 25 жовтня 2013 року по 01 липня 2014 року в розмірі 6 199 203 грн 36 коп.; суми заборгованості за відсотками за період з 25 жовтня 2013 року по 01 липня 2014 року у розмірі 479 971 грн 64 коп., тому суд звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 292, 6 кв. м, яка належить поручителю ОСОБА_6 на праві приватної власності, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «Банк «Морський».

Проте погодитися з таким висновком судів не можна враховуючи наступне.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що 25 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк «Морський» та ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» був укладений кредитний договір № 2221013-КЮ, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів в сумі 3 200 000 грн, зі сплатою 23 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 24 жовтня 2014 року.

Додатковою угодою №1 від 07 лютого 2014 року кредитний ліміт був збільшений до 6 200 000 грн.

На забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язання за зазначеним кредитним договором 25 жовтня 2013 року між ПАТ «Банк «Морський» та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого остання в якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання за договором кредиту передала в іпотеку банку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 292, 6 кв. м, житловою площею 164, 3 кв. м, що належить їй на праві приватної власності.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» зобов'язань щодо повернення кредиту утворилась заборгованість, яка станом на 01 липня 2014 року складає 6 679 175 грн, та складається з: суми заборгованості за кредитом за період з 25 жовтня 2013 року по 01 липня 2014 року в розмірі 6 199 203 грн 36 коп.; суми заборгованості за відсотками за період з 25 жовтня 2013 року по 01 липня 2014 року у розмірі 479 971 грн 64 коп.

03 квітня 2014 року претензія щодо погашення заборгованості була направлена ТОВ «Ріал Естейт бізнес Груп» (а. с. 28), а 07 квітня 2014 року претензія щодо погашення заборгованості була направлена поручителю ОСОБА_6 (а. с. 27) в якій вказано, що у випадку невиконання умов кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки боржники у добровільному порядку кредитний договір не виконують, у липні 2014 року банк звернувся до суду з указаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив із обґрунтованості права банку вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення кредитних зобов'язань позичальником.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення місцевого суду, не звернув уваги на встановлені під час розгляду справи обставини та докази, що їх підтверджують, які свідчать про припинення поруки, та не застосував норму права, яка підлягала застосуванню.

Так, судами встановлено, що 25 жовтня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження було зареєстровано обтяження, яке виникло на підставі спірного договору іпотеки. Згідно з вказаним обтяженням суб'єктами обтяження зазначені позивач як обтяжувач, третя особа як особа, в інтересах якої встановлено обтяження, та відповідач, як особа, майно якої обтяжується (а. с. 123). 30 квітня 2014 року у відповідний реєстр внесено запис (а. с. 124) про припинення обтяження на підставі договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 07 лютого 2014 року та договору про переведення боргу від 01 березня 2014 року.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-ІV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також визначено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав (ст. 2 Закону № 1952-ІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 вказаного Закону інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду, що передбачено ч. 1 ст. 37 Закону № 1952-ІV.

Судами встановлено, що дії державного реєстратора про реєстрацію припинення обтяження позивачем не оскаржені, як і не оскаржені договори, на підставі яких державним реєстратором вчинені дії.

Так, 15 квітня 2014 року між позивачем, ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп»та товариством з обмеженою відповідальністю «Реал Експерт» (далі - ТОВ «Реал Експерт») був укладений договір про переведення боргу, відповідно до якого первісний боржник перевів на нового боржника борг у розмірі 6,2 млн. грн (а. с. 210).

Також, 15 квітня 2014 року між позивачем та новим боржником був укладений договір про внесення змін і доповнень № 2 до кредитного договору від 25 жовтня 2013 року № 2221013-КЮ, відповідно до умов якого виключено пункт 4.1.2 щодо поруки відповідача та внесені зміни до пункту 4.1.1 кредитного договору, згідно з яким змінено іпотеку, як забезпечення кредитного договору на заставу простих іменних акцій публічного акціонерного товариства «Юридичні послуги» (а. с. 209).

Відповідні договори вказані у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень як підстава для припинення обтяжень на квартиру відповідача, що була предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем укладення вказаних договорів не спростовано та не вказано підстав, з яких ці договори слід вважати недійсними чи нікчемними.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про іпотеку» законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Статтею 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України також передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Таким чином, майновий поручитель є солідарним боржником по відношенню до іпотекодержателя, яким є позивач, та одночасно кредитором по відношенню до позичальника, виконання зобов'язань якого він забезпечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Також, оскільки відбулося переведення боргу за зобов'язаннями по кредитному договору на нового боржника, зобов'язання між банком та первісним позичальником, за якого поручився своїм майном відповідач, є припиненими.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» у разі припинення основного зобов'язання - іпотека припиняється.

За таких обставин, підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки не має, оскільки іпотека припинилась в силу указаної вище норми права.

Оскільки фактичні обставини справи судами встановлено повно і правильно, нові докази дослідження не потребують, однак судами не було застосовано закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, то ухвалені у справі судові рішенні з підстав, передбачених ст. 341 ЦПК України, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп» задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства Банк «Морський» до ОСОБА_6, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп», про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська Судді: І.М. Завгородня В.М. Коротун Т.О. Писана О.В. Попович