Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів:Ізмайлової Т.Л. Мостової Г.І.,Кадєтової О.В., Наумчука М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» про розірвання кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_6 29 серпня 2008 року був укладений кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 10 000 доларів США із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 21 % річних та строком повернення до 29 серпня 2010 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_8 29 серпня 2008 року були укладені договори поруки. За договорами поруки відповідачі зобов'язувалися відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором.

Оскільки ОСОБА_6 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконувала, у неї утворилась заборгованість, яка станом на 11 квітня 2012 року складає 10 128,50 доларів США, що еквівалентно 80 876,076 грн та 113 872,36 грн пені, яку позивач просив стягнути солідарно, як з боржника, так і з поручителів.

ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» про розірвання кредитного договору, посилаючись на те, що восени 2008 року у неї істотно змінились обставини через фінансову кризу та знецінення гривні відносно до долара США, що призвело до неможливості виконання зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2012 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» 10 128, 50 доларів США.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_6 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2013 року доповнено рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2012 року та стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 128,50 доларів США, що еквівалентно 80 876,07 грн та пеню у сумі 113 872,36 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2015 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_6 про розірвання кредитного договору, сторонами не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи, що заявником оскаржується рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення заборгованості за кредитним договором, то колегія суддів вважає за недоцільне виходити за межі касаційної інстанції та переглядати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що в зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 зобов'язань належним чином і в установлений строк відповідно до умов кредитного договору, заборгованість має бути стягнута солідарно як з боржника, так і з поручителів, як того вимагають ст.ст. 526, 527, 554, 530, 629 ЦК України.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками судів, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_6 укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_6 отримала від банку 10 000 доларів США на споживчі потреби під 21 % річних, терміном на 24 місяці до 29 серпня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 29 серпня 2008 року були укладені договори поруки між банком і ОСОБА_8 та між банком і ОСОБА_7 згідно з якими поручителі зобов'язуються перед кредитором відповідати за виконання позичальником ОСОБА_6 у повному обсязі всіх зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором від 29 серпня 2008 року станом на 11 квітня 2012 року становить 10 128,50 доларів США, що еквівалентно 80 876,07 грн та пеня в сумі 113 872,36 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вирішуючи даний спір та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та зробив обґрунтований висновок про стягнення заборгованості з поручителів, однак суд помилково вважав, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є солідарними боржниками між собою, оскільки 29 серпня 2008 року між сторонами у справі було укладено два договори поруки: перший між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_8, а другий між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_7, отже, в даному випадку боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а поручителі між собою не можуть бути солідарними боржниками.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з п. 3.1. договорів поруки, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явить вимог до поручителя.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи заявника про те, що порука відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України припинилась, оскільки банк, пред'явивши вимогу 26 лютого 2009 року та 25 травня 2009 року про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та зобов'язаний був пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати, що не було ним зроблено, оскільки договором поруки передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явить вимог до поручителя.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_6 про розірвання кредитного договору судом касаційної інстанції не переглядалось, оскільки заявником не оскаржувалось.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2015 року в частині позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення заборгованості за кредитним договором змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

«Позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7, згідно з договором поруки № М-103/1-08-П від 29 серпня 2008 року в солідарному порядку з ОСОБА_6, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2008 року в розмірі 10 128,50 доларів США, що еквівалентно 80 876,07 грн та пеню в сумі 113 872,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_8, згідно з договором поруки № М-103/2-08-П від 29 серпня 2008 року в солідарному порядку з ОСОБА_6, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2008 року в розмірі 10 128,50 доларів США, що еквівалентно 80 876,07 грн та пеню в сумі 113 872,36 грн».

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2015 року в частині розподілу судових витрат залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов Судді: Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова Г.І. Мостова М.І. Наумчук