РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Кафідової О.В. Попович О.В.,

Ступак О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 10 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 26 січня 2012 року між ним та відповідачем було укладено угоду № 372439 про придбання автомобіля «Шевроле Авео» вартістю 91 920 грн, на виконання якої він перерахував на рахунок відповідача внесок в сумі 30 854 грн 52 коп.

Посилаючись на те, що зазначена угода була укладена під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької діяльності, що порушує його права як споживача, просив визнати недійсною угоду від 26 січня 2012 року, укладену між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто»), та стягнути з останнього на його користь суму завданої майнової шкоди в розмірі 60 804 грн 36 коп.

Ухвалою Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 05 серпня 2013 року позовна заява ОСОБА_3 в частині визнання угоди недійсною за заявою останнього залишена без розгляду.

Рішенням Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 05 серпня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 10 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_3 60 804 грн 36 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі, заявник - ТОВ «Авто Просто», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення не відповідають.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що 26 січня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Авто Просто» була укладена угода № 372439 з додатками до неї, предметом якої є надання позивачу послуг системи «Авто Так», спрямованих на придбання автомобіля «Шевроле Авео» у групі, вартістю 91 920 грн.

Відповідно до зазначеної угоди ТОВ «Авто Просто» гарантує учаснику право на отримання автомобіля за умови виконання учасником усіх зобов'язань, передбачених угодою.

На виконання вимог ст. 5 угоди позивач сплатив щомісячні платежі та вступний внесок на загальну суму 60 804 грн 36 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що укладена угода порушує права позивача, як споживача, внаслідок здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності та її умови є несправедливими щодо ОСОБА_3, а також вважав доведеною ту обставину, що останній був введений відповідачем в оману внаслідок ненадання необхідної, доступної, достовірної, повної та своєчасної інформації щодо умов виконання договору, а тому укладена між сторонами угода є нікчемною, що тягне за собою настання передбачених ч. 1 ст. 216 ЦК України правових наслідків.

Однак такого висновку суди дійшли з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: 1) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; 2) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; 3) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, «пірамідальній схемі» властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той же час предметом угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах «АвтоТак», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до ст. 2 угоди ТОВ «Авто Просто» гарантує надання учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених угодою.

Статтею 3 угоди передбачено, що ТОВ «Авто Просто» зобов'язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з умовами угоди. При цьому відповідно до ст. 8.2 додатка № 2 до угоди, поняття «право на отримання автомобіля» означає право учасника одержати власний автомобіль та обов'язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов'язання. Водночас ТОВ «Авто Просто» зобов'язане надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику протягом 5 робочих днів після того, як учасник, у якого виникло право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі.

Відповідно до угоди між ТОВ «Авто Просто» та постачальником останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення зобов'язаний передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п. 8.1 додатка № 2).

Передбачені угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в угоді «чисті внески» або «внесок в оплату товару».

Відповідно до розділу 1 «Визначення термінів» додатка № 2 до угоди «цілий чистий внесок - це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати автомобіля. Половинний чистий внесок - це половина цілого чистого внеску».

Згідно з п. 2.6 ст. 2 додатка № 2 до угоди чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від поточної вартості автомобіля, що, у свою чергу є оплатою за товар - автомобіль.

Таким чином, в угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені «чисті внески» перерахунку (у зв'язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім'я споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100 % від ціни автомобіля.

Отже, угодою передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ «Авто Просто» виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, за системою придбання автомобілів у групах «АвтоТак» кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи (п. 1.2 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 додатка № 2 до угоди).

За таких обставин висновок суду про те, що діяльність ТОВ «Авто Просто» за угодою сторін є функціонуванням «пірамідальної схеми», суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з відсутністю головних ознак «пірамідальної схеми» - безтоварність та сплата компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ «Авто Просто» з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Суд зазначених вимог закону не врахував і до правовідносин сторін не застосував.

Законом України від 02 червня 2011 року № 3462-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності з 09 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі - Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 09 жовтня 2012 року № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах» (Розпорядження № 1676) (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п. 1.2 ч. 1 ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Відповідно до додатку № 2 угоди система «АвтоТак» - це торговельна марка, зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг «Авто Просто» з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому угодою (ст. ст. 5, 6 додатка № 2 до угоди), і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Отже отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» - це товарність схеми, тобто передбачене надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш «активними», за умови виконання ними умов договору.

Ураховуючи те, що ТОВ «Авто Просто» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо «придбання товарів у групах» у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не можна вважати правильним висновок суду про те, що така діяльність здійснюється товариством нелегітимно, у тому числі й до введення законом ліцензування такої діяльності.

Отже, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальна схема».

Наведене дозволяє визнати, що висновок суду про введення позивача в оману з підстав оплати ним не самого товару, а права купівлі товару та відсутності залучення власних коштів відповідача, є помилковим.

Такий висновок суперечить нормам чинного законодавства й суті самого правочину, визначеного в п. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення угоди ОСОБА_3 отримав примірник угоди та додатки до неї, які містять опис послуг ТОВ «Авто Просто».

Відповідно до ст. 10 угоди підписання цієї угоди та додатків до неї є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами її умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди й додатків до неї.

Згідно з п. 13.8 ст. 13 додатка № 2 до угоди учаснику надається 7 днів для того, щоб він міг детально ознайомитися з угодою та прийняти її чи відмовитись від участі в системі «АвтоТак». При цьому в разі розірвання угоди протягом семи днів з дати її підписання учаснику повертається сума всіх коштів, внесених ним на рахунок ТОВ «Авто Просто». Для цього необхідно письмово повідомити ТОВ «Авто Просто» про розірвання угоди. Однак, як установлено судом, ОСОБА_3 із заявою про розірвання угоди в семиденний термін до ТОВ «Авто Просто» не звертався, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами угоди.

Таким чином, висновок суду про наявність обману та ознак «пірамідальної схеми» у діях ТОВ «Авто Просто» під час укладення угоди є помилковим і не узгоджується з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з нормами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Встановивши, що укладена між сторонами угода відповідає чинному законодавству України, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів, внесених позивачем на її виконання.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Наведене свідчить про те, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій ухвалені помилкові судові рішення внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити.

Рішення Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 05 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 10 жовтня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: О.В. Кафідова

О.В. Попович

О.В. Ступак

С.П. Штелик