Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

ОстапчукаД.О., Савченко В.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч Оксана Михайлівна, Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню;

за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ГупалоКатерина Вячеславівна, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання договору іпотеки припиненим та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеними позовами про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню - у жовтні 2012 року та про визнання договору іпотеки припиненим та зобов»язання вчинити певні дії - у вересні 2013 року, які ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2014 року було об'єднано в одне провадження.

В обґрунтування заявлених та уточнених вимог позивач посилався на те, що 04 серпня 2008 року між ТОВ «М'ясний формат» та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») було укладено генеральну кредитну угоду та кредитний договір, за якими відповідач відкрив юридичній особі довгострокову відновлювану кредитну лінію з лімітом кредитування 2 500 000 грн строком до 03 серпня 2011 року зі сплатою 19,75 % річних.

Того ж дня, між ним (позивачем) та відповідачем на забезпечення вказаних кредитних зобов'язань було укладено договір іпотеки, за яким він передав в іпотеку належне йому нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. В подальшому він дізнався, що 25 грудня 2009 року та 10 лютого 2011 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчі написи про звернення стягнення на зазначену квартиру, що належала йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2008 року, у рахунок задоволення вимог банку про стягнення заборгованості, що виникла за кредитним договором.

Зазначав, що нотаріус вчинив виконавчі написи із порушенням закону, так як документи, надані банком, не є такими, що підтверджують безспірність боргу. Крім того, ТОВ «М'ясний формат» було визнано банкрутом, у зв'язку з чим припинено основне кредитне зобов'язання та припинилось і зобов'язання, що випливає з договору іпотеки.

За таких обставин, оскільки виконавчі написи було вчинено на підставі документів, що не підтверджували безспірність заборгованості та на виконання зобов'язання, що вже припинене, позивач просив визнати вказані виконавчі написи нотаріуса такими, що не підлягають виконанню; визнати договір іпотеки від 04 серпня 2008 року припиненим з моменту внесення даних про припинення юридичної особи ТОВ «М'ясний формат» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто з 28 березня 2013 року, а також в порядку виконання рішення внести записи до Державного реєстру іпотек та до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про скасування записів про обтяження та заборони відчуження квартири АДРЕСА_1.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано виконавчий напис від 25 грудня 2009 року та виконавчий напис від 10 лютого 2011 року такими, що не підлягають виконанню.

Визнано договір іпотеки № 012/03-00/132/2-08 від 04 серпня 2008 року припиненим з моменту внесення даних про припинення юридичної особи ТОВ «М'ясний формат» за рішенням суду до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації, тобто з 28 березня 2013 року.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню та позову ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки припиненим та зобов'язання вчинити певні дії.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У справі встановлено, що 04 серпня 2008 року між ТОВ «М'ясний формат» та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») було укладено генеральну кредитну угоду та кредитний договір, за якими відповідач відкрив юридичній особі довгострокову відновлювану кредитну лінію з лімітом кредитування 2 500 000 грн строком до 03 серпня 2011 року зі сплатою 19,75 % річних.

Того ж дня, між позивачем та банком на забезпечення вказаних кредитних зобов'язань було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передав в іпотеку належне йому нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

25 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № НОМЕР_1, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 За рахунок коштів виручених від реалізації вищезазначеного заставного майна відповідно до виконавчого напису запропоновано задовольнити вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 2 393 363, 28 грн за період із 30 листопада 2008 року по 22 грудня 2008 року, з яких: 2 358 000 грн - тіло кредиту, 35 363, 28 грн - пеня за порушення строків погашення кредиту та проценти за період з 30 листопада 2009 року по 22 грудня 2009 року.

Вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі заяви банку від 25 грудня 2009 року про вчинення виконавчого напису, письмового повідомлення-вимоги від 16 січня 2009 року, повідомлення про вручення поштового відправлення, довідки банку про розмір заборгованості станом на 22 грудня 2008 року за Генеральною кредитною угодою №012/03-00/132-08 від 04 серпня 2008 року та кредитним договором №012/03-00/133-08 від 04 серпня 2008 року, платіжних документів за період з 05 серпня 2008 року по 27 липня 2009 року.

10 лютого 2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №231, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 За рахунок коштів виручених від реалізації вищезазначеного заставного майна, відповідно до виконавчого напису №231 нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 738 973, 72 грн за період з 23 грудня 2009 року по 20 грудня 2010, з яких 435 017 грн - нараховані та несплачені проценти; 240 289, 69 грн - пеня за не своєчасне повернення кредитних коштів; 63 667, 03 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Зазначений виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі заяви банку від 10 лютого 2011 року про вчинення виконавчого напису, письмового повідомлення-вимоги від 23 грудня 2010 року, повідомлення про вручення поштового відправлення, розрахунку заборгованості за кредитним договором №012/03-00/133-08 від 04 серпня 2008 року за період з 23 грудня 2009 року по 20 грудня 2010 року, платіжних документів за період з 29 серпня 2008 року по 05 червня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» (у редакції станом на дату вчинення виконавчих написів) передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (діяла на момент вчинення виконавчих написів), вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним відіпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

За ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (тут і далі в редакції станом на момент вчинення виконавчих написів) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Визнаючи виконавчі написи нотаріуса від 25 грудня 2009 року та від 10 лютого 2011 року такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що письмова вимога банку від 16 січня 2009 року та виконавчий напис від 25 грудня 2009 року містять різні терміни стягнення пені: вимога за період з 30 листопада 2008 року по 22 грудня 2008 року, а виконавчий напис за період з 30 листопада 2009 року по 22 грудня 2009 року. Письмова вимога від 23 грудня 2010 року містить суперечливі відомості щодо розміру процентів станом на 20 грудня 2010 року, так як одночасно зазначено заборгованість за процентами у розмірі 435 017 грн, і в розмірі 518 513, 39 грн. На підставі наведеного суди дійшли висновку про те, що виконавчі написи вчинені за відсутності документів, які мали б підтверджувати безспірність заборгованості позичальника, тому не підлягають виконанню.

Із висновками судів повністю погодитися не можна.

За змістом п. п. 5.4.13., 5.4.14. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказомМіністерства юстиції України від 31 грудня2008 № 2368/5, що діяли станом на 25 грудня 2009 року, виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтво, видане нотаріусом, копія документа, дублікат тощо), застерігаються нотаріусом лише в кінці посвідчувального напису з проставлянням підпису нотаріуса і печатки на такому застереженні. Усі виправлення мають бути зроблені так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна було прочитати.

Помилкове зазначення нотаріусом у виконавчому написі від 25 грудня 2009 року періоду стягнення пені, зокрема помилка у написанні року, не є порушенням правил вчинення виконавчого напису, що мали б наслідком його невиконання, оскільки вказана технічна помилка виправлена нотаріусом.

Щодо висновків судів про суперечливі відомості щодо розміру процентів станом на 20 грудня 2010 року як підставу для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса від 10 лютого 2011 року, то з ними також не можна погодитися, оскільки в письмовій вимозі банку від 23 грудня 2010 року виокремлюється загальний борг за кредитом без урахування стягнутого за виконавчим написом нотаріуса від 25 грудня 2009 року та сума боргу, нарахована після його вчинення, яку включено до стягнення за виконавчим написом 10 лютого 2011 року.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, у січні 2010 року банк звернувся до суду із позовом до іпотекодавців, у тому числі й до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, до суми позову включено й борг, що стягнутий за виконавчим написом від 25 грудня 2009 року, та частину боргу, що увійшла до складових стягнутого за виконавчим написом від 10 лютого 2011 року боргу, що свідчить про те, що сума боргу не була безспірною станом ні на 25 грудня 2009 року, ні на 10 лютого 2011 року. На момент вчинення виконавчого напису 10 лютого 2011 року справа перебувала у провадженні суду.

Існування спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором у суді на момент вчинення виконавчих написів є тією обставиною, яка виключає безспірність боргу та можливість його стягнення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-27цс15 від 04 березня 2015 року).

З урахуванням викладеного про порушення судами норм процесуального й матеріального права при вирішенні позову у частині оспорення виконавчих написів нотаріуса, коли додаткового дослідження обставин справи не потребується, колегія суддів скасовує оскаржувані судові рішення в цій частині із ухваленням нового рішення про задоволення позову про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, зі зміною правового обґрунтування вирішення цього позову.

Що стосується вирішення судами позову про визнання договору іпотеки припиненим, у цій частині судові рішення залишаються без змін на підставі ст. 337 ЦПК України з огляду на таке.

Судами встановлено, що 25 червня 2010 року відносно ТОВ «М'ясний формат» господарським судом Дніпропетровської області було порушено справу про банкрутство, у рамках якої відповідачем було заявлено вимогу на загальну суму 3 574 897, 36 грн, у тому числі за генеральною кредитною угодою та кредитним договором.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора і ТОВ «М'ясний формат» ліквідовано. 28 березня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис про припинення ТОВ «М'ясний формат».

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим.

Таким чином, виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору). Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-52цс13 від 11 вересня 2013 року).

За таких обставин, висновки судів про припинення іпотеки за договором забезпечення кредиту від 04 серпня 2008 року, предметом іпотеки в якому є квартира АДРЕСА_1, узгоджуються із правильним застосуванням положень ст. 609 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та обставинами справи.

У частині відмови позивачу у позові касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності судових рішень, тому і в цій частині оскаржувані судові рішення залишаються без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргупублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року скасувати у частині правового обґрунтування задоволення позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч Оксана Михайлівна, Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню. У цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову з інших підстав.

В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.П. Касьян

Судді: В.І. Амелін

Т.П. Дербенцева

Д.О. Остапчук

В.О.Савченко