РІШЕННЯ
іменем україни
01 червня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Остапчука Д.О., Попович О.В., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на тривале невиконання, ухваленого на її користь рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2003 року, а саме понад 12 років, чим порушені всі розумні строки виконання судового рішення та спричинено їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 5 000 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року, позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів державного бюджету України 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
У поданій касаційній скарзі Державна казначейська служба України просить ухвалені в справі судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», виходив із того, що шкода заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Судом установлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2003 року зобов'язано відкрите акціонерне товариство «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування» не чинити перешкоди ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_1, видати розпорядження на приватизацію та надати свідоцтво про право власності на вказану квартиру.
Проте до теперішнього часу, вказане рішення суду не виконано, чим позивачу завдано моральних страждань.
За правилами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Вирішуючи спір по суті, суди відповідно до приписів ст. ст. 212-214, 303 ЦПК України дійшли обґрунтованого висновку про доведеність позивачем своїх вимог. Обставини, пов'язані з розміром відшкодування майнової шкоди, заподіяної позивачу, визначені судами на підставі поданих сторонами доказів.
У той же час судові рішення підлягають зміні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу Українивідшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно зі ст. 2 ЦК Українидержава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Вирішуючи спір по суті, суди зазначених положень закону не врахували та ухвалили рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, при цьому не зазначили, ким та яким чином таке стягнення має проводитись.
З огляду на зазначене ухвалені у справі судові рішення в цій частині підлягають зміні.
Керуючись ст. ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
в и р і ш и л а:
Касаційну скаргуДержавної казначейської служби України задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року в частині визначення способу та суб'єкта, яким має бути відшкодована моральна шкода на користь ОСОБА_1, змінити.
Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: В.І. Амелін
Д.О.Остапчук
О.В.Попович
В.О.Савченко