Реконструкция - платить или не платить паевое участие? Позиция Верховного Суда

Фабула судового акту: Порой для застройщиков становится большой новостью, что при проведении строительных работ надо обязательно заключить с органом местного самоуправления договор о паевом участии в развитии инфраструктуры, по которому застройщик в местный бюджет обязан заплатить в размере установленном органом местного самоуправления. Для не уплаты застройщики уклоняются от заключения договора, мол договора нет и не надо платить. На такие действия, местная власть удачно обращается в суд о взыскании убытков с застройщика. Судебная практика Верховного Суда Украины на стороне местной власти.

Многие застройщики обосновывают свою позицию на том, что реконструкция проводится без изменения площади (например замена покрытия крыши или укрепление внутренних опор). Однако ВСУ указал, что реконструкция является одним из видов строительных работ и следовательно паевой взнос должен платиться вне зависимости от изменения или не изменения площади строительства (дела №908/6327/15 №908/6334/15 от 18.08.17, дело №908/312/16 от 22.03.17, дело № 3-1441гс16 от 01.02.17, дело №908/376/16 от 21.09.16). Напоминаю, что позиция ВСУ является обязательной для всех на территории Украины.

Автор : Васильев Павел Сергеевич руководитель Гильдии профессиональных юристов (г. Днепр).

Сайт: www.gpl.in.ua

Аналізуйте судовий акт: При реконструкції приміщення, власник не повинен сплачувати внесок до фонду пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, і відмова ДАБІ у реєстрації декларації з цієї причини є протиправною (від 02 березня 2017р., № 822/2370/16)

Неправомірна бездіяльність забудовника щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури міста - є протиправною формою поведінки, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди (ВСУ, справа № 3-1553гс16, 22.03.17)

На реконструкцію власної квартири необхідно отримати відповідний дозвіл виконавчого комітету місцевої ради та згоду власників сусідніх квартир, якщо це пов’язане з втручанням в опорні конструкції (Справа № 448/1476/14-ц, 07.0 8.17)

Сплив граничного строку для укладення договору про пайову участь не звільняє замовника будівництва від обов’язку ініціювати укладення такого договору з органом місцевого самоврядування (ВСУ від 30 листопада 2016 р. у спрві № 3-1323гс16)

Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури визнається судом укладеним без підпису замовника (ВГСУ від 28 липня 2016 року у справі № 909/1416/15)

За ухилення від оформлення договору оренди орган місцевого самоврядування стягує із фактичного землекористувача збитки (неодержаний дохід) (ВСУ від 17 лютого 2016 р. у справі № 3-1160г15)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 серпня 2017 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Ємця А.А., суддів: Берднік І.С., Жайворонок Т.Є.,

за участю представників: Запорізької міської ради - Михайловського А.С., Спільного Українського-Американського підприємства «Віннер-Форд Запоріжжя» Інтрейд Груп» - Желтобрюхова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Запорізької міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 липня 2016 року у справі № 908/6334/15 за позовом Запорізької міської ради до Спільного Українського-Американського підприємства «Віннер-Форд Запоріжжя» Інтрейд Груп» про стягнення збитків,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року Запорізька міська рада (далі - Запорізька міськрада) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спільного Українського-Американського підприємства «Віннер-Форд Запоріжжя» Інтрейд Груп» (далі - Підприємство) про стягнення збитків у розмірі 96 492,10 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міськради від 24 грудня 2012 року № 77 (далі - Порядок), Підприємство зобов'язано взяти участь у створенні та розвитку інженерно- транспортної і соціальної інфраструктури міста Запоріжжя шляхом укладення договору про пайову участь. Однак у порушення вимог закону Підприємство договір про пайову участь із Запорізькою міськрадою не уклало та не сплатило пайовий внесок, внаслідок чого позивачеві завдано збитків у виді упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25 лютого

2016 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 14 липня 2016 року залишив без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від

25 лютого 2016 року.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від

14 липня 2016 року, поданій з підстави, передбаченої пунктом 3 частини

1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), Запорізька міськрада, посилаючись на невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей

1, 2, 26, 40 Закону № 3038-VI, статей 9, 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі - Закон № 687-XIV), статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей

224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК), просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 14 липня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування своїх доводів Запорізька міськрада долучила до поданої заяви копію постанови Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 908/312/16 (3-1553гс16).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника та представників сторін, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію від 29 липня 2012 року за

№ 311083132080027 про початок виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі (літ. 3-2) в окремі нежитлові приміщення з прибудовою (літ. 31 ) під СТО та автосалон за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 119, прим. № 1, 2, 3 (літ. 3-2, 31 )», замовником будівництва якого є Підприємство.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 14 липня 2014 року за № ЗП 143141910001.

Оскільки Підприємство не уклало із Запорізькою міськрадою договір про пайову участь відповідно до статті 40 Закону № 3038-VI та Порядку, Запорізька міськрада звернулася до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення збитків у розмірі 96 492,10 грн.

У справі № 908/6334/15, яка розглядається, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідача не містять елементів складу цивільного правопорушення, а тому немає і підстав для відшкодування позивачеві збитків у виді упущеної вигоди. При цьому Вищий господарський суд України зазначив, що дія Закону № 3038-VI не поширюється на Підприємство, оскільки відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже не є замовником будівництва у розумінні норм зазначеного Закону , в нього немає обов'язку укладати договір про пайову участь і сплачувати пайовий внесок.

У справі № 908/312/16, копію постанови від 22 березня 2017 року (3-1553гс16) в якій надано для порівняння, Верховний Суд України дійшов висновку, що реконструкція будівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє замовника від обов'язку укласти договір про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі. Крім цього, неправомірна бездіяльність замовника щодо його обов'язку взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів (упущена вигода), що перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача, сукупність наведених елементів є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Таким чином, має місце невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Відповідно до частин 2, 3 статті 40 Закону № 3038-VІ замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

За змістом положень частини 1 статті 40 Закону № 3038-VI порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону .

10 вересня 2014 року Запорізькою міськрадою прийнято рішення № 40 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя», затвердженого рішенням Запорізької міськради від 24 грудня 2012 року № 77», згідно з яким зазначений Порядок викладено у новій редакції.

Зокрема, Порядок регулює організаційні та економічні відносини, пов'язані із залученням, розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя та укладання договорів про пайову участь (пункт 1.2 Порядку).Законом № 3038-VI і Порядком (у редакції від 10 вересня 2014 року) встановлено, що саме на замовника покладено обов'язок укладення договору про пайову участь і сплати відповідних коштів.

Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (стаття 1 Закону № 3038-VI ).

За змістом статей , 10 Закону № 3038-VI , статей 4, 9 Закону № 687-XIV під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Судом встановлено, що Підприємство є замовником будівельних робіт на об'єкті будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі (літ. 3-2) в окремі нежитлові приміщення з прибудовою (літ. 31 ) під СТО та автосалон за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 119, прим. № 1, 2, 3 (літ. 3-2, 31 )».

Отже, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначенням забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником.

За таких обставин у справі, яка розглядається, висновок судів про те, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки звільняє відповідача від обов'язку укласти із Запорізькою міськрадою договір про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі, є помилковим.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 3-1441гс16, від 22 березня 2017 року у справі № 3-1553гс16.

Отже, у справі № 908/6334/15, яка розглядається, суди дійшли помилкового висновку, що дія Закону № 3038-VI не поширюється на Підприємство, оскільки відповідний договір про пайову участь між сторонами укладено не було.

Таким чином, постанова Вищого господарського суду України від 14 липня 2016 року, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року у справі № 908/6334/15 підлягають скасуванню.

Разом із тим згідно зі статтею 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

У справі, яка розглядається, суди не перевірили доводів Підприємства і не встановили у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на нього обов'язку відшкодувати збитки, не з'ясували правильності нарахування розміру цих збитків.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях -3234 , 43 , 82 , 84 ГПК , визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Водночас відповідно до статті 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

Зважаючи на викладене, справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини 2 статті 11125 ГПК .

Керуючись пунктом 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року

№ 1402-VII, статтями 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України:

п о с т а н о в и л а:

Заяву Запорізької міської ради задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 14 липня 2016 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року у справі № 908/6334/15 скасувати.

Справу № 908/6334/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, встановленої пунктом 4 частини 1 статті 11116 ГПК.

Головуючий А.А. Ємець

Судді: І.С. Берднік

Т.Є. Жайворонок