Проживання сторін в одній квартирі, сплата позивачем заборгованості з ЖКП, участь у проведенні ремонтних робіт, є підставами для встановлення факту спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу. (ВС КЦС, справа № 395/628/21 від 09.05.2023 р.)

Фабула судового акту: Подружжя 2002 по вересень 2005 перебувало у шлюбі. У серпні 2005 році, вони придбали одну квартиру, а вже після припинення шлюбу - другу квартиру. Десь до 2021 року вони проживали разом, а потім розійшлися. Чоловік дізнався про наявність у відповідачки свідоцтва про розірвання їхнього шлюбу в цей час. Відповідно, оскільки саме він працював і займався бізнесом, тоді коли дружина займалася домашнім господарством та не працювала, оскільки він платив комуналку і робив ремонт квартири, оскільки вони були разом прописані і проживали разом, чоловік просив в суді встановити факт спільного проживання їх з відповідачкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнати обидві квартири спільною сумісною власністю, належними по ½ частини кожному з подружжя. До справи залучались свідки, долучались довідки, квитанції та інші докази.

Суди всіх інстанції підтримали доводи чоловіка та задовольнили позов. ВС КЦС з приводу встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу вказав наступне:

Положеннями ст. 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц ВП ВС зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абз.5 п.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова ВП ВС від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови ВС від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є:

1. час набуття такого майна;
2. кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);
3. мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя.

З урахуванням зазначеного, при вирішенні спору про поділ майна необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова ВС від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже у цій справі: Перша квартира і так була придбана під час шлюбу, тому визнається спільною сумісною власністю. В частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання другої квартири, набутої у цей період, спільною сумісною власністю та її поділ, суди дійшли висновку про обгрунтованість вимог чоловіка. Судами враховано, що сторони після розірвання шлюбу продовжували проживати разом, а відносини, які мали місце між ними, мали ознаки, притаманні сім`ї.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин проживання сторін за однією адресою, їх спільної реєстрації у квартирі, придбаній після розірвання шлюбу, придбання її через короткий проміжок часу після розірвання шлюбу (через 13 днів), сплати позивачем заборгованості з житлово-комунальних послуг по придбаній квартирі, а також участі у проведенні ремонтних робіт у ній, колегія суддів погодилась із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зокрема у період придбання спірної квартири, та визнання її спільною сумісною власністю сторін.

Аналізуйте судовий акт: Право на одноразову грошову допомогу членам сімей військовослужбовців, не підтвердити через встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, бо такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (ВС КЦС, справа №290/289/22-ц від 22.03.2023 р.);

Для встановлення факту проживання сім'єю без шлюбу (після розлучення) необхідні докази сімейних відносин навіть, якщо чолові та жінка залишилися під одним дахом (ВС/КЦС у справі № 748/897/18 від 10 жовтня 2019 р.);

Встановлення факту сумісного проживання без шлюбу та факту перебування на утриманні не породжують право особи на пенсію у звязку із втратою годувальника (ВССУ, справа № 668/11395/15-ц від 15.03.17р.);

Стягнути грошову компенсацію за частку у спільному майні, у випадку відчуження такого майна без згоди іншого з подружжя - МОЖЛИВО. При цьому одночасно заявляти позовну вимогу про визнання недійсним такого правочину з відчуження - не потрібно (ВП ВС, справа №125/2157/19 від 31.08.2022 р.).

Постанова

Іменем України

09 травня 2023 року

м. Київ

справа № 395/628/21

провадження № 61-3065св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області у складі судді Орендовського В. А. від 05 жовтня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М.,

Чельник О. І., від 02 лютого 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 27 вересня 2002 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Згодом він дізнався про наявність у відповідачки свідоцтва про розірвання їхнього шлюбу

від 15 вересня 2005 року. Посилався на те, що шлюбних відносин вони не припиняли та проживали однією сім`єю до літа 2010 року.

3. Вказував, що за період спільного проживання з відповідачкою вони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу від 06 серпня 2005 року оформлений на ОСОБА_2 . До придбання спірної квартири вони проживали в квартирі АДРЕСА_2 . Він працював в Новомиргородському ККП і одночасно займався підприємницькою діяльністю, а ОСОБА_2 займалася домашнім господарством та не працювала.

4. З метою поліпшення житлових умов 28 вересня 2005 року вони придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , оформивши у нотаріуса договір купівлі-продажу на ОСОБА_2 . Придбана ними квартира була в занедбаному стані і потребувала ремонту, у зв`язку із чим протягом жовтня-листопада

2005 року ними проводився ремонт, у тому числі ним особисто.

5. У грудні 2005 року вони разом вселилися в придбану трикімнатну квартиру, а 10 січня 2006 року одночасно зареєструвалися за вказаною адресою. При цьому у зв`язку з наявністю боргу з оплати житлово-комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_3 , саме з його заробітної плати проводилось відрахування для його погашення.

6. На початку березня 2006 року вони продали зареєстровану на його ім`я квартиру АДРЕСА_2 .

7. У 2010 році відносини з відповідачкою погіршилися та ОСОБА_2 у будь-який спосіб намагалася виселити його з квартири АДРЕСА_3 . Зокрема, звернулася до Новомиргородського районного суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням, у зв`язку із чим він подав зустрічний позов про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю набутою під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу і його поділ. Однак, у процесі розгляду зазначеної справи ОСОБА_2 визнала спірну квартиру спільною власністю, вони примирилися і проживали до 01 червня 2021 року.

8. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:

- встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 15 вересня 2005 року до вересня 2010 року і з листопада 2010 року до червня 2021 року;

- визнати право власності на 1/2 частини квартири

АДРЕСА_1 ;

- визнати спільною сумісною власністю з ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 ;

- визнати право власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 .

Стислий виклад позиції відповідачки

9. ОСОБА_2 заперечувала проти позову, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів проживання сторін однією сім'єю після розірвання шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявності між ними відносин, притаманних подружжю, а також купівлі спірного майна за спільні кошти, чи участі позивача в істотному поліпшенні належного їй майна.

10. Заявляла про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що про порушення свого права позивач дізнався ще 21 жовтня 2010 року, звернувшись до суду з позовом про поділ спірного майна (справа № 2-417/2010).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

12. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 15 вересня 2005 року до вересня

2010 року та з листопада 2010 року до червня 2021 року.

13. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру

АДРЕСА_1 .

14. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 .

15. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру

АДРЕСА_3 .

16. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

17. Стягнуто з ОСОБА_2 накористь держави судовий збір в розмірі 2 724,00 грн.

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач підтвердив належними та допустимими доказами факт його проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 15 вересня 2005 року до вересня 2010 року та з листопада 2010 року до червня 2021 року. Спірна однокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , набута сторонами у період зареєстрованого шлюбу, а тому вона є спільною сумісною власністю подружжя, в якій кожен із подружжя має рівну частку. Спірна трикімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , придбана під час проживання сторонами однією сім`єю без шлюбу, письмовий договір між сторонами щодо майна не укладався, що відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України свідчить про виникнення права спільної сумісної власності на вказану квартиру, у якій кожна зі сторін має рівну частку.

19. Додатковим рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2022 року заявуОСОБА_1 задоволено частково. Доповнено рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2022 року у цій справі таким змістом: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 1 000,00 грн». В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

20. Додаткове рішення мотивоване тим, що розмір витрат на професійну правничу допомогу був визначений позивачем при зверненні до суду у розмірі 3 000,00 грн, а тому з урахуванням суми, стягнутої при ухваленні судового рішення, компенсації позивачу підлягає сума у розмірі 1 000,00 грн. Відмовляючи у стягненні заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення у розмірі 18 645,00 грн, суд виходив із недоведеності стороною неможливості передбачити ці витрати при поданні попереднього (орієнтовного) розрахунку.

21. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2022 року залишено без задоволення. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2022 року залишено без змін.

22. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на додаткове рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2022 року задоволено частково. Додаткове рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2022 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн витрат за надання правничої допомоги.

23. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши про доведення належними та допустимими доказами факту проживання сторін однією сім`єю як чоловіка й жінки без реєстрації шлюбу у період з 15 вересня 2005 року до вересня 2010 року та з листопада 2010 року до червня 2021 року, що свідчить про наявність підстав для визнання спірного майна спільною сумісною власністю та його поділу.

24. Змінюючи додаткове судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 645,00 грн, однак заначений розмір є неспівмірним виконаній адвокатом роботі. Враховуючи складність справи, витрачений час та обсяг виконаних адвокатом робіт і послуг, принципи розумності та співмірності, вважав, що на користь позивача підлягає стягненню 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи касаційної скарги

25. 28 лютого 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 .

26. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року

у справі № 6-1026цс15, від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15,

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 рокуу справі

№ 554/8023/15-ц та у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року

у справі № 544/1274/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року

у справі № 588/350/15, від 04 вересня 2019 рокуу справі № 751/3021/17,

від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц,

від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 24 січня 2020 року у справі

№ 490/10757/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц,

від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц, від 28 грудня 2020 року у справі № 345/2962/14, від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14-ц, від

06 жовтня 2021 року у справі № 521/21655/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20, від 20 липня

2022 року у справі № 703/2284/19, від 06 жовтня 2022 року у справі

№ 496/2083/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/10864/19, від 18 січня 2023 року у справі № 359/441/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів. Крім того заявниця зазначає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності. Також ОСОБА_2 указує про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення виключно на підставі показів свідків, що не відповідає судові практиці Верховного Суду. Крім того, допит свідків було здійснено з порушенням процесуального порядку здійснення зазначеної процесуальної дії.

28. ОСОБА_2 акцентує увагу на тому, що відносини між сторонами мають виключно негативний та ворожий характер, який не співвідноситься із поняттям сім`я.

29. Вважає, що надані позивачем докази купівлі майна у спірну квартиру є неналежними, а суди попередніх інстанцій не урахували її доводів на спростування цих доказів. На думку заявниці, в матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтверджували факт проживання сторін однією сім`єю, ведення спільного господарства, пов`язаність їх спільним побутом, наявність спільного бюджету, а також спільної участі у придбанні спірного майна.

30. Посилається на те, що факт реєстрації відповідача у спірній квартирі та сплата ним квартирної плати не може бути підтвердженням факту проживання їх однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

31. Зазначає, що в 2010 році вона звернулася до суду з позовом до позивача про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням, а позивач подав зустрічний позов про визнання майна спільною сумісною власністю, який був залишений без розгляду. Посилається на те, що про порушення свого права позивач дізнався ще в 2010 році, однак суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили її клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

32. В частині стягнення з неї на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу посилається на її необґрунтований розмір. Зокрема, зазначає про недоведеність підстав для збільшення розміру цих витрат, зазначених в орієнтовному розрахунку при поданні позову. Крім того, вважає, що позивачем порушено процесуальний порядок подання таких доказів.

33. Додатково подала до суду касаційної інстанції заяву про застосування позовної давності, обґрунтовану тим, що про порушення свого права позивач дізнався 21 жовтня 2010 року, звернувшись до суду з позовом про поділ спірного майна (справа № 2-417/2010).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

34. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

35. Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 395/628/21, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

36. 14 квітня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

37. 27 вересня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, актовий запис № 73, який було розірвано 15 вересня

2005 року.

38. 06 серпня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дахно Н. П. 06 серпня 2005 року, зареєстрованого за

№ 1144, ОСОБА_2 придбала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

39. Відповідно до договору купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року, посвідченого нотаріусом Новомиргородського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 75828, ОСОБА_2 придбала у

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 трикімнатну квартиру

АДРЕСА_3 .

40. Згідно з відміткою у домовій книзі для прописки громадян, які проживають в квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 з 10 січня 2006 року зареєстровані у зазначеній квартирі.

41. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він з позивачем ОСОБА_1 знайомий, відносини у них нормальні, вони куми і працювали в одній організації, відносини підтримують з 80-х років. З

ОСОБА_2 знайомий з 1996 року, відносини з нею нормальні і по теперішній час, конфліктів з нею не було і немає. Сторони по справі відразу жили у матері позивача, потім жили у квартирі покійного зятя позивача біля школи над річкою. Потім сторони купили однокімнатну квартиру на «Базарній площі», а у 2005 році купили трикімнатну квартиру по АДРЕСА_6 .

ОСОБА_1 працював у комбінаті «Комунальник» на насосній станції оператором, також займався підприємницькою діяльністю - торгував на ринку. ОСОБА_1 перед тим як почав проживати разом з ОСОБА_2 залишив все своє майно своїй попередній дружині, а тому сторони на всьому економили щоб придбати квартиру. Після того як сторони придбали трикімнатну квартиру, то він з дружиною неодноразово приходили до них в гості. Зазначав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом як чоловік і дружина, як подружжя. Чи був у сторін спільний бюджет йому не відомо. Йому відомо ще, що у сторін раніше був автомобіль Москвич , потім вони купили Жигулі , потім 99-ку. ОСОБА_2 бачив разом з позивачем у цих автомобілях. Сторони також приїжджали на весілля його сина. Рік чи два назад він зрозумів, що у сторін виникли проблеми у сім`ї, про що йому стало відомо від відповідачки. Йому відомо, що шлюб між ними розірвано, а коли це сталося - він не пам`ятає. Спільних дітей у ОСОБА_1 немає.

42. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він з позивачем ОСОБА_1 знайомий з 1986 року. Позивач розлучився з першою дружиною та зійшовся з ОСОБА_2 вони жили біля нього, тобто він знає їх обох. Він не пам`ятає з якого року вони почали проживати разом. До 2006 року ОСОБА_10 вже проживали разом, а з якого року він не пам`ятає. Разом вони прожили більше 10 років. З сторонами відносини нормальні. Коли сторони купили нову квартиру, вони з дружиною ходили до них у гості. Потім вони сказали, що зібрали гроші і придбали трикімнатну квартиру на АДРЕСА_6 , удвох зробили там ремонт, він їм допомагав. Трикімнатну квартиру придбали у вересні 2005 року чи 2006 році, точно не пам`ятає. Про те, що сторони розірвали шлюб йому стало відомо від інших людей. Сім`ями перестали дружити з

2006 року, з часу коли позивачу було 50 років. Коли їх сім`ї дружили, то він знав про наявність спільного сімейного бюджету у ОСОБА_10 , оскільки іноді позичали грошові кошти один одному. Спільних дітей у сторін немає.

43. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що він з позивачем ОСОБА_1 знайомий з 1975 року, з ОСОБА_2 приблизно з 2005 року, зокрема з того часу як сторони почали жити разом. Сторони проживали однією сім`єю починаючи з 2005 року протягом приблизно сімнадцяти років. Не проживають разом вони останні півроку-рік. З сторонами у нього конфліктів немає. Він жив з ними в одному будинку, але в різних під`їздах, сприймав їх як сім`ю, бо вони разом проживали і він бачив їх завжди разом. Зазначав, що був у гостях в квартирі сторін, коли вони проживали на АДРЕСА_6 , та чув, що вони разом робили ремонт у своїй квартирі. Йому не відомо чи були між сторонами конфлікти. Він знає, що сторони купили одну машину, потім іншу машину, їздили вони разом. Свідок зазначив, що йому не відомо про розірвання шлюбу між ОСОБА_10 , про наявність спільного бюджету. Спільних дітей у них немає.

44. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона з позивачем і відповідачкою знайома, знає їх як людей які приїжджали до неї додому з метою домовитися про придбання квартири, це було у 2005 році, вони представилися чоловіком і дружиною. Минулого року до неї приїжджав ОСОБА_12 щоб запитати чи вона поїде як свідок підтвердити, що він теж платив і брав участь у купівлі-продажу квартири, на що вона погодилася приїхати і розповісти як все відбулося. ОСОБА_2 теж приїжджала до неї додому у

с. Ставидла приблизно місяць назад і питала чому вона вмішується не у свою справу і навіщо вона йде давати показання у суд. Свідок пояснила, що її мати зловживала спиртними напоями і проживала у м. Новомиргороді, а вона виїхала з м. Новомиргорода давно і проживала у с. Ставидла. ЇЇ мати жила у квартирі, де була велика заборгованість по квартплаті і електроенергії. У квартирі була прописана також вона і її неповнолітня дочка. Сторони приїхали до неї у с. Ставидла з метою домовитися про придбання квартири, на що вона спочатку відмовилася, оскільки її не влаштувала ціна. Потім сторони приїхали повторно. У той час її мати хворіла. Вони тоді дійсно зібралися продати квартиру, оскільки була заборгованість по квартплаті більше п`яти тисяч і по електроенергії більше тисячі. Вона погодилася на пропозицію сторін щодо продажу квартири, але була умова поїхати до ЖЕКу і підписати дозвіл на погашення заборгованості по квартплаті і за електроенергію ОСОБА_1 з його коштів, тобто щоб покупці не давали частину готівки, а оплатили вказану заборгованість. Зранку їх ОСОБА_10 забрав з села і привіз у м. Новомиргород, де був нотаріус і вони там підписали документи, вона отримала сім тисяч гривень від ОСОБА_10 , а згадану вище заборгованість сплатив ОСОБА_10 у рахунок оплати за придбання квартири. Сума, за яку продали квартиру була менше тринадцяти тисяч гривень. Після того вона більше з ними не бачилася. На запитання сторін свідок пояснила, що ОСОБА_10 і ОСОБА_10 приїжджали двічі: в кінці травня 2005 року та у серпні - вересні 2005 року, представлялися чоловіком і дружиною. Квартиру оформили на дружину, оскільки з їх слів одна квартира однокімнатна оформлена на чоловіка, а другу вони оформлять на дружину. Розрахунок за купівлю-продаж квартири проводили обоє. Сім тисяч гривень дала ОСОБА_10 , а решту коштів оплатив ОСОБА_10 за заборгованість по квартплаті і електроенергію.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

45. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

46. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

47. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

48. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

49. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

50. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

51. Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

52. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один

із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

53. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17

та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року

у справі № 372/504/17-ц.

54. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

55. Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

56. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

57. З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

58. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України).

59. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

60. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

61. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

62. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17,

від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

63. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, при вирішенні спору про поділ майна необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

64. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада

2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі

№ 199/3941/20.

65. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі

№ 643/6799/17).

66. У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі

№ 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

67. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

68. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

69. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

70. Встановивши, що сторони з 27 вересня 2002 року по 15 вересня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, при цьому 06 серпня 2005 року відповідачка придбала квартиру

АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшли законного та обґрунтованого висновку про поширення на зазначене майно презумпції спільності права власності подружжя на майно та рівності часток кожного із них у ньому. У цій частині колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про не спростування відповідачкою належними та допустимими доказами презумпції спільності права власності подружжя на майно, не доведення придбання такого майна за кошти, які належали їй особисто.

71. В частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна, набутого у цей період, спільною сумісною власністю та його поділ, суди попередніх інстанцій належним чином встановили обставини справи, надали правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшли загалом обґрунтованого висновку про обґрунтованість зазначених вимог ОСОБА_1 . Судами враховано, що сторони після розірвання шлюбу продовжували проживати разом, а відносини, які мали місце між ними, мали ознаки, притаманні сім`ї.

72. Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскаржених судових рішень в частині встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу є безпідставними, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам у їх сукупності. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц).

73. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин проживання сторін за однією адресою, їх спільної реєстрації у квартирі, придбаній після розірвання шлюбу, придбання її через короткий проміжок часу після розірвання шлюбу (через 13 днів), сплати позивачем заборгованості з

житлово-комунальних послуг по придбаній квартирі, а також участі у проведенні ремонтних робіт у ній, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зокрема у період придбання спірної квартири, та визнання її спільною сумісною власністю сторін.

74. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

75. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

76. Доводи позивачки про пропуск позивачем позовної давності при зверненні до суду із цим позовом колегія суддів вважає необґрунтованими. Суди попередніх інстанцій, встановивши факт спільного проживання сторін у спірній квартирі до червня 2021 року, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, з огляду на те, що позов у цій справі поданий у серпні 2021 року.

77. Посилання ОСОБА_2 на те, що про порушення свого права позивач дізнався у 2010 році, а саме при зверненні до суду із зустрічним позовом про визнання спірного майна спільною сумісною власністю (справа № 2-417/2010), не заслуговують на увагу, з огляду на те, що ініціатором судового спору у

2010 році була відповідачка, подавши позов про усунення перешкод у користуванні її власністю, при цьому як її позов, так і зустрічний позов відповідача було залишено без розгляду за їхніми заявами (ухвала Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2010 року у справі № 2-417/2010). При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач продовжував проживати з відповідачкою у спірній квартирі до червня 2021 року.

78. Подана до Верховного Суду разом з касаційною скаргою заява про застосування строків позовної давності не підлягає розгляду, з огляду на те, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України на стадії касаційного провадження здійснюється лише перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, у тому числі щодо розгляду заяви сторони у спорі про застосування наслідків спливу позовної давності, зробленої до винесення рішення судом першої інстанції.

79. В частині здійснення судами попередніх інстанцій розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення в порядку ухвалення додаткового судового рішення на користь позивача таких витрат у розмірі 6 000,00 грн, з урахуванням суми, стягнутої за рішенням суду першої інстанції (2 000,00 грн).

80. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

81. Склад витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

82. Стягнутий судами попередніх інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу (з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції) підтверджений належними та допустимими доказами (договором про надання правової допомоги, актами виконаних робіт, з визначеним переліком наданих адвокатом послуг, часом, затраченим на їх надання, ціною, а також квитанціями про оплату наданих послуг). Визначений розмір є цілком обґрунтованим, співмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг та відповідає вимогам розумності. Крім того, колегія суддів ураховує виконання стороною позивача процесуальних вимог щодо направлення іншим сторонам доказів понесення таких витрат (т. 2, а.с. 39-41) та реалізацію відповідачкою свого права на подання заперечень щодо зазначених вимог, з відповідним обґрунтуванням необхідності їх зменшення.

83. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують. При цьому колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду із касаційною скаргою, позивачка заявляла про понесення нею витрат на професійну правничу допомогу у цій справі (в суді касаційної інстанції) у розмірі 30 000,00 грн.

84. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно визначився із характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією та з урахуванням встановлених фактичних обставин та оцінки поданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

85. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.

86. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

87. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області

від 05 жовтня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 02 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович