Стаття 2. Порядок опорядження та утримання виноградників

Виноградні насадження технічних та столових сортів у господарствах усіх форм власності підлягають реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, політику у сфері сільського господарства.

Центральний орган виконавчої влади з, що реалізує державну аграрну політику, політику у сфері сільського господарства, визначає з виділенням у натурі зони виробництва винограду. У виділених зонах регламентується сортовий склад вирощування винограду відповідно до спеціалізації району виноградарства та заявлених категорій вина.

Садіння виноградників для виноробства дозволяється лише у виноробних місцевостях із застосуванням районованих або перспективних сортів винограду відповідно до проекту, який затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства. Гібриди прямі виробники, що є в насадженнях, підлягають заміні, а нерайоновані сорти підлягають заміні або районуванню протягом 15 років.

{Частина третя статті 2 в редакції Законом № 2974-VI від 03.02.2011 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 }

Садіння виноградників малими виробництвами виноробної продукції дозволяється із застосуванням технічних сортів винограду, занесених до Державного реєстру сортів рослин України, придатних для поширення в Україні. Вимоги частин другої і третьої цієї статті не поширюються на малі виробництва виноробної продукції.

{Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3303-IX від 09.08.2023 }

Сорти винограду, посаджені відповідно до проекту для випробування нових селекційних сортів винограду, за позитивних результатів сортовипробування районуються у встановленому порядку.

{Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2974-VI від 03.02.2011 }

Придбаний садивний матеріал вітчизняного або іноземного походження, призначений для садіння виноградників, проходить обов'язкову сертифікацію в установах, які мають на це повноваження, та акредитацію. Ця норма не поширюється на садивний матеріал, отриманий у власних розсадниках, розміщених у зоні садіння виноградників.

{Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2974-VI від 03.02.2011 }

Державний перепис виноградників здійснюється не менше одного разу на 10 років.

Списання виноградників усіх форм власності, які закладені за рахунок державних коштів, організується і проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, політику у сфері сільського господарства, з обов'язковим відновленням площ виноградних насаджень.

{Частина статті 2 в редакції Закону № 3427-IV від 09.02.2006 }

Зрідженість молодих (до 5 років) виноградників, на закладення яких та на догляд за якими використовувалися повністю державні кошти, що зумовлена недбалим доглядом за ними, розцінюється як безгосподарне використання земель, у зв'язку з чим винних осіб може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. При зрідженості понад 60 відсотків виноградники виключаються з державного реєстру, паспорт на них анулюється і державне фінансування на садіння та догляд за виноградниками припиняється.

{Частина статті 2 в редакції Закону № 3427-IV від 09.02.2006 }