Головна Сервіси для юристів ... Закони Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Стаття 52. Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів Стаття 52. Черговість та порядок задоволення вимог...

Стаття 52. Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів

Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (ЗМІСТ) Інші закони
  • 3038

    Переглядів

  • 3038

    Переглядів

  • Додати в обране

    1. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в такій черговості:

    {Абзац перший частини першої статті 52 в редакції Закону № 1588-IX від 30.06.2021 }

    1) зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян;

    2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов’язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

    3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом;

    {Пункт 3 частини першої статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015; в редакції Закону № 1588-IX від 30.06.2021 }

    4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов’язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

    5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;

    {Пункт 5 частини першої статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2491-VIII від 05.07.2018 }

    6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов’язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім’я яких заблоковано;

    7) вимоги інших вкладників, які не є пов’язаними з банком особами, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов’язаними з банком особами;

    {Пункт 7 частини першої статті 52 в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021 }

    8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

    9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов’язаними особами банку;

    10) вимоги за субординованим боргом;

    11) вимоги за інструментами з умовами списання/конверсії.

    {Частину першу статті 52 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1587-IX від 30.06.2021 }

    Вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.

    {Абзац частини першої статті 52 в редакції Закону № 1588-IX від 30.06.2021 }

    Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п’ятій та десятій цієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини, крім вимог за субординованим боргом та вимог кредиторів, які є пов’язаними з банком особами.

    {Частину першу статті 52 доповнено абзацом згідно із Законом № 1588-IX від 30.06.2021 }

    Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.

    {Частину першу статті 52 доповнено абзацом згідно із Законом № 1588-IX від 30.06.2021 }

    2. Оплата витрат банку, пов’язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат, зокрема, належать:

    {Абзац перший частини другої статті 52 в редакції Закону № 1588-IX від 30.06.2021 }

    1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку;

    2) витрати, пов’язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку;

    3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку;

    4) витрати на проведення аудиту;

    5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень;

    6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;

    7) витрати Фонду, пов’язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.

    {Частину другу статті 52 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 1588-IX від 30.06.2021 }

    3. Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду. Ціна майна, на яке звертається стягнення як на предмет забезпечення, переданий сторонами угоди щодо ліквідаційного неттінгу на виконання їхніх зобов’язань за такою угодою, під час виконання нетто-зобов’язання, визначеного відповідно до статті 54 - 1 цього Закону, а також порядок звернення стягнення на такий предмет забезпечення визначаються угодою щодо ліквідаційного неттінгу, відповідно до якої здійснюється такий ліквідаційний неттінг.

    {Абзац перший частини третьої статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законами № 738-IX від 19.06.2020 , № 1588-IX від 30.06.2021 }

    У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані Фондом, спрямовуються на позачергове погашення вимог заставодержателя, але не більше суми акцептованих вимог, визначених відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 цього Закону, що забезпечені таким майном (активами). Сума до перерахування заставодержателю зменшується на суму витрат Фонду, розрахованих відповідно до нормативно-правових актів Фонду.

    {Абзац другий частини третьої статті 52 в редакції Закону № 1588-IX від 30.06.2021 }

    У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

    4. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

    5. У разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до:

    пов’язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку;

    та/або пов’язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

    {Частина п'ята статті 52 в редакції Законів № 1736-VIII від 15.11.2016 , № 1588-IX від 30.06.2021 }

    6. Керівники, власники істотної участі та кінцеві бенефіціарні власники неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", визначені відповідно до закону, під час тимчасової адміністрації або ліквідації зобов’язані надати Фонду у порядку, встановленому Фондом, інформацію про все належне їм майно (активи) та зобов’язання.

    У разі ненадання інформації особами, визначеними в абзаці першому цієї частини, Фонд звертається з такими вимогами до суду. Вимоги Фонду про надання інформації про все майно (активи) та зобов’язання забезпечуються накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або забороною вчиняти певні дії у порядку забезпечення позову. Заходи забезпечення позову діють до моменту добровільного виконання вимог Фонду або виконання рішення суду про надання інформації про все майно (активи) та зобов’язання у встановленому законодавством порядку.

    Фонд має право звернутися до суду з вимогами зобов’язати інших осіб, визначених частиною п’ятою цієї статті, крім тих, що визначені абзацом першим цієї частини, розкрити інформацію про все майно (активи) та зобов’язання.

    Особи, зазначені у частині п’ятій цієї статті, у разі, якщо шкоду (збитки) було завдано внаслідок спільного прийняття рішення, вчинення спільної дії чи бездіяльності, несуть солідарну відповідальність.

    У разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п’ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків). Вимоги Фонду про відшкодування шкоди (збитків) можуть забезпечуватися накладенням арешту на рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або шляхом застосування інших заходів забезпечення у порядку забезпечення позову.

    Якщо підставами для пред’явлення Фондом вимог про відшкодування шкоди (збитків), зокрема, стали дії пов’язаних з банком осіб, направлені на приховування реального фінансового стану банку, у тому числі систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності щодо операцій з пов’язаними з банком особами, які були вчинені протягом трьох місяців до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, вчинені пов’язаними з банком особами правочини, визнані нікчемними, та/або правочини, визнані недійсними у встановленому порядку, або якщо шкода (збитки) виникла внаслідок вчинення пов’язаними з банком особами дій, передбачених пунктами 1-10 частини восьмої цієї статті, ці підстави є достатніми для суду для прийняття рішення про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно осіб та/або заборону вчиняти певні дії особам, до яких Фондом заявлені вимоги, у межах суми пред’явлених вимог, якщо інші обставини не встановлені в судовому порядку.

    У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви Фонд повинен пред’явити позов протягом 30 робочих днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

    {Статтю 52 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1588-IX від 30.06.2021 }

    7. Право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).

    Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

    {Статтю 52 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1588-IX від 30.06.2021 }

    8. Шкода (збитки), завдана рішеннями, діями чи бездіяльністю осіб, зазначених у частині п’ятій цієї статті, відшкодовується у разі, якщо такі рішення, дії (враховуючи дії, що відповідають ознакам ризикової діяльності) або бездіяльність прийняті або вчинені з порушенням законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, та якщо шкода (збитки) виникла внаслідок:

    1) вчинення правочинів (у тому числі договорів), які є нікчемними на підставі частини третьої статті 38 цього Закону;

    2) недотримання особами, зазначеними у частині п’ятій цієї статті, обов’язку діяти в інтересах банку та його кредиторів, добросовісно і розумно та/або не перевищувати своїх повноважень;

    3) порушення заборон та/або вимог, встановлених законодавством, у тому числі Законом України "Про банки і банківську діяльність", щодо угод із пов’язаними з банком особами або в інтересах пов’язаних з банком сторін, або на користь таких осіб;

    4) купівлі недержавних цінних паперів та/або інших фінансових інструментів з порушенням вимог, встановлених Національним банком України;

    5) надання банком власних активів (майна) в забезпечення (застава, порука, гарантія, притримання, право довірчої власності тощо) виконання зобов’язань третіх осіб перед їх кредитором у порядку, іншому, ніж здійснення операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", крім майна (активів), переданого (переданих) як забезпечення виконання зобов’язань перед Національним банком України або для забезпечення здійснення платежів та розрахунків за угодами, укладеними з платіжними системами або операторами таких систем;

    6) незабезпечення банком контролю за цільовим використанням позичальниками кредитних коштів;

    7) зміни графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісійних винагород, черговості платежів) за кредитним договором та договором забезпечення, які були здійснені з порушенням вимог законодавства;

    8) необґрунтованого зменшення та/або звільнення боржника від сплати нарахованих за активними операціями процентів та інших винагород;

    9) безпідставного припинення прийнятного забезпечення перед банком за правочином або його заміни на менш ліквідне забезпечення;

    10) операцій, вчинених банком всупереч обмежень, встановлених Національним банком України, в тому числі з пов’язаними з банком особами.

    {Статтю 52 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1588-IX від 30.06.2021 }

    9. Фонд набуває прав потерпілого в кримінальних провадженнях, порушених стосовно зазначених у цій статті осіб, після завершення ліквідації банку.

    Кошти, стягнуті та/або одержані Фондом з осіб, зазначених у частині п’ятій цієї статті, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів банку, зазначених у пунктах 1-8 частини першої цієї статті, які виникли у зв’язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв’язку із стягненням шкоди (збитків).

    Припинення банку як юридичної особи не є підставою та не призводить до закінчення чи припинення процесів, позовів чи проваджень, що були ініційовані відповідно до цієї частини Фондом, та не є підставою для звільнення від відповідальності та/або припинення відповідальності осіб, проти яких такі процеси, позови чи провадження були ініційовані. Усі вимоги Фонду у зв’язку із такими процесами, позовами або провадженнями, у тому числі всі вимоги про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної кредиторам (колишнім кредиторам) банку, не припиняються з припиненням банку.

    {Статтю 52 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1588-IX від 30.06.2021 }

    10. Фонд або уповноважена особа Фонду, діючи від імені та в інтересах банку як інвестора, має право ініціювати процеси, позови чи провадження (цивільні, адміністративні, кримінальні чи арбітражні) у будь-яких судах та/або арбітражах належної юрисдикції (в тому числі в іноземних та міжнародних судах), у тому числі арбітражні чи інші процеси проти держав відповідно до міжнародних договорів України, у тому числі міжнародних договорів про заохочення та взаємний захист інвестицій, щодо шкоди (збитків), що була заподіяна банку фізичними чи юридичними особами (приватного чи публічного права) та державами, внаслідок:

    прямої чи непрямої націоналізації або експропріації майна (інвестицій) банку, здійснення щодо таких інвестицій заходів, що за наслідками дорівнюють експропріації;

    реквізиції, руйнування, заподіяння шкоди або знецінення майна (інвестицій) банку внаслідок воєнних дій, збройних конфліктів, громадських заворушень або інших подібних дій.

    Кошти, одержані в результаті зазначених у цій частині процесів, позовів та проваджень, включаються до ліквідаційної маси банку, а в разі надходження таких коштів після затвердження ліквідаційного балансу спрямовуються на задоволення вимог кредиторів банку, які виникли у зв’язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у черговості та порядку, визначених частинами першою та четвертою цієї статті, після відшкодування витрат Фонду на ведення таких процесів, позовів та проваджень, а також усіх пов’язаних з ними виконавчих процесів.

    {Статтю 52 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1588-IX від 30.06.2021 }

    11. У разі якщо за випуском облігацій призначено адміністратора, виплати, отримані у ході процедури ліквідації банку, який має зобов’язання за такими облігаціями, розподіляються між власниками цих облігацій у порядку, встановленому Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

    {Статтю 52 доповнено частиною згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020 }

    {Стаття 52 в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015 }

    Попередня

    55/64

    Наступна
    Додати в обране
    КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

    Аналізуйте судовий актДо кредиторських вимог другої черги підлягає включенню середній заробіток за ст. 117 КЗпП України (Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 826/7042/16 від 10.05.2017)

     У практиці досить часто трапляються випадки стягнення з банківських установ, що ліквідується та в які введено тимчасову адміністрацію певних грошових коштів. Водночас проблемним є визначення черговості виплоати тих чи інших платежів, у тому числі і заробтіної плати працівникам банку, що ліквідується..

    Не зважаючи на те, що ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"чітко визначено порядок та черговість таких виплат, уповноважені особи Фонду як правило такий порядок порушують та необґрунтовано відмовляють у виплатах.

    В даному випадку судовим рішенням, що набрало законної сили, на користь колишнього працівника з банку, що ліквідується стягнуто суми, належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та індексації виплат заробітної плати.

    Натомість уповноваженою особою Фонду вимоги позивача не визнані в повному обсязі у зв'язку з непідтвердженням даних вимог фактичними балансовими даними та документами, що містяться у розпорядженні Уповноваженої особи Фонду.

    Така відмова стала підставою для звернення звільненого працівника до окружного адміністративного суду з яким погодився і апеляційний суд, який позовні вимоги задовольнив зазначивши наступне.

    Колишній працівник звернувся до уповноваженої особи протягом 30-денного строку, визначеного ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

    Відповідно до ч. 1 ст. 52 названого Закону  одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

    Тобто вимоги щодо стягнення заробітної плати стягується у другу чергу.

    Також, згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

    При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

    Отже стягненню у другу чергу підлягають також і вимоги щодо компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку оскільки за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку. Дана позиція підтверджується висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 03.10.2012 року у справі №6-109цс12.

    Доводи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства стосовно того, що чинне законодавство не надає йому права включати до другої черги вимоги щодо компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку, є помилковими та спростовуються наведеними вище положеннями.

    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст