Стаття 12. Розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Аналізуйте судовий акт: Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (ВП/ВС у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020)

Як відомо, в українських реаліях відшкодування моральної шкоди є доволі складним процесом. Судова практика склалася таким чином, що позивачам у цих категоріях справ доводиться обґрунтовувати свою правову позицію великою кількістю доказів, аби домогтися хоч якогось відшкодування.

Стосовно позивача була порушена кримінальна справа, в рамках якої винесена постанова про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, де він провів біля півроку.

В подальшому прокурор відмовився від обвинувачення за відсутності в діях позивача складу злочину, після чого відповідне кримінальне провадження було закрите.

Ситуація, на жаль, доволі поширена в українських реаліях.

Разом з тим, позивач не змирився з такою ситуацією та звернувся з позовом про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.

Більше того, розмір такої шкоди він оцінив у чималу суму – майже 15 млн. грн.

Рішенням районного суду позов задоволений частково, стягнуте відшкодування моральної шкоди в сумі 250 000,00 грн. В подальшому апеляційний суд зменшив цю суму до 150 000,00 грн.

Як же виміряти у грошовому еквіваленті розмір душевних страждань особи? Питання видається складним.

Позиція ВП ВС: ВС зауважив, що доводи касаційної скарги представника СБУ про те, що позивачем не доведено незаконності дій з боку СБУ не ґрунтуються на вимогах закону.

Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що підтверджується закриттям кримінального провадження у зв’язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: ст. 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У ст. 42 КПК України міститься широке коло прав, одним з яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

Право на відшкодування шкоди виникає у випадках, зокрема: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (ст. 2 Закону про відшкодування шкоди).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

ВС зроблено висновок, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди частково: у розмірі 250 000,00 грн.