Про деякі питання застосування особистої поруки в кримінальному провадженні

У відповідь на численні звернення народних депутатів, державних діячів, міністрів, керівників центральних органів влади Міністерство юстиції оприлюднює юридичне повідомлення щодо поняття особистої поруки.

Дане поняття визначається статтею 180 Кримінального процесуального кодексу України. Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя або ж суд вважають такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до статті 194 цього Кодексу.

Читайте статтю: Представник юридичної особи - повноцінний учасник кримінального провадження

Зокрема, поручителі зобов’язуються за необхідності доставити обвинувачуваного чи підозрюваного до органу досудового розслідування або до суду на першу про те вимогу.

Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку слідчого судді чи суду, яка ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті.

Кількість поручителів Кодексом не обмежена. У кожному конкретному випадку слідчий суддя чи суд визначає достатню кількість поручителів для забезпечення дотримання запобіжного заходу.

Читайте статтю: Новели КПК - Кримінальні проступки: бути чи не бути ?

Водночас у Кодексі передбачена можливість обрання одного поручителя, якщо ним є особа, яка заслуговує на «особливу довіру». Така особлива довіра до особи може бути продиктована її соціальним статусом, характером чи родом занять. Наприклад, до осіб, які заслуговують на особливу довіру, можна віднести народних депутатів, депутатів місцевих рад, державних діячів, керівників органів центральної або місцевої влади, осіб, відзначених державними нагородами, громадян, які мають визначні спортивні відзнаки тощо.

Законодавство не обмежує право особи виступити поручителем. Це право гарантоване Кримінальним процесуальним кодексом, не залежно від того, яку посаду займає ця особа. Головне, щоб дана процедура відповідала критеріям, визначеним Кодексом.

Источник: Держінформ’юст