Приклади тиску на суддів під час Революції Гідності

Колишня голова Оболонського районного суду Києва і чинний член Вищої ради юстиції Ірина Мамонтова дала свідчення про тиск з боку співробітників Адміністрації президента України в кінці 2013 - початку 2014 року, які вимагали посилення покарання для активістів Автомайдану і якнайшвидшого розгляду їхніх справ. Про це в ході ХІІІ з'їзду суддів України від 12 листопада заявив адвокат Роман Маселко, який представляє інтереси учасників Революції Гідності.

Адвокат зачитав фрагменти стенограми допиту Мамонтової.

"Наприкінці грудня 2013 року мені надійшов дзвінок від співробітника Адміністрації президента України. Зазначений чоловік сказав мені, щоб протоколи про адміністративні правопорушення якнайскоріше були зареєстровані і розглянуті. Також він зазначив, що враховуючи обстановку, що склалася в країні, необхідно за цими матеріалами обирати стосовно правопорушників максимально можливе стягнення. Після новорічних свят ще кілька разів надходили дзвінки з Адміністрації президента України Зазначені особи просили, щоб протоколи про адміністративні правопорушення швидше розглядалися", - розповіла вона.

За словами екс-глави Оболонського райсуду, 17 січня 2014 року були прийняті перші рішення у справах Автомайданівці, у вигляді стягнення їм призначили штраф.

"У цей же день після обіду був телефонний дзвінок від зазначених мною співробітників Адміністрації президента України. У ході розмови мені було висловлено невдоволення такими покараннями і було відзначено, що це суперечить інтересам держави. На це я відповіла, що не можу впливати на рішення, які приймаються суддями У відповідь мені було повідомлено, що я не можу належним чином організувати роботу суду, що необхідно було визначити суддів, які повинні були розглядати цю категорію справ", - повідомила Мамонтова.

Вона також розповіла про обставини свого звільнення.

"У понеділок 20 січня 2014 року в першій половині дня мені знову зателефонували з Адміністрації президента України і повідомили, що керівництво незадоволено моєю роботою, а також, що на мене скаржаться співробітники прокуратури. На це я відповіла, що готова написати заяву про звільнення з посади голови суду, мені сказали, що їх це влаштовує Цього ж дня я написала заяву про звільнення за власним бажанням і залишила на столі у себе в кабінеті", - процитував адвокат слова Мамонтової.

На засіданні Вищої ради юстиції 11 лютого 2014 року було прийнято рішення про її звільнення з посади голови суду.

За словами Маселка, слідство встановило, що Мамонтова отримувала дзвінки з телефону, що належав Вадиму Івановичу Фесенку, який з 1 січня 2013 року було керівником головного управління з питань судоустрою Адміністрації презиента України.

"Після звільнення пані Мамонтової близько 20 суддів Оболонського суду прийняли рішення про позбавлення прав 41 учасника автопробігу, включаючи виконуючого обов'язки, після цього були резонансні арешти та інші події. Ці свідчення не єдині, показання є ще, але їх недостатньо, щоб розслідувати належним чином" , - підкреслив адвокат.

Маселко закликав допомогти слідству інших суддів, на яких під час Євромайдану чинили тиск співробітники Адміністрації президента.

(Матеріал від 16 листопада 2015 року)

Обговорюйте тему: Тиск голови Апеляційного суду Черкаської області Володимира Бабенко на суддю Сергія Бондаренко

Слухайте аудиозапис: Розмова судді Сергія Бондаренка з головою Апеляційного суду Черкаської області Володимиром Бабенко

Читайте статтю: Ціна незалежності українського судді

Напередодні 2014 року Ігор Овдей, як і сотні киян, разом з Автомайданом поїхав провідувати тоді чинного президента Віктора Януковича в Межигір'ї. «Через кілька днів мене зупинила патрульна машина ДАІ, влаштувавши погоню з сиренами та мигалками, — розповідає Ігор. — Сказали, що в той день я порушив Правила дорожнього руху, показали рапорт даішника, склали протокол, забрали права. При цьому я помітив, що в рапорті зазначалися час і місце, де мене взагалі не було. У той час я був у Києві. Я міг це довести... Далі справа потрапила до суду. Суддя відмовився розглядати всі мої свідчення, позбавивши мене прав на півроку. Згодом Майдан переміг. Права мені повернули. Але я подав на всіх фігурантів своєї справи заяви про скоєння злочину. У тому числі й на суддю. Прокуратура відкрила справу, потім передала її до суду. Сьогодні суддю Києво-Святошинського райсуду Київської області Владислава Лисенка обвинувачують у винесенні завідомо неправомірного рішення».

Роман Маселко «Суддя Владислав Вікторович Лисенко розглядав справу щодо автомайданівця, - говорить адвокат Овдея і член Адвокатської консультативної групи юристів, які представляють інтереси активістів Євромайдану, Роман Маселко. - Людину звинувачували в тому, що вона була у Нових Петрівцях о 12:00, у той час, як вона лише о 13:30 виїжджала з Києва. Чому є три свідки. У протоколі і рапорті були невідповідності та помилки. Вони вказували як мінімум на те, що суддя мав відправити справу на дооформлення. Але ні. Ми прийшли на суд, дали свідчення. Суддя до нас був дуже лояльним: слухав, вникав, радив. Ми навіть думали, що справу виграли. Але після почули рішення: позбавлення прав на шість місяців. Ми були в шоці. Через п'ять хвилин після оголошення рішення суддя покликав мене й каже, мовляв, вибач, я інакше не можу, якщо я цього не зроблю, мені підкинуть гроші і посадять. Я кажу: ви ж бачите, що людина невинна, якщо не можете виправдати - хоча б поверніть документи на дооформлення. На що суддя відповідає, що має порадитися з головою суду. Взяв два дні. Після чого все-таки підтвердив попереднє рішення».

Свідком розмови судді Лисенка та адвоката Маселка про неможливість ухвалити інше рішення був потерпілий. «Я особисто чув, як він говорив моєму захиснику після засідання, що у нього є завдання зверху — позбавляти таких, як я, прав, - згадує Ігор Овдей».

«Далі ми подали заяву про скоєння злочину до прокуратури, — продовжує Маселко. — Тривалий час нашу справу не розслідували. Про неї я навіть говорив особисто генеральному прокурору Віктору Шокіну. І от взялися. Незабаром потерпілому повідомляють, що закінчили розслідування і готуються передавати справу до суду. Він знайомиться з матеріалами, а в них, крім моїх свідчень та свідоцтв потерпілого, нічого немає. Слідчі навіть не допитали суддю та голову суду. До слова, у Києво-Святошинському суді є два судді Лисенка. Один — згаданий суддя, а другий — Володимир Васильович, голова суду. І лише ці двоє розглядали майданівські справи, яких було близько двадцяти. Я питаю: чому справу тільки проти одного відкрито, вони ж разом працювали? Але прокуратура зауваження проігнорувала і передала справу до суду. Ніхто не збирав доказову базу, чому суддя міг винести завідомо неправосудне рішення, не розглядав справу в комплексі. Щодо цього судді Лисенка було близько десяти епізодів. Є лише моє слово проти слова судді, який зараз, певна річ, усе заперечує. По-суті, прокуратура передала до суду сиру справу, приречену на провал. Але найцікавіше, що інший суддя — Лисенко Володимир Васильович — зараз розглядає справу судді Солом'янського суду міста Києва Кушнір, котра заарештувала активістів за перевезення шин. Як ви думаєте, чи може бути об'єктивним суддя, який сам є фігурантом кримінальних справ з приводу переслідування активістів. Ось так виходить — справу одного судді розслідують так, щоб вона розвалилася в суді. Справу іншого судді веде суддя, який сам незабаром може стати обвинувачуваним».

Важливо не лише назвати тих суддів, котрі приймали завідомо неправосудні рішення, а й показати тих людей, які давали вказівки так чинити.

«Зрозуміло, що всі судді працювали за однією схемою — за вказівкою зверху. Всі майданівські судді — ланки одного ланцюга, — продовжує Маселко. — Їхні справи треба розглядати в комплексі і в Управлінні спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури. Головне ж з'ясувати — хто давав вказівки. Є ж причина, з якої ні з того ні з сього всі судді раптом вирішили, що треба у всіх відбирати права або всіх затриманих активістів заарештовувати, коли в матеріалах справ була маса невідповідностей, порушень, які свідчили, що людина не скоїла інкримінований їй злочин. Для порівняння зараз ми бачимо, як працівника «Беркута», котрого підозрюють у вбивствах, відпускають під домашній арешт».

(Матеріал від 08 листопада 2015 року)