Право власності священне! 10 пам’ятних рішень суду про захист власності за версією ресурсу «Протокол» у 2016 році!

З давних давен спори за власність є визначальними у спеціалізації багатьох юристів. Представляємо Вам 10 актів суду ухвалених у 2016 році і направлених на захист цього священного права. Наш дайджест – це істотна допомога власникам розібратись у перипетіях боротьби за своє благополуччя. Тексти усіх цих рішень із описом фабули знаходяться у розділі ресурсу «Цікаві судові рішення». Чужого не треба, свого не віддамо – і суд нам у цьому допоможе!

Читайте дайджест: 2016 рік: 10 найбільш цікавих рішень щодо спорів з банками за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: Рік, що минає. 10 найбільш корисних рішень суду у площині сімейних спорів за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: Баталії з фіскальними органами! 10 визначальних рішень суду у 2016 році за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: Спори за права на землю у 2016 році ! 10 чудових судових рішень у земельних справах за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: 10 видатних судових актів 2016 року у галузі кримінального та кримінально-процесуального права за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: 10 судових справ про делікти та відшкодування шкоди, які є найбільш істотними у 2016 році за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: 10 яскравих рішень суду, які стосуються професійної діяльності адвоката у 2016 році за версією ресурсу «Протокол» !

Читайте дайджест: 10 класних рішень суду про Процес і Підвідомчість за версією ресурсу «Протокол» ухвалених у 2016 році!

Читайте дайджест: Житлові та спадкові спори! 10 судових рішень, які визначають практику у 2016 році за версією ресурсу «Протокол»!

1. В якому випадку можна через суд забрати майно у добросовісного набувача? У деяких спорах правильно обрати спосіб захисту права це неабияка задача навіть для досвідчених адвокатів, не говорячи вже про прокурорів. І згідно принципу диспозитивності, якщо позивач неправильно обрав спосіб захисту права суд не має повноважень за нього це виправити і змушений відмовляти у задоволенні позову, хоча порушення права може бути очевидним.

Проблема визнання договорів недійсними, правильне застосування реституції та подання віндикаційних позовів має суперечливу судову практику навіть на рівні ВСУ, не кажучи вже про безліч рейдерських та проплачених судових актів.

В цій справі земельна ділянка із порушеннями була передача із комунальної власності в приватну першій особі, а потім двічі перепродана – схема створення добросовісного набувача. Прокурор намагався захистити права громади наводячи в суді порушення передачі з/д у приватну власність та намагався відновити становище, яке існувало до передачі, шляхом визнання рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва на право власності на з/д та договору купівлі-продажу з/д недійсними. Частково це вдалось у нижчих судах, проте ВСУ відмовив у задоволенні позову.

Зокрема ВСУ підкреслив, що витребувати майно у добросовісного набувача, яким є третій власник з/д у ланцюжку перепродажів, можна, якщо на це є підстави, шляхом подання віндикаційного позову в порядку, передбаченому ст. 388 ЦК України. Вимогу, щодо повернення майна переданого на виконання недійсного правочину, тобто застосування реституції, може пред’явити тільки сторона недійсного правочину, в даному випадку передостанній суб’єкт права в ланцюжку перепродажів. Тому ст. 215, 216 ЦК України не слід застосовувати у позові, як підставу повернення майна.

Слід додати, що при такому підході ВСУ практично ніколи не існує підстав для подання віндикаційного позову за ст. 388 ЦК України, і прокуратурі дуже складно відновлювати законність після ділків місцевого самоврядування, які за хабарі розпродали за безцінь землі місцевої громади в останні роки.

Аналізуйте судовий акт: У добросовісного набувача майно може бути витребувано тільки шляхом подання віндикаційного позову, а не за правилами реституції, тому спосіб захисту прав – визнання договору недійсним є неправильним (ВСУ від 30 листопада 2016р., № 6-2069цс16)

2. Віндикаційний або негаторний позов – суд роз’яснив коли який подавати. За позовом природоохоронної прокуратури судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій була повернута у комунальну власність земельна ділянка із власності фізичної особи шляхом визнання державного акту на право власності недійсним та скасування його державної реєстрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконним та скасування рішення міської ради про продаж цієї земельної ділянки.

ВСУ вирішуючи спір про право скасував попередні судові акт та не маючи процесуальної можливості встановлювати всі обставини у справі направив цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВСУ не погодився із наступним. Одночасне пред’явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація – це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції (оскільки негаторний позов – це позов про захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння), тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК України є помилковим, адже віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. До того ж одна з умов застосування віндикаційного позову – відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов’язально-правових способів. Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог прокурора, суди помилково одночасно застосували до спірних правовідносин норми статей 215, 216, 388 ЦК України.

Насамкінець суди помилково вирішили, що перебіг позовної давності для звернення із позовом про повернення земельної ділянки починається з дня виявлення прокурором порушень земельного та містобудівного законодавства під час здійснення перевірки, що є неправильним.

Аналізуйте судовий акт: Повернення земельної ділянки у комунальну власність: коли подається віндикаційний, а коли негаторний позов і коли для прокурора починається строк позовної давності для звернення із позовом (ВСУ від 17 лютого 2016 року № 6-2407цс15)

3. Суд захищає комунальне майно після зміни влади, або позбавлення прав власності на підставі сумнівних доводів. Це рішення ВСУ на наш погляд слід віднести до «беспредельных» та таких, що зовсім не вирішують спір у відносинах, а створює подальший комплекс проблем для їх учасників. Скоріше за все років через три ми ще почуємо про цю справу з ЄСПЛ.

Незаконно було продано та перепродано комунальне майно. Незаконність встановлена судовим рішенням про визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкту комунальної власності між міською радою та юр. особою та визнання недійсним рішення міської ради, яким цей об’єкт внесено до переліку об’єктів, які підлягають приватизації. Нерухомість була перепродана і прокурор звернувся із позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння у іншої юридичної особи, яка сплатила за це майно реальні кошти.

Суд першої та апеляційної інстанцій відмовив у задоволенні позову. Проте суд касаційної інстанції попередні рішення скасував, позов задовільнив, а ВСУ підтвердив своєю постановою правильність такого рішення.

Для захисту права власності не допоміг «ні строк позовної давності», ні добросовісність набувача». Більш ні ВГСУ, ні ВСУ не зазначили, яким чином останньому власнику тепер повернути кошти, які були ним сплачені за це майно. Адже він знав про всі обставини у справі.

Окрім цього ВСУ зазначив, що дії міської ради щодо відчуження спірного майна, не можуть бути оцінені як вираження ВОЛІ територіальної громади-власника комунального майна, тому хоча набувач і є добросовісним, проте вимоги про витребування майна згідно ст. 388 ЦК України підлягають задоволенню.

Аналізуйте судовий акт: Перепродаж не врятував: комунальна нерухомість витребувана судом у останнього власника в ланцюжку (ВСУ у справі № 3-604гс16 від 5 жовтня 2016 р.)

4. Кондикція - є і такий спосіб захисту права власності. Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Читайте статтю: Захищаємо право власності. Кондиційний позов поряд із віндикаційним та негаторними позовами.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов’язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов’язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов’язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов’язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов’язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов’язання виникає за наявності таких умов:

3) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

4) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред’явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов’язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондиція – позадоговірний зобов’язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб’єктним складом підпадає під визначення зобов’язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Аналізуйте судовий акт: Кондикція - це позадоговірний зобов’язальний спосіб захисту права власності, який може бути застосований самостійно на підставі ст. 1212 ЦК України шляхом подання кондикційного позову (Постанова ВСУ у справі № 6-3090 цс15 від 02 березня 2016р.)

5. Оскарження розпоряджень та рішень щодо питань відведення земельних ділянок відбувається за правилами адмінсудочинства, а не будь-якого іншого. Іноді навіть досвідчені юристи точно не знають, до суду якої юрисдикції слід звертатись у певних випадках порушення прав особи. При дослідженні різноманітних актів вищих судів як прикладів питання ще більш ускладняється. Колізії притаманні вирішенню земельних спорів.

У цій справі прокурор звернувся із позовом до адмінсуд про визнання незаконним та скасування розпорядження місцевого органу державної влади «про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення з/д». Адмінсуди першої, апеляційної та касаційної інстанцій прийшли до висновку, що спір не є публічно-правовим і провадження у справі підлягає закриттю.

ВСУ скасував попередні у справі ухвали та направив справу на новий розгляд до адмінсуду першої інстанції. ВСУ підкреслив, що при наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення з/д місцевий орган державної влади реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адмінсуду.

Отже, подібні спори із земельних питань підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, а не будь-якого іншого.

Аналізуйте судовий акт: Оскарження розпоряджень та рішень щодо питань відведення земельних ділянок відбувається за правилами адмінсудочинства, а не будь-якого іншого (ВСУ від 7 червня 2016 року у справі № 820/3507/15)

6. Суди почали користуватись таким поняттям як "Право очікування" і відносять його до різновидів майнових прав. Цікаво, що в цьому рішення ВСУ визначив майнове право як «ПРАВО ОЧІКУВАННЯ» і в чергове звернув увагу на неправильний вибір позивачем способу захисту цивільного права, який повинен забезпечувати в першу чергу захист та відновлення порушеного права позивача, а не взагалі усувати порушення закону чи договору.

Спір стосувався частини торгівельного центру – 1/50 (об’єкту будівництва), який було відчужено орендарем земельної ділянки на якій розташований об’єкт будівництва третій особі без введення об’єкту будівництва в експлуатацію. Зазначений правочин був скасований судами і однозначно незаконний, оскільки неможливо продати майно, якщо ти не є його власником.

Разом з цим позивач, який є замовником будівництва на підставі договору будівельного підряду, намагався витребувати 1/50 торгівельного центру у сторін правочину, посилаючись на те, що він повністю оплатив будівництво і є власником побудованого об’єкту. Отже, позивач звернувся із віндикаційним позовом і суди апеляційної та касаційної інстанцій прийняли рішення на його користь.

ВСУ прийняв справу до розгляду, скасував акти судів апеляційної і касаційної інстанцій та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позивачу було відмовлено у задоволенні позову.

ВСУ підкреслив, що ст. 876 ЦК України щодо визначення замовника (позивача) власником об’єкту будівництва застосовується тільки при наявності у нього права власності або право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно (ст. 331 ЦК України). В іншому випадку замовник не може набути право власності, оскільки такий об’єкт будівництва згідно до ст. 376 ЦК України вважається самочинним.

Тому навіть, якщо замовник (позивач) і профінансував будівництво відповідно договору будівельного підряду, але об’єкт будівництва є самочинним і не введений в експлуатацію, будь-які цивільні угоди, щодо такого об’єкту між третіми особами, навіть орендарем земельної ділянки, на якій розташований об’єкт будівництва, не порушують права замовника.

Аналізуйте судовий акт: Майнове право – це «ПРАВО ОЧІКУВАННЯ» - обмежене речове право, яке засвідчує правомочність отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому і є складовою частиною майна, як об’єкта цивільних прав. (ВСУ у справі 6-265цс16)

7. Цікава справа про підтвердження прав на земельну ділянку разом із набуттям прав будинок. На жаль ВСУ не сказав нам хто ж буде визначати площу земельної ділянки для обслуговування будівлі, якщо ця площа не була визначена для попереднього власника будівлі.

Аналізуйте судовий акт: У нового власника при переході права власності на будівлю завжди виникають права на земельну ділянку, на якій розташована ця будівля і на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі (ВСУ у справі № 6-253цс16 від 13 квітня 2016р)

8. Суд якої юрисдикції повинен прийняти рішення про знесення самочинного будівництва? Воістину розібратись у питаннях підвідомчості спорів іноді складно навіть самим суддям не кажучи вже про досвідчених юристів. З першого погляду знесення самобуду за позовом органу місцевого самоврядування чи місцевого органу державної влади це призначення адміністративних судів, які розглядають спір між фізичними і юридичними особами та суб’єктами владних повноважень. Проте лише на рівні ВСУ було встановлено, що такий спір повинний розглядатись судами за правилами цивільного судочинства, і в цьому випадку позивач - орган місцевого самоврядування не являється суб’єктом владних повноважень, діяльність якого спрямована на захист прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин. Позивач, який просить суд знести самобуд, в такому спорі є власником земельної ділянки і звертається до суду за захистом порушеного права, при цьому немає значення ким він є: органом місцевого самоврядування чи звичайною фізичною чи юридичною особою. Так чи інакше такий спір має розглядатись за правилами ЦПК, а не КАС.

Аналізуйте судовий акт: Знесення самочинного будівництва розглядається судом за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства за позовом власника з/д, в тому числі органу місцевого самоврядування (ВСУ від 9 листопада 2016р. у справі № 6-1403цс16)

9. Справа - приклад ігнорування ст. 1212 ЦК України. Розміщуємо свіже відверто незаконне рішення ВГСУ, яке ще раз підтверджує, що навіть і після Революції гідності кошти з державних органів можливо стягнути як і раніше тільки через ЄСПЛ (або за хабар у відсотках від суми задоволеного позову). Ну не мають бажання судді просто так захищати та відновлювати порушені права.

Уявіть собі, що сама історія розпочалась ще 10 років тому у 2006 році, коли ТОВ уклало договір з Міноборони про викуп пайової участі (паю) МО в інших інвестиційних договорах. На підставі цього договору про вику паю ТОВ перерахувало на рахунки МО в Держказначействі 6 521666, 67 грн і це факт був встановлений суд. Суд у 2008 році визнав такий договір недійсним, рішення набрало чинності.

Ну що треба зробити, такому авторитетному органу державної влади як Міноборони, керуючись ст. 216 ЦК України. Залишити пай собі, а ТОВ повернути перераховані кошти. Звичайно цього не трапилось і ТОВ подало окремий позов про стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Справа розглядалась судами неодноразово. У лютому 2016 р. Господарський суд м. Києва задовільнив позов ТОВ, у травні 2016р. Київський апеляційний господарський суд залишив рішення суду першої інстанції в силі. І тут у серпні 2016р. Суди керувались тим, що правова підстава отримання Міноборони коштів від ТОВ відпала, оскільки договір, на підставі якого ці кошти перераховувались, визнано судом недійсним. Отже, відповідно до ст.1212 ЦК України МО зобов’язано повернути ці кошти (майно) і суд повинен захисти порушене право ТОВ, оскільки МО кошти не повертає. Начебто, все просто і зрозуміло…

І тут ВГСУ скасовує попередні рішення і направляє справу на новий розгляд. Обґрунтування ВГСУ схоже на простий набір речень, в яких відсутній зміст. Цитуємо повністю:

«Такий спосіб захисту порушеного права як реституційна вимога повинна відповідати ознакам реституції за змістом наведеної вище статті як такої, що за загальним правилом має двосторонній характер та спрямованої на відновлення становища кожної із сторін правочину.»

«Суди залишили поза увагою, що наведені вище положення законодавства спрямовані на відновлення попереднього правового та майнового стану обох сторін відповідно до засад справедливості, добросовісності та розумності, яким не відповідає зосередження в однієї зі сторін правочину одночасно переданого та отриманого нею за правочином, не надали оцінки відповідності позовних вимог приписам статті 216 Цивільного кодексу України щодо зазначеного у ній способу захисту порушеного права, а при застосуванні положень глави 83 Цивільного кодексу не перевірили обставин щодо того, в чому саме полягає збагачення відповідача за рахунок позивача (чи змінилися їх майнові активи) станом на момент звернення з позовом, та, відповідно, в чому саме полягає порушене право позивача.»

Важко уявити, що повинен робити суддя у першій інстанції при новому розгляді, щоб виконати такі незрозумілі вказівки касаційного суду. Отже, дуже сумно…

Аналізуйте судовий акт: ВГСУ: відмовився застосувати ст. 1212 ЦК України і стягнути кошти в сумі 6 521666, 67 грн, що були отримані Міноборони на підставі визнаного недійсним договору з суб’єктом господарювання (ВГСУ від 09 серпня 2016 р., справа № 6/363)

10. Нотаріус фальсифікатор або чорні нотаріуси все ще існують. Ситуація нагадує буремні 90-ті, коли з неоформленими правильно квартирами шахраї та бандити за допомогою нотаріусів, БТІ та суддів просто забирали квартири у громадян та викидали цих громадян на вулицю. На жаль таке продовжує траплятись і у наш час.

Відразу зауважимо, що у відношенні нотаріуса та «покупця» квартири порушено кримінальне провадження за ч. 4 ст. 190 КК України – шахрайство і ці особи зараз ухиляються від зустрічей з правоохоронцями.

В даному випадку нас цікавить цивільний аспект – визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Суд досить швидко це зробив на підставі ст. 203 ЦК України, адже цивільна правоздатність та дієздатність особи припиняється із її смертю. Оскільки договір визнаний недійсним, то у спадкоємців тепер з’явилась нова можливість правильно оформити квартиру на себе в загальному порядку. Слід додати, що ані нотаріус, ані покупець в судове засідання неоднакратно не з'явились.

Аналізуйте судовий акт: Нотаріус сфальсифікував та посвідчив договір купівлі-продажу квартири, де продавцем виступила померла особа, покупцем реальна, а спадкоємці про це навіть не здогадувались (Рішення Індустріального район. суд м. Дніпропетров від 14 квітня 2016 р.)

Насамкінець - чому Інвестор не може визнати право власності на нерухомість - новозбудоване майно?

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред’явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

1. «За змістом пункту 1.4 договорів купівлі-продажу майнових прав позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно».

2. «Позивачка зазначала, що вона повністю оплатила вартість майнових прав; будинок, складовою частиною якого є спірна квартира, введено в експлуатацію 16 вересня 2011 року, вона зверталася до відповідача з вимогою про виконання умов договору, у тому числі підписання акта приймання-передачі, однак жодної відповіді від відповідача не отримала».

Таким чином, Суд посилаючись на ст. 331 ЦК України, якою визначене загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію, скасував рішення попередніх інстанцій і остаточно відмовив позивачу у задоволені його позову щодо визнання право власності на новобудову.

Отже, Верховний суд України постановив, що суди, приймаючи до уваги ст. 331 ЦК України, не мають право визнавати за Інвестором право власності на новозбудоване майно.

Тобто, якщо ви інвестували кошти в новобудову, то власником квартири Ви будите лише з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно і лише після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію, а до цього моменту …

P.s. На мою думку, і нажаль, в Україні не діє положення Закону України «Про інвестиційну діяльність», ч. 5. ст. 7 зокрема якого передбачає, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Автор коментаря до цього рішення: адвокат Мороз Євгеній Олександрович

Аналізуйте судовий акт: Інвестор не може визнати право власності на нерухомість - новозбудоване майно, оскільки юридично таке право виникає з моменту державної реєстрації прав у реєстрі після прийняття будівництва в експлуатацію згідно ст. 331 ЦК (ВСУ від 10.02.2016р.)

Читайте: Дайджест судових рішень "Протокол" за листопад 2016 року: "Цікаво, практично, дискусійно!"

Дайджест судових рішень "Протокол" за вересень 2016 року: "Цікаво, практично, дискусійно!"

Дайджест судових рішень "Протокол" за серпень 2016 року: "Цікаво, практично, дискусійно!"

Дайджест судовий рішень «Протокол» за липень 2016 року:

Дайджест судових рішень «Протокол» за червень 2016 року: «Цікаво, практично, дискусійно!»

Судовий дайджест "Протокол" за травень 2016!

Судовий дайджест "Протокол" за березень - квітень: 8 найцікавіших рішень

Джерело: Інформаційно-правовий інтернет-ресурс "Протокол"