Працюєш за комп’ютером — маєш право на додаткову відпустку!

Нагадаємо, що згідно зі ст. 8 Закону про відпустки, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я (додаток 2 до Постанови № 1290).

У листі від 11.08.2014 р. № 348/13/116-14 Мінсоцполітики зазначає, що працівникам надається право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 к. дн. згідно з поз. 58 розділу XXII Списку, затвердженого постановою КМУ від 17.11.1997 р. № 1290: «Працівники, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах». (Хоча лист Мінсоцполітики датований ще 2014 роком, оприлюднений він лише тепер). Ця позиція не конкретизує, хто саме працює на комп’ютері, а отже, за нею право на щорічну додаткову відпустку отримує чи не весь офісний персонал.

Зверніть увагу: конкретна тривалість встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Тобто 4 дні — це максимальна тривалість такої додаткової відпустки. Але вона не обов’язково має бути саме такою, може бути і меншою.

Але у цьому листі вказано, що щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, передбачені законодавством, мають надаватися відповідним працівникам в обов’язковому порядку, у тому числі якщо колективний договір на підприємстві не укладено або в колективному договорі не встановлено гарантію щодо встановлення працівникам таких відпусток. Зазначимо, що така позиція не є новою і озвучувалася Мінсоцполітики і раніше (наприклад у листі від 24.12.2013 р. № 152/13/82-13).

Крім того: у розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад. Тобто 4 дні — це максимальна тривалість такої відпустки у розрахунку за рік. Але якщо працівник не постійно працює за комп’ютером, то надаватиметься така відпустка за рік пропорційно (4 дні треба поділити на кількість робочих днів в році згідно із графіком роботи працівника, і помножити на кількість днів, у яких він більше половини дня пропрацював за комп’ютером). Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

Також, зверніть увагу, що максимальна тривалість щорічної основної та щорічних додаткових відпусток, до яких належить і відпустка за роботу на комп’ютері (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки) законодавчо обмежена:

• у загальному випадку вона становить не більше 59 календарних днів,
  
• для працівників, зайнятих на підземних та гірських роботах, — не більше 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки).

Тож при наданні щорічних та додаткових відпусток слід враховувати ці граничні розміри, щоб загальна кількість днів відпустки за певний рік не перевищувала встановлений ліміт.

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 11 серпня 2014 р. № 348/13/116-14

Щодо надання роз’яснення
[про вимоги Державних санітарних правил і норми роботи з ПК]

<…>
При організації праці, що пов’язана з використанням персонального комп’ютера, мають бути дотримані вимоги Державних санітарних правил і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами (далі — ВДТ) електронно-обчислювальних машин (далі — ЕОМ) ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 р. № 7, та Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010 р. № 65.

Вимоги Державних санітарних правил ДСанПіН 3.3.2.007-98 поширюються на умови й організацію праці при роботі з візуальними дисплейними терміналами усіх типів вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі електронно-променевих трубок (ЕПТ), що використовуються в електронно-обчислювальних машинах колективного використання та персональних ЕОМ (ПЕОМ).

Правила охорони праці № 65 поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, які у своїй діяльності здійснюють роботу, пов’язану з ЕОМ з ВДТ, у тому числі на тих, які мають робочі місця, обладнані ЕОМ з ВДТ і периферійними пристроями (далі — ПП), при цьому незалежно від виду застосовуваного візуального дисплейного термінала.

Вимоги вказаних Правил є обов’язковими для роботодавців, операторів електронно-обчислювальних машин, операторів комп’ютерного набору, операторів комп’ютерної верстки та працівників інших професій, які у своїй роботі застосовують ЕОМ з ВДТ і ПП.

Відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженої наказом МОЗ від 08.04.2014 р. № 248, шкідливі умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та/або його нащадків.

Віднесення робіт до категорії із шкідливими і важкими умовами праці та визначення права працівників на пільги і компенсації за роботу в цих умовах здійснюється на підставі результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці, яка проводиться згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442.

За умови дотримання вимог зазначених вище Державних санітарних правил і норм та Правил охорони праці, умови праці працівників, які у своїй роботі застосовують ЕОМ (ПЕОМ) з ВДТ, незалежно від його виду, не належать до категорії із шкідливими і важкими умовами праці.

Разом з тим працівникам (незалежно від обійманої посади), які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі на персональних комп’ютерах незалежно від виду монітора) і яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими нормативно-правовими актами, надається право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів згідно з поз. 58 розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (із змінами).

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (стаття 8 Закону України «Про відпустки»).

Відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку застосування зазначеного вище Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. № 16 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.01.98 р. за № 58/2498 (із змінами), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

Оскільки законодавством не визначено, у якій спосіб здійснюється такий облік, підприємство самостійно приймає рішення щодо проведення такого обліку.

Водночас повідомляємо, що щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, передбачені законодавством, мають надаватися відповідним працівникам в обов’язковому порядку, у тому числі якщо колективний договір на підприємстві не укладено або в колективному договорі не встановлено гарантію щодо встановлення працівникам таких відпусток.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про відпустки» особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Джерело: hrliga.com