П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоМаринченка В.Л.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Підприємство) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступником якого є Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників; далі - Центральний офіс) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 12 грудня 2013 року просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального офісу від 4 грудня 2013 року № 0001304110, яким позивачу донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 6 389 451 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 156 351 грн.

Оскаржуване рішення Центральний офіс прийняв на підставі акта від 14 серпня 2013 року № 958/41-10/24584661 (далі - Акт), складеного за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки Підприємства з питань дослідження своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ПДВ по операціях з ПП «Електроізоліт» за лютий-квітень 2012 року; ТОВ «Будстрім» за серпень 2012 року; науково-виробничою приватною фірмою «Аналітика» за серпень, грудень 2011 року; ТОВ «Альтаир Альфа Плюс» за серпень 2012 року; ТОВ «Інжинірингова компанія «Будинок металу» за серпень 2012 року; ТОВ «Енексім» за січень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року; МДП «Інститут проблем управління» Національної академії наук України за січень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року; ТОВ «Укрінформзв'язок» за період січень-грудень 2012 року; ТОВ «Черномор-Союз» за період квітень-грудень 2012 року; ТОВ «ТБ «Промислові системи ЛТД» за січень 2013 року; ПрАТ «НДІ «Техностандарт» за період з 1 липня 2010 року по 1 червня 2013 року.

У ході перевірки встановлено порушення Підприємством вимог пунктів 1.6, 1.7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 14.1.181, 14.1.191 статті 14, статті 22, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 184.5 статті 184, підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ПК).

До зазначеного порушення, на думку податкового органу, призвело завищення валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських операцій із вищезгаданими контрагентами внаслідок включення до них витрат та сум ПДВ, які на момент перевірки не були підтверджені належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 24 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 листопада 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Центральний офіс, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2015 року та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано рішення Вищого адміністративного суду України від 5 червня 2014 року (№ К/800/64382/13) та 25 березня 2015 року (№ К/9991/24053/12), у яких зазначені норми матеріального права, на думку заявника, застосовані касаційним судом інакше та правильно.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку про дотримання Підприємством визначених законом умов для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій на підставі належно оформлених первинних документів фактичного виконання господарських зобов'язань. Укладені правочини відповідають економічному змісту, діловій меті і спричинили зміни в структурі активів Підприємства, а отримані блага використані у власній господарській діяльності.

Водночас у справах, на рішення в яких посилається Центральний офіс, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що первинні документи не доводять реального характеру поставки платникам податків товару з огляду на встановлені у судових процесах обставини. Зокрема, в ухвалі від 5 червня 2014 року (№ К/800/64382/13) Вищий адміністративний суд України встановив фіктивність первинних документів з огляду на те, що вони не містять вичерпної інформації про об'єм та місце вчинення господарської операції, посвідчені невстановленими особами та містять розбіжності в актах, поданих позивачем до суду, порівняно з актами, наданими податковому органу.

У постанові від 25 березня 2015 року (№ К/9991/24053/12) касаційний суд вказав на помилковість висновку судів попередніх інстанцій про реальний характер поставки платнику податків товару з огляду на встановлені у судовому процесі обставини щодо відсутності у його контрагентів матеріальних, трудових ресурсів, транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Матеріали справи також не містять доказів залучення учасниками спірних операцій третіх осіб до виконання поставок, тому суд дійшов висновку про непідтвердження фактичних господарських відносин із задекларованим постачальником.

Аналіз викладених у вищезгаданих судових рішеннях висновків суду касаційної інстанції свідчить про те, що кожен із них ґрунтується на конкретних фактичних обставинах справи, які залежно від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення, в першому випадку - визнані як такі, що документально підтверджують фактичність і товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику ПДВ віднести його суми до податкового кредиту, а в інших - як такі, що не давали для цього підстав.

Отже, наведені рішення суду касаційної інстанції ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. Маринченко Судді:М.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький