ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Київ Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Романюка Я.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення коштів за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення коштів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16 жовтня 2014 року апеляційним судом м. Києва було ухвалено рішення у справі між тими самими сторонами, яким на його користь стягнуто з відповідачів 855 612, 52 грн. заборгованості. Відповідачі борг не погашали, у зв'язку з чим позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за період з 12 квітня 2011 року по 15 липня 2015 року в сумі 220 257, 56 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 378 508, 80 грн., за цей же період, виходячи з суми 77 500 доларів США.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 5 квітня 2016 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у рівних частках 3% річних від простроченої суми за період з 12 квітня 2011 року по 15 липня 2015 року у розмірі 220 257, 56 грн.

У решті вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року ОСОБА_6 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини другої статті 625 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до змісту статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Судами встановлено, що 23 січня 2008 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали від ОСОБА_6 62 000 доларів США, які зобов'язалися повернути 1 серпня 2008 року.

5 березня 2008 року ОСОБА_8 отримав від позивача ще 82 500 грн. (еквівалент 16 300 доларів США), які зобов'язався повернути до 14 березня 2008 року.

16 жовтня 2014 року апеляційним судом м. Києва ухвалено рішення у справі з приводу зазначених правовідносин, яким вирішено стягнути на користь позивача з відповідачів в рівних частинах 855 612, 52 грн. заборгованості, що складається з 617 264, 25 грн. боргу за розпискою та 238 348, 27 грн. 3% річних.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що грошове зобов'язання є невиконаним, відтак підлягає нарахуванню 3% річних від простроченої суми боргу за період з 12 квітня 2011 року по 15 липня 2015 року. Позовні вимоги в частині стягнення суми від інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки інфляційний показник не застосовується до боргу в іноземній валюті.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року суд виходив з того, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Надана для порівняння постанова Верховного Суду України не слугує прикладом невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Я.М. Романюк

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко