П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Київ

Судові палати у цивільних та господарських справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є.,Сімоненко В.М., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., Ємця А.А.,Романюка Я.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Володимирівна, ОСОБА_13, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння за заявою ОСОБА_9 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2016 року,

в с т а н о в и л и:

У червні 2014 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Зазначала, що згідно оскаржуваних договорів купівлі-продажу від 23 червня 2011 року вона відчужила житловий будинок із господарськими с <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843276/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1>порудами та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: Л <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843240/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1>ьвівська область, Пустомитівський район, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є спадкоємцями ОСОБА_9 першої черги. Вважає недійсними договори купівлі-продажу від 23 червня 2011 року у зв'язку із їх підписанням як зі сторони продавця, так і зі сторони покупця одним і тим самим представником - ОСОБА_13 При цьому посилається також на те, що вартість майна, відображена в оскаржуваних договорах була нижчою за ринкову, договори є фіктивними, оскільки реально не виконувалися, майно з володіння позивачки не вибувало та у володіння ОСОБА_9 не переходило, витрати по утриманню майна несла позивачка, грошові кошти за відчуження майна позивачці не передавалися, а сам ОСОБА_9 за життя не пред'являв жодних вимог про захист прав на вказане майно.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 грудня 2015 року позов ОСОБА_9 задоволено: визнано недійсним укладений 23 червня 2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_9 договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, АДРЕСА_1<http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2317/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>

визнано недійсним укладений між тими ж сторонами того ж дня договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1543 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за вказаною адресою; витребувано із чужого незаконного володіння від ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 житловий будинок позначений під літ. «А» загальною площею 196,1 кв. м, літню кухню літ. «В», сарай літ. «Б», вбиральню літ. «У», ворота «№1», огорожу «№2», хвіртку «№3», що знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1543 га, що знаходиться за тією ж адресою.Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2016 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2317/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_9 на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_9 просить скасувати ухвалені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема статей 203, 215 та частини третьої статті 238 ЦК України.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_9 посилається на постанови Вищого господарського суду України від 21 травня 2012 року, 14 квітня 2014 року та постанову Верховного Суду України від 23 вересня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_11, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що посвідченою 16 грудня 2010 року довіреністю позивачка уповноважила свою дочку ОСОБА_13 за ціною та на умовах на розсуд останньої продати або подарувати ОСОБА_9 житловий будинок та земельну ділянку під ним. В цей же день було посвідчено договір купівлі-продажу частини квартири, згідно якого ОСОБА_9 продав ОСОБА_15.1/4 частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 93,8 кв. м.

23 червня 2011 року укладено договір купівлі продажу земельної ділянки за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, АДРЕСА_1, площею 0,1543 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належала на праві власності ОСОБА_9, та договір купівлі-продажу житлового будинку із господарськими будівлями, що розташовані на вищезазначеній земельній ділянці. Обидва договори посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М.

За останніми договорами купівлі-продажу продавцем була ОСОБА_9, покупцем ОСОБА_9 Від їх імені на підставі довіреності від 16 грудня 2010 року діяла ОСОБА_13

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідачка ОСОБА_10 була дружиною, а ОСОБА_11 є дочкою ОСОБА_9 Згідно приписів статей 1216, 1223, 1258, 1261 ЦК України відповідачі є спадкоємцями всіх прав та обов'язків ОСОБА_9

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_13, укладаючи оскаржувані договори купівлі-продажу, діяла на підставі чинних нотаріально посвідчених довіреностей в межах наданих їй повноважень. Судом також встановлено, що укладеними договорами права позивачки порушені не були.

Зміст наданих заявницею судових рішень, на які вона посилається, обґрунтовуючи підстави подання нею заяви, їх порівняння із судовим рішенням, яке переглядається, не дають підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстави позову, змісту позовних вимог та встановлених фактичних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних відносин ухвалив різні за змістом судові рішення, або що його висновки не відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_9 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, частиною першою статті 3602 , пунктом 1 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

У задоволенні заяви ОСОБА_9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2016 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді Верховного Суду України:Н.П. Лященко І.С. Берднік Л.І. Охрімчук В.І. Гуменюк Я.М. Романюк А.А. Ємець В.М. Сімоненко Т.Є. Жайворонок