ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УМВС, МВС відповідно) про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення його зі служби в органах внутрішніх справ, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

19 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу начальника УМВС від 29 травня 2014 року № 114 о/с «По особовому складу» (далі - наказ № 114 о/с) в частині звільнення його зі служби в органах внутрішніх справ, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що оскаржуваним рішенням його неправомірно звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) згідно із пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення). Вважає, що у відповідача не було належних правових підстав для звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. При вирішенні питання про накладення такого суворого дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби, відповідач не врахував, що протягом усього часу проходження служби в органах внутрішніх справ України позивач не вчиняв проступків, які підпадають під ознаки кримінально караного діяння, суворо дотримувався умов контракту, службові обов'язки виконував добросовісно, сумлінно та у повній відповідності з вимогами усіх нормативно-правових актів, про що також свідчить відсутність будь-яких дисциплінарних стягнень.

Суди встановили, що наказом № 114 о/с старшого сержанта міліції ОСОБА_1 - інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції (далі - ДПС, РДПС, ДАІ відповідно), підпорядкованої УМВС, звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення з 30 травня 2014 року. Витяг із цього наказу позивач отримав 30 травня 2014 року, що підтверджується його підписом у послужному списку.

Підставою для видачі зазначеного наказу стали висновок службового розслідування від 29 травня 2014 року, проведеного згідно із наказом начальника УМВС від 29 травня 2014 року № 444, а також наказ УМВС від 29 травня 2014 року № 330/в «Про порушення Присяги працівників органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ Управління МВС України у Волинській області та покарання винних» (далі - наказ № 330/в), відповідно до яких прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у вигляді звільнення зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382 (далі - Присяга), у частині відданості народові України, Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ), Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Статут), особисту недисциплінованість, що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС від 28 травня 2014 року № 488 дск «Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області» (далі - наказ № 488 дск) та Управління ДАІ УМВС (далі - УДАІ) від 28 травня 2014 року № 157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції області» (далі - наказ № 157) щодо виконання завдань, визначених Законом України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом», та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції.

28 травня 2014 року начальник УДАІ полковник міліції Кравченя В.Ф. на виконання вимог наказу № 488 дск та керівництва Департаменту ДАІ МВС підписав наказ № 157 згідно з яким командирам взводів ДПС ДАІ РДПС, підпорядкованої УМВС, та начальникові відділення ДАІ з обслуговування м. Луцька ДАІ УМВС наказано було провести оперативні наради з підпорядкованим особовим складом щодо відрядження працівників ДАІ в розпорядження начальника Головного управління МВС в Харківській області, під час яких визначити по 2 досвідчених, патріотично налаштованих працівники ДАІ та подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань до 9 год. 00 хв. 29 травня 2014 року у відділ окремої роти ДПС УДАІ УМВС.

На виконання зазначених вимог командири взводів з обслуговування стаціонарного поста № 1 РДПС ДАІ УМВС капітан міліції ОСОБА_2., з обслуговування поста № 2 РДПС ДАІ УМВС капітан міліції ОСОБА_3., з обслуговування поста № 3 РДПС ДАІ УМВС майор міліції ОСОБА_4. та начальник відділення ДАІ з обслуговування м. Луцька ДАІ УМВС майор міліції Главічка В.Й. рапортами доповіли, що вони провели відповідні наради, на яких визначені працівники для відрядження, списки котрих додавались.

Разом з тим командир взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС капітан міліції Лагода О.І. рапортом від 28 травня 2014 року доповів начальнику УДАІ УМВС про те, що під час проведення зборів особового складу ніхто з працівників підрозділу не виявив бажання їхати у відрядження в Харківську область.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 14 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 березня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача у зазначеній справі.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме пункту 66 Положення, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 8 та 22 квітня 2015 року (у справах №№ К/800/67098/14, К/800/1799715 відповідно).

Ухвалою Верховного Суду України від 18 травня 2015 року зазначену справу допущено до провадження.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року підлягає задоволенню з таких підстав.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 8 квітня 2015 року у справі № К/800/67098/14, наданій заявником на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, цей суд зазначив, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби, а невиконання вимог наказів № 488 дск та № 157, що стало підставою для звільнення позивача, є порушенням службової дисципліни, за яке накладається дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Статуту. Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про необхідність скасування наказів № 330/в та № 114 о/с в частині звільнення позивача на підставі пункту 66 Положення за дискредитацію.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються Законом № 565-ХІІ, <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_12_28/pravo1/T056500.html?pravo=1> Статутом та Положенням.

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Відповідно до статті 4 Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

За змістом статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.

Окремо пунктами 66, 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Провівши системний аналіз зазначених норм матеріально права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби, а невиконання вимог наказів № 488 дск та № 157, що стало підставою для звільнення позивача, є порушенням службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Статуту.

З огляду на наведене суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення цих судів підлягають скасуванню.

Виходячи зі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, що переглядається, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає необхідним ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 29 травня 2014 року № 114 о/с «По особовому складу» в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 29 травня 2014 року № 330/в «Про порушення Присяги працівників органів внутрішніх справ України працівниками управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області та покарання винних» в частині притягнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Поновити старшого сержанта міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийІ.Л. СамсінСудді:М.І. ГрицівО.А. КороткихВ.В. КривенкоВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький