П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року м. КиївСудова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого суддів:Берднік І.С., Барбари В.П., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., - за участю представників:

відкритого акціонерного товариства

"Готельний комплекс "Либідь" - Негреши М.О.,

публічного акціонерного товариства

"Перехідний банк "РВС Банк"

(правонаступник публічного

акціонерного товариства "Омега Банк") - Куліша В.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2015 року у справі № 910/17585/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Омега Банк" до відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер", про визнання права власності на предмет іпотеки; за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" до публічного акціонерного товариства "Омега Банк" про визнання недійсним із моменту укладення договору іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство "Омега Банк"

(далі - ПАТ "Омега Банк"), яке є правонаступником публічного акціонерного товариства "Сведбанк", яке в свою чергу є правонаступником закритого акціонерного товариства "ТАС-Інвестбанк", звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" (далі - ВАТ "ГК "Либідь"), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просило визнати право власності на майновий комплекс - будинок готельного комплексу в цілому (літ. А) загальною площею 15 674,50 кв. м, розташований за адресою: м. Київ,

пл. Перемоги, 1, що є предметом іпотеки за іпотечним договором

від 26 вересня 2006 року № 518/519/ІП-1, укладеним із ВАТ "ГК "Либідь" (далі - договір іпотеки) в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами від 26 вересня 2006 року № 518 та № 519 (далі - кредитні договори № 518 та № 519).

Позовні вимоги мотивовано порушенням умов кредитних договорів

№ 518 та № 519 щодо своєчасного погашення заборгованості.

У жовтні 2014 року ВАТ "ГК "Либідь" звернулося до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ПАТ "Омега Банк" про визнання недійсним із моменту укладення договору іпотеки.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент укладення договору іпотеки опис предмета іпотеки в частині його загальної площі

не відповідав фактичним ідентифікаційним ознакам, що є порушенням вимог пункту 3 частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку" щодо опису предмета іпотеки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26 серпня 2014 року до участі у справі як третю особу залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" (далі - ТОВ "Вольний вітер").

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 жовтня

2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року, первісний позов задоволено повністю.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 519 у розмірі 13 026 735,65 доларів США (тринадцять мільйонів двадцять шість тисяч сімсот тридцять п'ять доларів 65 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення розрахунку становить 157 587 651,79 грн

(сто п'ятдесят сім мільйонів п'ятсот вісімдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 79 копійок), та за кредитним договором № 518 у розмірі

5 277 408,22 доларів США (п'ять мільйонів двісті сімдесят сім тисяч чотириста вісім доларів 22 центи), що за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення розрахунку становить 63 842 116,03 грн (шістдесят три мільйони вісімсот сорок дві тисячі сто шістнадцять гривень 03 копійки), звернуто стягнення за договором іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Омега Банк" права власності на предмет іпотеки, а саме: майновий комплекс - будинок готельного комплексу в цілому загальною площею 15 674,50 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1, який належить

ВАТ "ГК "Либідь" на праві власності (свідоцтво про право власності

від 9 липня 2014 року), для задоволення вимог ПАТ "Омега Банк" за ціною, визначеною відповідно до звіту про проведення незалежної експертної оцінки станом на 20 жовтня 2014 року в розмірі 146 581 489,00 грн (сто сорок шість мільйонів п'ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять гривень 00 копійок).

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Вищий господарський суд України постановою від 17 березня

2015 року залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2015 року ВАТ "ГК "Либідь", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 5, 18 Закону України "Про іпотеку", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах положень частини першої статті 37 Закону України

"Про іпотеку", просить скасувати цю постанову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволені первісного позову ПАТ "Омега Банк" відмовити повністю, а зустрічний позов ВАТ "ГК "Либідь" задовольнити.

На обґрунтування своїх доводів ВАТ "ГК "Либідь" долучило до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України

від 9 лютого 2011 року у справі № 19/56пд, від 5 квітня 2011 року у справі

№ 11/286, копію постанови Верховного Суду України від 21 березня

2011 року у справі № 3-7гс11.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На думку заявника (ВАТ "ГК "Либідь"), неоднакове застосування судом касаційної інстанції у справі № 910/17585/14, яка розглядається, одних і тих самих норм матеріального права підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 9 лютого 2011 року у справі № 19/56пд та від 5 квітня 2011 року у справі № 11/286, а невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції у справі № 910/17585/14 висновкам Верховного Суду України - постановою Верховного Суду України від 21 березня

2011 року у справі № 3-7гс11.

Проте з такими доводами заявника погодитися не можна.

У справі № 910/17585/14, яка розглядається, Вищий господарський суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ "Омега Банк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, виходячи з умов іпотечного договору щодо можливості звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від визначених сторонами способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

У постанові від 21 березня 2011 року у справі № 3-7гс11 Верховний Суд України дійшов висновку про скасування судового рішення, в якому суд касаційної інстанції погодився з висновком щодо задоволення позову іпотекодержателя про визнання права власності на предмет іпотеки з огляду на те, що за умовами іпотечного договору для набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель має виконати відповідні умови договору щодо позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

У постанові Вищого господарського суду України від 17 березня

2015 року у справі № 910/17585/14, яка розглядається, Вищий господарський суд України, погодившись із висновком про відповідність договору іпотеки вимогам частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку", послався на встановлений судами попередніх інстанцій факт проведення

ВАТ "ГК "Либідь" добудови до приміщень готельного комплексу та умови іпотечного договору щодо поширення іпотеки на всі поліпшення та добудови, зроблені у період дії договору іпотеки.

У постанові від 9 лютого 2011 року у справі № 19/56пд та у постанові від 5 квітня 2011 року у справі № 11/286, копії яких надано заявником на підтвердження різного застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про недійсність договорів іпотеки, оскільки ці договори не містять однієї з істотних умов цього виду договорів - опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та/або його реєстраційних даних, і прийняття об'єкта в експлуатацію, що суперечить вимогам статей 5, 18 Закону України "Про іпотеку", статті 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" і пунктів 1.4, 2.1, 5.2, 5.6, 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України

від 7 лютого 2002 року № 7/5.

Отже, зі змісту зазначених рішень суду касаційної інстанції та Верховного Суду України, копії яких додано до заяви, та зі змісту оскаржуваної постанови Вищого господарського суду України не вбачається підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

З огляду на викладене у задоволенні заяви ВАТ "ГК "Либідь" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від

17 березня 2015 року у справі № 910/17585/14 слід відмовити.

Керуючись статтями 11116 , 11123 , 11124 , 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2015 року у справі № 910/17585/14.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий І.С. Берднік

судді: В.П. Барбара

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

О.І. Потильчак

І.Б. Шицький