П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний форум» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27 січня 2015 року у справі № 910/4626/14 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Київської міської ради, обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Освітянин» (далі - ОКЖК «Освітянин»), товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне товариство» (далі - ТОВ «Будівельне товариство»), товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний форум» (далі - ТОВ «Будівельний форум»), товариства з обмеженою відповідальністю «Пейзажне» (далі - ТОВ «Пейзажне»), треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у м. Києві, Національний музей архітектури та побуту України, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат «Хотівський» (далі - СТОВ «Агрокомбінат «Хотівський»), про визнання недійсним рішення та державних актів на право власності, визнання відсутності права власності на земельні ділянки,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави звернувся до господарського суду з позовом до Київської міської ради, ОКЖК «Освітянин», ТОВ «Будівельне товариство», ТОВ «Будівельний форум», ТОВ «Пейзажне» про визнання недійсним рішення та державних актів на право власності, визнання відсутності права власності на земельні ділянки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15 квітня 2014 року до участі у справі як третіх осіб залучено: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у м. Києві, Національний музей архітектури та побуту України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 5 червня 2014 року до участі у справі як третю особу залучено СТОВ «Агрокомбінат «Хотівський».

Рішенням господарського суду м. Києва від 29 липня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним виданий ОКЖК «Освітянин» державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006291, зареєстрований 8 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00177; визнано недійсними видані ТОВ «Будівельне товариство» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 030410, зареєстрований 30 жовтня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00244 та серії ЯЕ № 986764, зареєстрований 9 липня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00300; визнано недійсним виданий ТОВ «Будівельний форум» державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011944, зареєстрований 8 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00393; визнано відсутність у ОКЖК «Освітянин», ТОВ «Будівельне товариство», ТОВ «Пейзажне», ТОВ «Будівельний форум» права власності на земельну ділянку, розташовану на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 86,4814 га; визнано відсутність у ТОВ «Будівельний форум» права власності на земельну ділянку, розташовану на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 16,0345 га; стягнуто з відповідачів судовий збір; припинено провадження у справі № 910/4626/14 в частині позовних вимог про визнання недійсним із моменту прийняття рішення Київської міської ради від 1 жовтня 2007 року № 353/3187 «Про передачу земельної ділянки ОКЖК «Освітянин» для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва»; визнання недійсним виданого ОКЖК «Освітянин» державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006290, зареєстрованого 8 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00178; визнання недійсним виданого ТОВ «Пейзажне» державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011930, зареєстрованого 8 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00398; визнання відсутності у ОКЖК «Освітянин», ТОВ «Будівельне товариство», ТОВ «Пейзажне» права власності на земельну ділянку, розташовану на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 16,0345 га.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 січня 2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2014 року залишено без змін.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, а відповідно - і рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд України погодився з його висновками щодо часткового задоволення позову та зазначив, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (далі - Закон від 20 грудня 2011 року № 4176-VI), позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Зазначеним Законом, що набрав чинності 15 січня 2012 року, цей пункт було виключено, а пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Оскільки встановлений Законом трирічний строк не сплив на момент звернення позивача із цим позовом до суду, суди правомірно відмовили у задоволенні заяви ТОВ «Будівельний форум».

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 27 січня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ТОВ «Будівельний форум» просить скасувати постанову суду касаційної інстанції в частині задоволення позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові, посилаючись на невідповідність постанови суду касаційної інстанції висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 23 грудня 2014 року у справі № 3-194гс14, від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14, від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15, в яких зазначено, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону, а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Генеральної прокуратури України, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ «Будівельний форум», перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема за змістом пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Разом із тим частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

У порушення вимог статті 32 ГПК України та наведеної правової позиції Верховного Суду України, у справі, яка розглядається, суди не встановили початку перебігу строку позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску, а отже Верховний Суд України позбавлений можливості зробити висновок про правильність застосування судами матеріальних норм про позовну давність, що у свою чергу перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Разом із тим за загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Водночас відповідно до статті 11123 ГПК України Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Отже, відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, а відтак постанову Вищого господарського суду України від 27 січня 2015 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2014 року, рішення господарського суду м. Києва від 29 липня 2014 року слід скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини 2 статті 11125 ГПК України.

Керуючись статтями 11116 , 11123 , 11124 , 11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний форум» задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 27 січня 2015 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2014 року, рішення господарського суду м. Києва від 29 липня 2014 року у справі № 910/4626/14 скасувати.

Справу № 910/4626/14 передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді: І.С. Берднік А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький