П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,суддів:Коротких О.А., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання бездіяльності протиправною та права на отримання довічного грошового утримання і вихідної допомоги,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_9 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції із позовом до ВРУ про визнання бездіяльності неправомірною щодо нерозгляду подання Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про звільнення його з посади судді апеляційного суду Івано-Франківської області на підставі заяви про відставку.

Просив також визнати порушеним його право на отримання довічного грошового утримання відповідно до частини третьої статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час подання заяви про звільнення; далі - Закон № 2453-VI) та отримання вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою відповідно до

статті 136 цього Закону.

Зазначив, що несвоєчасний розгляд ВРУ заяви про відставку порушив його право на вільне волевиявлення щодо своєчасного припинення трудової діяльності на посаді судді, обмежив його право на отримання довічного грошового утримання і вихідної допомоги.

ОСОБА_9 19 вересня 2013 року подав до ВРЮ заяву про звільнення його з посади судді апеляційного суду Івано-Франківської області, яку ВРЮ

15 жовтня 2013 року розглянула і внесла подання до ВРУ про звільнення

ОСОБА_9 з посади судді. У жовтні того самого року ВРУ отримала подання, а 25 грудня 2014 року - прийняла Постанову № 59-VIII «Про звільнення суддів» (далі - Постанова № 59-VIII), зокрема й ОСОБА_9

На підставі наказу голови апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2015 року № 03-04/12 ОСОБА_9 відраховано зі штату суду з

27 січня 2015 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 січня 2015 року на підставі частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позовну заяву в частині вимог про визнання порушеним права на отримання довічного грошового утримання і вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою повернув позивачу як таку, що не підсудна цьому адміністративному суду.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 березня

2015 року відмовив у задоволенні позову до ВРУ про визнання бездіяльності протиправною.

Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_9 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила матеріали справи і дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наведених нижче підстав.

Вищий адміністративний суд України встановив таке.

Постановою ВРУ від 6 червня 1997 року № 322/97-ВР ОСОБА_9 був обраний на посаду судді апеляційного суду Івано-Франківської області безстроково.

19 вересня 2013 року ОСОБА_9 подав до ВРЮ заяву про звільнення його з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.

15 жовтня 2013 року ВРЮ прийняла рішення № 1030/0/15-13 про внесення подання до ВРУ про звільнення суддів з посад, зокрема і судді апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_9

25 грудня 2014 року ВРУ прийняла Постанову

№ 59-VIII, якою, зокрема, відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_9

У постанові від 16 березня 2015 року правовий висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_9 до ВРУ про визнання бездіяльності протиправною Вищий адміністративний суд України обґрунтував тим, що ВРУ не допустила протиправної бездіяльності при розгляді подання ВРЮ щодо звільнення позивача. З посиланням на положення статей 19, 82, 91 Конституції України, статей 9, 19, 20, 22 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Закон № 1861-VI) зазначив, що не встановив жодних порушень процедури при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_9 з посади судді, зокрема й щодо строків розгляду подання.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади. В Основному Законі України незалежність як складова конституційного статусу особи та її професійної діяльності визначена лише стосовно суддів і забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади (пункт 27 частини першої статті 85, частини четверта, п'ята статті 126, частини третя, четверта статті 127, стаття 128, пункт 1 частини першої статті 131); забороною впливу на них у будь-який спосіб (частина друга статті 126); захистом професійних інтересів суддів (частина шоста статті 127); підкоренням суддів при здійсненні правосуддя лише закону (частина перша статті 129); особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (пункт 3 частини першої статті 131); державним фінансуванням та належними умовами для функціонування судів і діяльності суддів шляхом визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів (частина перша статті 130); притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суду і судді (частина п'ята статті 129); організацією державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей (частина сьома статті 126); здійсненням суддівського самоврядування (частина друга статті 130); забороною для професійних суддів належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (частина друга статті 127) [пункт 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року

№ 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) (далі - Рішення № 3-рп/2013].

Далі у Рішенні № 3-рп/2013, з урахуванням правових позицій, висловлених у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року

№ 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року

№ 10-рп/2008, Конституційний Суд України зазначив, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, у Рішенні № 3-рп/2013 йдеться про те, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому - у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Згідно зі статтею 100 Закону № 2453-VI суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.

Статтею 109 Закону № 2453-VI передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до ВРЮ, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Статтею 111 Закону № 2453-VI передбачено, що порядок розгляду питання та прийняття ВРУ рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлюється цим Законом та Регламентом ВРУ. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні ВРУ без висновку комітетів ВРУ та будь-яких перевірок. Розгляд питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні ВРУ починається з доповіді Голови ВРЮ або члена ВРЮ, який діє за його дорученням. Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу ВРУ і оформляється постановою ВРУ. У разі неодержання кількості голосів народних депутатів України, передбачених частиною четвертою цієї статті, щодо звільнення з посади судді, обраного безстроково, проводиться повторне голосування. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою ВРУ.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 20 Закону № 1861-VI до порядку денного сесії ВРУ включаються позачергово без голосування питання про складання присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад.

Положеннями статті 216 Закону № 1861-VI встановлено, що ВРУ звільняє з посад суддів, обраних безстроково, відповідно до частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Згідно з пунктом другим частини другої статті 88 Конституції України підготовку питань про звільнення з посад суддів Конституційного Суду України та суддів, обраних ВРУ безстроково, до розгляду на пленарних засіданнях ВРУ організовує Голова ВРУ, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови ВРУ.

Порядок роботи ВРУ визначений статтями 82, 83, 84 Конституції України. Відповідно до статті 83 Конституції України порядок роботи ВРУ встановлюється Конституцією України та Регламентом ВРУ.

Відповідно до статті 82 Конституції України ВРУ працює сесійно. Під час сесій проводяться пленарні засідання ВРУ, засідання її комітетів та комісій. ВРУ на сесійний період визначає коло питань, які підлягають розгляду й вирішенню, складає порядок денний чергової сесії, визначає дні й тижні пленарних засідань, роботи комітетів та комісій, народних депутатів у виборчих округах, встановлює кількість і тривалість щоденних пленарних засідань парламенту тощо. Чергові сесії ВРУ починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії. ВРУ може прийняти постанову про зміну строків завершення сесії.

Як убачається з матеріалів справи, рішення ВРЮ від 15 жовтня 2013 року № 1030/0/15-13 про внесення подання до ВРУ про звільнення судді апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_9 надійшло до апарату ВРУ 17 жовтня 2013 року. Голова ВРУ вніс проект постанови ВРУ від 5 червня 2014 року № 4016а «Про звільнення суддів» (у тому числі й судді ОСОБА_9) і лише 25 грудня 2014 року Постановою № 59-VIII ВРУ звільнила ОСОБА_9 з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що ВРУ при розгляді заяви ОСОБА_9 про звільнення його з посади судді діяла з порушенням вимог, передбачених Конституцією та законами України, якими передбачено порядок звільнення судді у відставку. Своєчасно не розглянула подання ВРЮ протягом розумного строку, чим допустила протиправну бездіяльність.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС за наявності підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення.

З урахуванням наведеного постанова Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Вимоги заяви про право на отримання довічного грошового утримання та вихідної допомоги задоволенню не підлягають, оскільки позовну заяву з цими вимогами суд повернув позивачеві.

Керуючись частиною шостою статті 1711 та статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_9 задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2015 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо несвоєчасного розгляду нею подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_9 з посади судді апеляційного суду Івано-Франківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.А. Коротких В.В. Кривенко

В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін

О.О. Терлецький