П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоПрокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Спорт-Аванте» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві; далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 червня 2014 року № 78926552208 та 19 вересня 2014 року №№ 128426552208, 128526552208.
На обґрунтування позову Товариство зазначило, що висновки ДПІ не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються наявними у Товариства первинними документами, які оформлені належним чином.
Крім того, висновки, викладені ДПІ в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях іншого податкового органу.
Суди попередніх інстанцій встановили, що з 16 по 22 травня 2014 року ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Інтерком компані» за період з 1 січня 2010 року по 20 серпня 2013 року, за наслідками якої 28 травня 2014 року було складено акт перевірки.
В акті перевірки зазначено, що Товариство на порушення вимоги статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК) занизило податок на прибуток на 143 350 грн, а також на порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК завищило податковий кредит у деклараціях з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 153 000 грн.
6 червня 2014 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 78926552208 - щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток на 179 188 грн, № 79126552208 - щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 190 046 грн.
16 червня 2014 року Товариство звернулося до Головного управління Міндоходів у м. Києві зі скаргою щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 6 червня 2014 року №№ 78926552208, 79126552208.
14 серпня 2014 року Головне управління Міндоходів у м. Києві прийняло рішення щодо залишення без змін податкового повідомлення-рішення ДПІ від 6 червня 2014 року № 78926552208 і збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2500 грн та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 6 червня 2014 року № 79126552208.
19 вересня 2014 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 128426552208 - щодо донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2500 грн, № 128526552208 - щодо збільшення грошового зобовязання з ПДВ на 188 383 грн 50 коп.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, а саме: статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК. Просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року й прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування заяви ДПІ додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2015 року (№ К/800/66898/14), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхніми висновками про те, що ДПІ не навела вичерпного переліку розбіжностей між вимогами чинного законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом наданих Товариством первинних документів, крім посилання на факт підписання первинних документів від імені ТОВ «Інтерком компані» його директором ОСОБА_1, який не має відношення до його діяльності. Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування подактового кредиту відповідно до бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договорів.
Натомість у наданій для порівняння ухвалі від 14 квітня 2015 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що надані позивачем первинні документи не містять інформації щодо його контрагентів, а також що підприємство не надало жодних доказів щодо використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, тому в позивача не було законних підстав для відображення у податкових деклараціях результатів господарських операцій.
Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.О. Терлецький