П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2016 року м. Київ
Судові палати у цивільних та адміністративних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючогоЛященко Н.П.,Кривенди О.В.,Романюка Я.М.,суддів:Волкова О.Ф.,Маринченка В.Л.,Сімоненко В.М.,Гриціва М.І.,Охрімчук Л.І.,Терлецького О.О.,Гуменюка В.І.,Панталієнка П.В.,Яреми А.Г.,Коротких О.А.,Прокопенка О.Б.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області до ОСОБА_1 про повернення надміру сплачених коштів за заявою управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року,
в с т а н о в и л и:
У грудні 2014 року управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Управління) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення надмірно сплачених коштів.
Позивач зазначав, що ОСОБА_1 13 вересня 2012 року звернулася до Управління із заявою про призначення її сім'ї державної соціальної допомоги як малозабезпеченій, указавши, що додаткових доходів, крім заявлених, не отримує. Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» відповідач має право на такий вид державної допомоги як малозабезпечена сім'я, що має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї. Згідно з поданою заявою та декларацією про доходи їй було призначено державну соціальну допомогу.
Допомога призначалася двічі, відповідно до поданих заяв від 31 травня 2013 року та 17 лютого 2014 року. У довідках сільської ради про склад сім'ї було вказано, що відповідачка земельного паю не має.
Під час чергового звернення ОСОБА_1 про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у довідці сільської ради від 8 вересня 2014 року було вказано, що заявниця має земельну частку (пай), а при спілкуванні з останньою було встановлено, що вона ще в 2007 році успадкувала частину земельного паю площею 2,28 га, який передала приватному сільськогосподарському підприємству «Ніко» (далі - ПСП «Ніко») в довгострокову оренду до 31 грудня 2056 року.
Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65 річного віку, або є інвалідами, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,60 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід. Сім'я ОСОБА_1 до таких сімей не відноситься.
При виявлені цього факту Управління запропонувало відповідачці добровільно повернути надміру виплачені кошти за вказаний період на загальну суму 18 023 грн 46 коп., але остання відмовилась.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 5 березня 2015 року, позов Управління задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління надмірно виплачену державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям в розмірі 18 023 грн 46 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_19/pravo1/T001768.html?pravo=1>
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 5 березня 2015 року скасовано та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення Управління просить скасувати постановлену ухвалу суду касаційної інстанції та направити справи для розгляду по суті до суду касаційної інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви Управління посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2015 року та дві постанови Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палата у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, суд касаційної інстанції виходив із того, що спір <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1979/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>виник між сторонами з приводу здійснення органом владних повноважень (Управлінням) делегованих йому законом щодо контролю за розподілом бюджетних коштів, спрямованих на <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1> виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2015 року суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що спір щодо правомірності набуття відповідачем права власності на виплачену Управлінням соціальну допомогу має приватноправовий, а не публічний характер, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд України в двох постановах від 22 вересня 2015 року.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України виходять з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захи <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1487/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1>ст прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, законодавець чітко визначив, <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1487/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1> що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян і юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто однією з визначальних <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1487/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1> особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична або юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем ‒ орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи сл <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1487/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1>ужбові особи.
Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї ''діяльності обєднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1487/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1> <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1487/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1>
Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої цієї статті свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалі <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2954/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1>зації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
Однак і в цих випадках водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.
Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала б право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.
За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.
У випадку, що розглядається, позов заявлено про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянки ОСОБА_1, і, на думку позивача, були набуті нею безпідставно, що свідчить про приватноправовий, а не публічний характер правовідносин, які виникли між сторонами.
Отже, у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
За таких обставин відповідно до пункту 2 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою та підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л и :
Заяву управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області задовольнити.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року скасувати, справу направити на розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Судді Верховного Суду України:Н.П. Лященко О.Ф. Волков М.І. Гриців В.І. Гуменюк О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко Я.М. Романюк В.М. Сімоненко О.О. Терлецький А.Г. Ярема