П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі - Селищна рада), третя особа - ОСОБА_11, про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення 18 сесії 5 скликання Селищної ради від 9 липня 2008 року № 30/17 «Про надання дозволу на розробку проекту земельної ділянки, наміченої для безоплатної передачі у власність громадянці ОСОБА_11, по АДРЕСА_1» (далі - рішення № 30/17); визнанти протиправним та скасувати рішення 23 сесії 5 скликання Селищної ради від 30 березня 2009 року № 26/64 «Про передачу громадянці ОСОБА_11 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» (далі - рішення № 26/64).

На обґрунтування позову ОСОБА_10 послався на порушення оскаржуваними рішеннями його прав та законних інтересів щодо користування природними ресурсами виділеної ОСОБА_11 земельної ділянки, оскільки він проживає у будинку, що розташований на ділянці, яка межує зі спірною ділянкою. Крім того, позивач послався на порушення природоохоронного законодавства при виділенні вказаної земельної ділянки сусідці.

Суди встановили, що ОСОБА_10 з 8 червня 2011 року зареєстрований і проживає АДРЕСА_2

При цьому 28 серпня 2013 року він звернувся до Селищної ради із заявою про надання інформації щодо законності перекриття ОСОБА_11 доступу до прибережної захисної смуги водойми шляхом побудови паркану та відгородження земельної ділянки, поруч з якою він проживає.

Селищна рада надала ОСОБА_10 відповідь та долучила копії рішень №№ 30/17, 26/64.

При цьому на підставі рішення № 26/64 ОСОБА_11 18 травня 2011 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0376 га серії НОМЕР_1.

Зазначену земельну ділянку 7 вересня 2011 року було подаровано ОСОБА_12 за договором дарування № 2130.

Вважаючи, що рішення №№ 30/17, 26/64 є протиправними, ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Обухівський районний суд Київської області постановою від 22 травня 2014 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 грудня 2014 року постанову Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2014 року скасував та прийняв нове рішення - про задоволення позову: визнав протиправними та скасував рішення №№ 30/17, 26/64.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 жовтня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та закрив провадження у справі в порядку адміністративного судочинства.

Суд касаційної інстанції, закриваючи провадження у справі в порядку адміністративного судочинства, зазначив, що після передачі у власність або оренду земельної ділянки на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, що вичерпує свою дію після реалізації його як акта ненормативного характеру, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. При цьому касаційний суд послався на правову позицію Верховного Суду України, висловлену, зокрема, у постановах від 11 листопада та 9 грудня 2014 року (№№ 21-493а14, 21-308а14 відповідно).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_10 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року, а справу направити на розгляд до Вищого адміністративного суду України.

На обґрунтування заяви ОСОБА_13 додав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 28 січня, 25 лютого 2009 року, 26 листопада 2015 року (№№ К-10277/07, К-9815/07, К/800/23433/14 відповідно), які, на думку представника позивача, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме: частини другої статті 2, пункту 1 частини першої статті 3, частини другої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 17 КАС, при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Разом із тим слід зазначити, що Верховний Суд України постановою від 21 квітня 2009 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2009 року (№ К-10277/07) скасував, провадження у справі закрив, оскільки спірні правовідносини мали цивільно-правовий характер і не пов'язані безпосередньо зі здійсненням владних управлінських повноважень, а отже, такий спір не відносився до компетенції судів адміністративної юрисдикції.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у справі, що розглядається, стосується права власності третьої фізичної особи на земельну ділянку, яке підтверджується свідоцтвом про право власності на земельну ділянку, тобто цивільного права, а отже, суд касаційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року та 9 лютого 2016 року (справи №№ 21-3296а15, 21-5465а15 відповідно).

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм поцесуального права до встановлених у справі обставин та відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_10 - ОСОБА_13 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков В.Л. Маринченко М.І. Гриців П.В. Панталієнко О.А. Коротких І.Л. Самсін О.В. Кривенда О.О. Терлецький