П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного багатопрофільного підприємства «Технікс» (далі - Підприємство) до державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправними дії ДПІ, вчинені під час перевірки та оформлення акта документальної позапланової виїзної перевірки від 8 жовтня 2014 року № 5530/16-01-22-02/31174870 (далі - Акт) стосовно позивача по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Київконсалт» за червень 2014 року, ТОВ «НВП Техноімпульс» за квітень 2014 року, ТОВ «Баланар» за травень 2014 року, з ТОВ «Інформер торг» за березень, квітень 2014 року, ТОВ «ПП «Велнадрасервіс ЛТД» за лютий, березень, квітень 2014 року, ТОВ «Систем Енерджи Нью» за березень, травень, липень 2013 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 листопада 2014 року № 0000532308 (далі - спірне рішення); визнати протиправними дії ДПІ щодо внесення до автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС) «Податковий блок», «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту Підприємства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на підставі Акта; зобов'язати відповідача поновити в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності Підприємства, виключені на підставі Акта; зобов'язати відповідача вилучити з АІС «Податковий блок», «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства, оформлені Актом; зобов'язати відповідача відновити в АІС «Податковий блок», «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» дані податкової звітності Підприємства шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з ПДВ Підприємства за період з 1 березня 2013 року по 31 червня 2014 року.

На обґрунтування позову послалося на те, що відповідач порушив права та законні інтереси Підприємства у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ. Також позивач вказав на те, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагента у ланцюгу постачання у зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням не є підставою для донарахування грошових зобов'язань добросовісному платнику податків.

Суди встановили, що у період з 25 вересня по 1 жовтня 2014 року ДПІ провела позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Київконсалт» за червень 2014 року, ТОВ «НВП Техноімпульс» за квітень 2014 року, ТОВ «Баланар» за травень 2014 року, ТОВ «Інформер торг» за березень, квітень 2014 року, ТОВ «ПП «Велнадрасервіс ЛТД» за лютий, березень, квітень 2014 року, ТОВ «Систем Енерджи Нью» за березень, травень, липень 2013 року, за результатами якої склала Акт, у якому встановила порушення платником податків вимог пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого занижено зобов'язання зі сплати ПДВ у розмірі 8 374 982 грн.

5 листопада 2014 року на підставі Акта ДПІ сформувала спірне рішення, яким збільшила суму грошового зобов'язання у розмірі 12 562 473 грн, у тому числі: 8 374 982 грн - основний платіж, 4 187 491 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 26 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, Підприємство звернулось із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), та, посилаючись на неоднакове застосування пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права позивач надав рішення Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2015 року (№ К/800/2129/15).

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками, зокрема, щодо правомірності прийнятого ДПІ спірного рішення, оскільки за відсутності належних документальних підтверджень отримання виробничого обладнання в оренду та постановки всього обладнання на облік немає підстав вважати, що таке обладнання було передано позивачу, а перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів не є беззаперечним свідченням здійснення договірними сторонами реальних господарських операцій.

З наявних у матеріалах справи копій договорів на виконання робіт немає можливості встановити, чи саме орендоване обладнання будо використане для їх виконання.

У рішенні, наданому заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, вказав на протиправність податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що надані первинні документи підтверджують реальність господарських операцій платника податку з його контрагентами, тому на підставі отриманих податкових накладних та інших первинних документів підприємство обґрунтовано віднесло суми до податкового кредиту.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення у якій додано до заяви, то у задоволенні заяви Підприємства слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви приватного багатопрофільного підприємства «Технікс» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.Ф. ВолковСудді:М.І. ГрицівО.В. КривендаО.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін