П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю., за участю представників: позивача - ОСОБА_6, відповідача - ОСОБА_7, третьої особи - Круглюк І.Д., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до виконувача обов'язків Президента України, Голови Верховної Ради України Турчинова Олександра Валентиновича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - Комісія), про визнання протиправними та скасування указів, поновлення на посаді,

в с т а н о в и л а:

28 травня 2014 року ОСОБА_9 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до виконувача обов'язків Президента України Турчинова О.В., у якому просила: визнати протиправними та скасувати Указ Президента України від 17 травня 2014 року № 478/2014 «Про звільнення з посад Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації» (далі - Указ № 478/2014); поновити її на посаді члена Комісії з 17 травня 2014 року; визнати протиправними та скасувати Указ Президента України від 17 травня 2014 року № 479/2014 «Про призначення Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації» (далі - Указ № 479/2014).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Указ № 478/2014 суперечить вимогам частини четвертої статті 20 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1280-IV) та статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-ХІІ), а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки оскаржуваний Указ № 478/2014, яким звільнено Голову та п'ять членів Комісії, є незаконним, то, відповідно, є протиправним і підлягає скасуванню Указ № 479/2014.

Вищий адміністративний суд України встановив, що Указом Президента України від 16 грудня 2011 року № 1142/2011 ОСОБА_9 призначено членом Комісії.

Указом № 478/2014 на підставі частини першої статті 20 Закону № 1280-IV та статті 112 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) звільнено із займаних посад Голову Комісії та п'ятьох її членів, у тому числі ОСОБА_9, а Указом № 479/2014 - призначено нового Голову та інших членів Комісії.

Із записів у трудовій книжці позивача видно, що фактично її звільнено з посади 20 травня 2014 року.

Вищий адміністративний суд України постановою від 22 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_9 задовольнив частково: визнав незаконним і скасував Указ № 478/2014 в частині звільнення ОСОБА_9 з посади члена Комісії, поновив ОСОБА_9 на посаді члена Комісії з 20 травня 2014 року. Постанову суду щодо поновлення на посаді звернуто до негайного виконання. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України, представник Президента України - ОСОБА_7 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Заявник вважає, що Вищий адміністративний суд України на порушення статті 159 КАС належним чином не обґрунтував своє рішення та не дав відповіді на всі доводи учасників процесу щодо заявлених позовних вимог. Суд дав неправильну правову оцінку нормам Закону № 1280-IV, який не містить вимог щодо обов'язкового обґрунтування у відповідному Указі Президента України підстав припинення повноважень членів Комісії, так само як і підстав призначення. Також представник відповідача вважає, що Вищий адміністративний суд України не дав належну оцінку нормам Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1682-VII) та не врахував той факт, що позивач підпадає під дію вказаного Закону, приписи якого містять пряму заборону для позивача обіймати посаду члена Комісії.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Президента України та Комісії, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

У статті 112 Конституції України зазначено, що у разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України (частина третя статті 106 Конституції України).

Із частини першої статті 17 Закону № 1280-IV вбачається, що органом державного регулювання у сфері телекомунікацій є Комісія.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 1280-IV Комісія є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Статтею 20 цього Закону визначено склад, порядок призначення та звільнення членів Комісії, організацію, повноваження та порядок її діяльності.

Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії, які призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу. Аналогічне положення закріплено в Положенні про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, затвердженому Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1067/2011. Гранична чисельність працівників Комісії затверджується також Президентом України.

Колегія суддів вважає, що у зазначених правовідносинах має місце виконання установчих функцій главою держави щодо формування органів державної влади й здійснення повноважень з підбору, підготовки та розстановки кадрів, яка спрямовується на структурні перетворення у державному апараті й не може залежати від наявності чи відсутності пропозиції Голови Комісії щодо звільнення членів Комісії, тому Президент України мав право видати указ про звільнення, зокрема, ОСОБА_9, з посади відповідно до вимог Конституції України та

Закону № 1280-IV.

Разом із тим необхідно зазначити, що відносини, які виникають між Президентом України та членами Комісії, не є трудовими. Між сторонами існують відносини щодо проходження публічної служби, умови якої врегульовані спеціальним законодавством, а саме Законом № 1280-IV та Законом № 3723-XII, тому застосування та посилання Вищого адміністративного суду України при постановленні рішення у справі за позовом ОСОБА_9 на положення статті 235 Кодексу законів про працю України при обґрунтуванні поновлення позивача на роботі є неправильними. При цьому суди не дослідили питання повноважень Президента України щодо виконання такого рішення про поновлення ОСОБА_9 на роботі та не перевірили наявність чи відсутність вакантних посад у складі Комісії.

Крім того, варто вказати, що будь-який правовий акт, зокрема і Указ Президента України, є вираженням державної волі, але це лише кінцевий результат колективних підготовчих дій, направлених на оптимізацію змісту владного рішення. Вищий адміністративний суд України, розглядаючи позов ОСОБА_9, не з'ясував питання, у який спосіб і хто розробив проект Указу Президента і за чиїм дорученням його було внесено на розгляд. Також необхідно було б перевірити пояснювальну записку до проекту Указу (за її наявності) з відповідними обґрунтуваннями, довідковий та аналітичний матеріал, проходження проекту Указу та його погодження відповідно до Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України, затвердженого Указом Президента України від 15 листопада 2006 року № 970/2006 з наступними змінами.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що Вищий адміністративний суд України розглянув справу з порушеннями норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим постанову Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2016 року слід скасувати, а справу направити на новий розгляд.

З урахуванням наведеного та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву представника Президента України - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2016 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. СамсінСудді:О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.В. КривендаО.Б. Прокопенко