П ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М.,суддів:Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, Макарівської районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, товариства з обмеженою відповідальністю «Карон Парон», товариства з обмеженою відповідальністю «Ландін», ОСОБА_33 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Ландін» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (далі - ДП «Макарівське лісове господарство») із зазначеним позовом. Позивач зазначав, що на виконання судових рішень розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА) від 27 листопада 2008 року було затверджено 27 проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Макарівське лісове господарство» в межах Гавронщинської сільської ради Макарівського району, вилучено з постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» 27 земельних ділянок площею 0,99 га кожна (ліси), змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок з категорії лісогосподарського на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та віднесено їх до земель запасу.

Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації (далі - Макарівська РДА) від 14 травня 2009 року № 760 вказані земельні ділянки передані у власність 27 особам, яким видано державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,99 га кожна для ведення особистого селянського господарства. У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу спірні земельні ділянки перейшли у власність ОСОБА_32 та ОСОБА_33, а також увійшли до статутних фондів товариства з обмеженою відповідальністю «Карон Парон» (далі - ТОВ «Карон Парон») та товариства з обмеженою відповідальністю «Ландін» (далі - ТОВ «Ландін»).

Посилаючись на те, що: судові рішення, які стали підставою для ухвалення розпоряджень Київської ОДА про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Макарівське лісове господарство» та переведення зазначених земельних ділянок до категорії земель сільськогосподарського призначення, були скасовані; відповідно на даний час підстави для прийняття спірних розпоряджень обласної державної адміністрації відпали; процедура вилучення та відведення спірних земельних ділянок відповідачам суперечила вимогам чинного законодавства; при прийнятті спірних розпоряджень порушено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок; втрати лісогосподарського виробництва у зв'язку з вилученням лісових земель для нелісогосподарських потреб не нараховувались та не сплачувались, - прокурор просив: визнати незаконними і скасувати 27 розпоряджень Київської ОДА від 27 листопада 2008 року, розпорядження Макарівської РДА від 14 травня 2009 року № 760; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, що були видані відповідачам; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та визнати за державою право власності, а за ДП «Макарівське лісове господарство» право користування вказаними земельними ділянками.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 15 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 січня 2015 року зазначене рішення районного суду скасовано й позов задоволено.

Визнано незаконними і скасовано розпорядження голови Київської ОДА № 1503, 1513, 1515 - 1520, 1522 - 1539, 1541 від 27 листопада 2008 року «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки».

Визнано незаконними і скасовано розпорядження голови Макарівської РДА від 14 травня 2009 року № 760 «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Гавронщинської сільської ради» в частині передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_34, ОСОБА_22, ОСОБА_19, ОСОБА_26, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_24, ОСОБА_36, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_27, ОСОБА_37, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки від 28 травня 2009 року видані на ім'я ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_34, ОСОБА_22, ОСОБА_19, ОСОБА_26, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_24, ОСОБА_36, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_27, ОСОБА_37, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з володіння ТОВ «Карон Парон» земельні ділянки площею 1,9815 га, 1,9818 га, 1,9811 га, 0,99 га, 0,99 га, 0,99 га, що розташовані на території Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з володіння ТОВ «Ландін» земельні ділянки площею 1,9808 га, 1,9814 га, 2,6271 га, 1,9803 га, 1,9811 га, 1,9810 га, 0,99 га, 0,99 га, що розташовані на території Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з володіння ОСОБА_33 земельні ділянки площею 2,970 га та 0,99 га, розташовані на території Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області.

Визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП «Макарівське лісове господарство» право користування на вказані земельні ділянки, що розташовані на території Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року касаційну скаргу ТОВ «Ландін», до якої приєдналися ОСОБА_33 та ОСОБА_28, відхилено, рішення Апеляційного суду Київської області від 27 січня 2015 року залишено без змін.

У поданій заяві ТОВ «Ландін» порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року і рішення Апеляційного суду Київської області від 27 січня 2015 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме положень статей 261, 266, 267, 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження своїх доводів ТОВ «Ландін» наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року та постанови Верховного Суду України від 1 липня та 16 вересня 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України Сахно Н.В. та представника ТОВ «Ландін» Крістової В.В., перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1, 4 статті 355 Цивільного процесуального Кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3339/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1> (далі - ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що постановою Макарівського районного суду Київської області від 10 вересня 2008 року у справі № 2-а-347 задоволено позов ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_34, ОСОБА_22, ОСОБА_19, ОСОБА_26, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_24, ОСОБА_36, ОСОБА_18, ОСОБА_17 Визнано протиправною відмову Київської ОДА щодо затвердження проекту землеустрою та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок площею 0,99 га для кожного із зазначених громадян (всього двадцять одна земельна ділянка) в межах Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області. Зобов'язано Київську ОДА прийняти розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Макарівське лісове господарство» та переведення зазначених земельних ділянок до земель запасу Гавронщинської сільської ради із земель лісогосподарського на категорію земель сільськогосподарського призначення в межах Гавронщинської сільської ради Макарівського району, вилучити 21 земельну ділянку площею 0,99 га кожна у ДП «Макарівське лісове господарство» (Макарівське лісництво, квартал НОМЕР_1, виділ НОМЕР_2) та віднести їх до земель запасу сільськогосподарського призначення на території Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області. Макарівській РДА після прийняття відповідного розпорядження Київською ОДА надати дозвіл вищезазначеним громадянам на приватизацію цих земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, Макарівського районного суду Київської області від 10 вересня 2008 року у справах № 2-а-325, 2-а-327, 2-а-321, від 24 вересня 2008 року у справах № 2-а-333, 2-а-335 та від 18 вересня 2008 року у справі № 2-а-329 задоволено аналогічні позови ОСОБА_27, ОСОБА_37, ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_31, ОСОБА_30, заявлені з тих самих підстав.

На виконання зазначених вище судових рішень, розпорядженнями голови Київської ОДА від 27 листопада 2008 року № 1503, 1513, 1515 - 1520, 1522 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки» затверджено 27 проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Макарівське лісове господарство» в межах Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області, вилучено з постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» (Макарівське лісництво, квартал НОМЕР_1, виділи НОМЕР_3 - НОМЕР_4, 9) 27 земельних ділянок площею 0,99 га кожна (ліси), розташованих на території Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області; змінено цільове призначення зазначених земельних ділянок із лісогосподарського на категорію земель сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та віднесено їх до земель запасу.

Розпорядженням Макарівської РДА №760 від 14 травня 2009 року вказані земельні ділянки передані у власність ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_34, ОСОБА_22, ОСОБА_19, ОСОБА_26, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_24, ОСОБА_36, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_27, ОСОБА_37, ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_31, ОСОБА_30

На підставі зазначеного розпорядження <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_11_02/pravo1/KR080610.html?pravo=1> відповідачі отримали державні акти серії НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31 на право власності на земельні ділянки площею 0,99 га кожна в межах Гавронщинської сільської ради Макарівського району для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 2 та 3 липня 2009 року № 1771, 1762, 1869, 1764, 1765, 1773, 1871, 1872, 1775, 1758, 1760, 1761, 1875, 1877, 1868, 1866, 1867, 1876, 1873, 1769, 1768, 1863, 1772, 1774, 1763, 1870, 1766 право власності на спірні земельні ділянки перейшло до ОСОБА_32, про що на вищевказаних державних актах зроблені відповідні відмітки.

ОСОБА_32 об'єднав зазначені земельні ділянки у збільшені за площею та 5 серпня 2009 року отримав нові державні акти на право власності на земельні ділянки площею 2,970 га серії НОМЕР_32, площею 2,421 га серії НОМЕР_33, площею 2,970 га серії НОМЕР_34, площею 1,98 га серії НОМЕР_35, площею 1,980 га серії НОМЕР_36, площею 2,634 га серії НОМЕР_37, площею 1,98 га серії НОМЕР_38, площею 1,98 га серії НОМЕР_39, площею 1,98 га серії НОМЕР_40, площею 1,98 га серії НОМЕР_41, площею 1.98 га серії НОМЕР_42, площею 1,98 га серії НОМЕР_43, площею 1,98 га серії НОМЕР_44, площею 1,98 га серії НОМЕР_45, площею 1,98 га серії НОМЕР_46.

Земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_47, НОМЕР_48 площею 1,9815 га, НОМЕР_49 площею 1,9811 га; НОМЕР_50, НОМЕР_51 площею 1,9818 га згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Карон Парон» від 21 грудня 2011 року № 21/12-11 увійшли до статутного фонду товариства, яке отримало нові державні акти на право власності на земельні ділянки 23 травня 2012 року серії НОМЕР_52, НОМЕР_53, 11 грудня 2012 року серії НОМЕР_54, НОМЕР_55, НОМЕР_56.

Земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_57 площею 1,9808 га; НОМЕР_58 площею 1,9814 га; НОМЕР_59 площею 2,6271 га; НОМЕР_60; НОМЕР_61 площею 1,9803 га; НОМЕР_62 площею 1,9811 га; НОМЕР_63 площею 1,9810 га; НОМЕР_64, згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Ландін» від 20 жовтня 2010 року № 5та від 14 грудня 2011 року № 6, увійшли до статутного фонду товариства, яке отримало нові державні акти на право власності на земельні ділянки 23 травня 2012 року серії НОМЕР_65, 11 грудня 2012 року серії НОМЕР_66, НОМЕР_67, НОМЕР_68, НОМЕР_69, НОМЕР_70, НОМЕР_71, НОМЕР_72.

Земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_73 площею 2,970 га та НОМЕР_74 на підставі договорів купівлі-продажу від 20 грудня 2011 року № 3065, 3060 відчужено ОСОБА_32 на користь ОСОБА_33, про що на державних актах на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_32, НОМЕР_33 проставлено відмітку про перехід права власності.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2010 року у справах № 2-а-347, від 21 листопада 2012 року у справі № 2-а-325 та від 4 грудня 2013 року у справі №2-а-329 постанови Макарівського районного суду Київської області змінено, зобов'язано Київську ОДА розглянути питання щодо можливого затвердження проекту землеустрою про припинення права постійного користування земельною ділянкою державного підприємства «Макарівське лісове господарство» та переведення зазначених земельних ділянок до земель запасу Гавронщинської сільської ради із лісогосподарського до категорії земель сільськогосподарського призначення в межах Гавронщинської сільської ради Макарівського району.

Постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року змінено постанови Макарівського районного суду Київської області у справі № 2-а-327, від 24 листопада 2011 року у справі № 2-а-333, від 17 лютого 2010 року у справі № 2-а-335 та зобов'язано Київську державну адміністрацію лише розглянути питання щодо можливого затвердження проекту.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності вимог прокурора, оскільки відсутні докази протиправності набуття відповідачами у власність спірних земельних ділянок.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, віднесені до категорії лісів і вибули з володіння держави в особі Кабінету Міністрів України та з користування ДП «Макарівське лісове господарство» поза їх волею, тому, правові акти індивідуальної дії голів обласної та районної державних адміністрацій були спрямовані на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га, розпорядження якими відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України, отже, голови обласної та районної державної адміністрації перевищили надані законом повноваження. Суд відхилив доводи представника відповідачів щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду і даним позовом, оскільки згідно з пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України, який діяв на момент прийняття розпорядження в.о. голови Київської ОДА від 27 листопада 2008 року та розпорядження Макарівської РДА позовна давність не поширювалась на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Проте в наданій для порівняння ухвалі касаційного суду та постановах Верховного Суду України указано на пропуск прокурором, який звернувся до суду з позовом в інтересах держави, строку загальної позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюється на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, а поширюється положення статті 257 цього Кодексу щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статей 261, 266, 267, 268 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із частиною першою цієї статті органи та інші особи, які відповідно до статті 45 ЦПК України звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У справі, яка є предметом перегляду, відповідачами заявлено про застосування позовної давності.

Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (далі - Закон № 4176 - VI) пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено.

Цей Закон набрав чинності 15 січня 2012 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюється на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень, в тому числі Кабінету Міністрів України, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року (№ 6-178цс15), 16 вересня 2015 року (№ 6-68цс15), до таких висновків дійшов і суд касаційної інстанції в ухвалі від 7 жовтня 2015 року (№ 6-18087св15).

Відповідно до статті 3604 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1760/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1760/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1> Верховний Суд України задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3339/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Ураховуючи викладене, ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 355, 3603 , 3604 ЦПК України Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Ландін» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2015 року задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 вересня 2014 року, рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 січня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді : В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк