ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКоротких О.А.,суддів:Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: позивача - Швеця О.Г., відповідача - Мишковець О.В., Гуцала Д.С., Верховної Ради України - Лаптієва А.М., третьої особи - Капустюка А.А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом громадської організації «Союз матерів «Захист» (далі - громадська організація «Захист») до Президента України та Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - громадська організація «Правда», про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов'язання Президента України та Верховної Ради України вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року громадська організація «Захист» звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України та Верховної Ради України про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов'язання Президента України та Верховної Ради України вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог громадська організація «Захист», посилаючись на статтю 4 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1933-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1933-XII), зазначила, що у зв'язку із неприхованою агресією, захопленням Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки у південних і східних регіонах держави внаслідок втручання Російської Федерації у внутрішні справи України, не видавши указ про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, не подавши цих указів Верховній Раді України на затвердження, а також не прийнявши подання про оголошення стану війни, Президент України допустив протиправну бездіяльність.

Верховна Рада України в установлений Конституцією України дводенний строк з моменту звернення Президента України зобов'язана розглянути питання про затвердження указу про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та невідкладно після звернення Президента України розглянути питання про оголошення за поданням Президента України стану війни, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань.

Вищий адміністративний суд України постановою від 18 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовив виходячи із того, що позивач не навів доводи, а суд не встановив порушення його прав, свобод та законних інтересів Президентом України у зв'язку із неприйняттям зазначених рішень. Позовні вимоги щодо зобов'язання Верховної Ради України в установлений Конституцією України дводенний строк з моменту звернення Президента України розглянути та затвердити відповідні укази ґрунтуються на припущеннях про можливість невиконання Верховною Радою України покладеного на неї законом обов'язку.

Не погоджуючись із зазначеною постановою Вищого адміністративного суду України, громадська організація «Захист» звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі - КАС), у якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача Швець О.Г. підтримав заяву про перегляд зазначеного судового рішення та навів відповідні доводи.

Представник Президента України Гуцал Д.С. заперечив проти задоволення заяви та просив відмовити у її задоволенні.

Представник третьої особи Капустюк А.А. підтримав заяву та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого адміністративного суду України - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Громадська організація «Захист», звертаючись до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 171-1 КАС як суду першої інстанції з позовом до Президента України та Верховної Ради України про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов'язання Президента України та Верховної Ради України вчинити певні дії, послалася на порушення Президентом України положень пунктів 19 та 20 статті 106 Конституції України, статті 4 Закону № 1933-XII. На її думку, така протиправна бездіяльність порушує права і охоронювані законом інтереси членів громадської організації «Захист» як матерів і як громадян України, оскільки знижує обороноздатність нашої держави - здатність держави Україна до захисту у разі збройної агресії. Під час розгляду справи, підтримуючи позовні вимоги, голова громадської організації «Захист» Курамшина Н.М. обґрунтовувала порушення її прав протиправною бездіяльністю Президента України, пов'язаних з обставинами участі її сина у бойових діях під час проведення антитерористичної операції.

Вищий адміністративний суд України постановою від 18 травня 2015 року, відмовляючи у задоволенні позову, послався на недоведеність позивачем своїх вимог та невстановлення судом порушення його прав, свобод та законних інтересів Президентом України. Проте належного обґрунтування висновків у цій частині рішення суду не містить. Оцінки поясненням голови громадської організації «Захист» Курамшиної Н.М. на підтвердження заявлених позовних вимог суд у рішенні не дав та усі наведені в позовній заяві вимоги не розглянув.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що Вищий адміністративний суд України як суд першої інстанції відповідно до вимог статті 11 КАС не вжив усіх заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі під час вирішення спору.

Верховний Суд України позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та усунути допущені порушення, а тому, на думку колегії суддів, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Під час нового судового розгляду суду слід вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, та у разі встановлення, що бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права, свободи або інтереси членів громадської організації «Захист», розглянути заяву в межах позовних вимог та постановити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву громадської організації «Союз матерів «Захист» задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. КороткихСудді:О.В. Кривенда В.В. КривенкоВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький