П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_9 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян Олени Грайровни (далі - Держвиконавець),

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_9 21 липня 2014 року звернувся до суду зі скаргою на дії Держвиконавця. Заявник просив скасувати постанову від 10 липня 2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 40466801 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-643/12, виданого 21 жовтня 2013 року Голосіївським районним судом міста Києва, про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва (далі - управління ПФУ) здійснити перерахунок пенсії заявника відповідно до положень статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» із застосуванням складових заробітної плати, визначених статтею 33 цього Закону (з урахуванням усіх без винятку виплат заявнику, на які нараховувався внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та які були фактично отримані ним за час роботи на посаді судді), з 2 березня 2011 року.

Суди встановили, що виконавчий лист № 2-а-643/12 був виданий Голосіївським районним судом міста Києва на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2013 року, ухваленої в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

21 липня 2014 року позивач звернувся з цією скаргою до Голосіївського районного суду міста Києва, яка була зареєстрована судом як цивільна справа, про що свідчить резолюція на скарзі та номер справи -752/11738/14-ц (літера «ц» вказує на те, що справа є цивільною, а не адміністративною, оскільки інакше було б зазначено літеру «а»).

24 липня 2014 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі та призначив судове засідання за нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Саме за нормами ЦПК здійснювався судовий розгляд цього спору, що підтверджується журналом судового засідання та звукозаписом засідання суду, які містяться в матеріалах справи.

Голосіївський районний суд міста Києва ухвалою від 28 серпня 2014 року провадження у справі закрив.

3 вересня 2014 року відповідач подав апеляційну скаргу на це рішення суду, посилаючись на норми КАС та їх порушення судом першої інстанції, а також адресував зазначену скаргу Київському апеляційному адміністративному суду.

Суди розглядали справу неодноразово.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 квітня 2015 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 квітня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження

Апеляційний суд, з висновком якого фактично погодився суд касаційної інстанції, зазначив, що оскільки ця справа розглядалася в порядку ЦПК, оскаржуване рішення суду першої інстанції також постановлено на підставі норм ЦПК, то це виключає можливість апеляційного перегляду оскаржуваного рішення в порядку адміністративного провадження.

Сама лише подача апеляційної скарги з посиланням на норми КАС жодним чином не свідчить про можливість її вирішення по суті Київським апеляційним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_9 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом норм процесуального права.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2015 року (№ К/800/26938/14), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах.

У цій ухвалі суд касаційної інстанції зазначив: «Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернулася до Стаханівського міського суду Луганської області зі скаргою на дії державного виконавця у порядку встановленому ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала Стаханівського міського суду Луганської області від 24 березня 2014 року постановлена судом в порядку цивільного судочинства.

Проте суд апеляційної інстанції наведених вище норм процесуального законодавства не врахував та без достатніх на те правових підстав переглянув прийняту за нормами Цивільного процесуального кодексу України ухвалу Стаханівського міського суду Луганської області від 24 березня 2014 року в порядку адміністративного судочинства».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, зокрема, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна норма закріплена в ЦПК (пункт 1 частини другої статті 122).

Тобто, на стадії відкриття провадження суд мав з'ясувати, в якому провадженні має розглядатися справа виходячи з характеру спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Відповідно до положень частини шостої статті 181 КАС, яка встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян. Справа за позовом такого суб'єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 243 КАС у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів Верховний Суд України має право скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

За таких обставин ухвалені в цій справі рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій є помилковими і підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2015 року скасувати.

Справу направити на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький