П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Прокопенка О.Б., суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2014 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови йому в перерахунку пенсії із урахуванням заробітної плати за період виконання робіт в зоні відчуження;
- зобов'язати управління ПФУ перерахувати йому з 11 грудня 2014 року та виплачувати щомісячно пенсію відповідно до наказу про проведення донарахування заробітної плати ОСОБА_9, довідки про грошове забезпечення, одержане за роботу в зоні відчуження, від 4 грудня 2014 року № 60 та відомості (особовий рахунок) донарахування заробітної плати від 4 грудня 2014 року № 59 на підставі чинного з 1 січня 2012 року пункту 7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_9 зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1. Перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області постановою від 15 січня 2015 року позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2015 року скасував постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 січня 2015 року та у задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 травня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_9 залишив без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року - без змін.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року, ОСОБА_9 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах. Просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 січня 2015 року залишити в силі.
На обґрунтування заяви ОСОБА_9 додав копію постанови Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2015 року (№ К/800/65375/14), яка, на його думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Так, у наданій для порівняння постанові від 17 лютого 2015 року
(№ К/800/65375/14) Вищий адміністративний судй України погодився з висновками суду першої інстанції про зобов'язання управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням недонарахованої суми заробітної плати відповідно до довідки від 4 серпня 2014 року № 35 за період роботи з 1 по 30 червня 1986 року, яка видана Лубенською районною санітарно-епідеміологічною станцією і стосується недорахованої суми заробітної плати за понаднормовий час роботи відповідно до табеля обліку робочого часу за червень місяць 1986 року, що є первинним бухгалтерським документом про тривалість робочого дня і підтверджує час роботи громадянина.
Натомість у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності відмови відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_9 на підставі даних саме довідки про грошове забезпечення, одержане за роботу в зоні відчуження, від 4 грудня 2014 року № 60, яка видана ліквідатором ВАТ «Лубенський м'ясокомбінат» арбітражним керуючим, оскільки не всі зазначені в цій довідці дані є обґрунтовані та підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.А. Коротких П.В. Панталієнко О.В. Кривенда І.Л. Самсін В.В. Кривенко О.О. Терлецький В.Л. Маринченко