П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКоротких О.А., суддів:Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів (правонаступником якого є Державна фіскальна служба) у Волинській області (далі - ОДПІ) Пвловича Д.М., товариства з обмеженою відповідальністю «Бріс» ЛТД ( далі - Товариство) Сівака О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства до ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У березні 2011 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 21 березня 2011 року № 0000812301, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 97 540 грн, з яких 78 032 грн - основний платіж, 19 508 грн - штрафні санкції.

На обґрунтування позовних вимог Товариство послалося на те, що сплачені при придбанні автомобілів суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) правомірно включено до базової вартості цих автомобілів відповідно до підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 2000 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР) та підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР).

Суди встановили, що ОДПІ провела планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариством за період з 1 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року, результати якої оформлені актом від 4 березня 2011 року № 1078/23-2/21749653. Із зазначеного акта вбачається, що позивач протягом цього періоду занизив податок на прибуток на загальну суму 100 016 грн. внаслідок безпідставного віднесення підприємством до складу амортизаційних відрахувань нарахованої амортизації на суму ПДВ, що сплачений при придбанні легкових автомобілів та на суму якого збільшена балансова вартість основних фондів 2 групи (транспортних засобів) в попередніх звітних періодах, що є порушенням вимог підпункту 8.1.1. пункту 8.1 та підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР. Амортизаційні відрахування було завищено на загальну суму 312 127 грн, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 78 032 грн.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 29 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2011 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 березня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, позов задовольнив, дійшовши висновку, що Товариство правомірно збільшило вартість відповідної групи основних фондів на суми ПДВ і проводило амортизаційні відрахування, оскільки сплачений при придбанні автомобілів ПДВ позивач не включив до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про перегляд постанови касаційного суду з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР, в якій просить її скасувати, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2011 року та 24 жовтня 2012 року, у яких касаційний суд за результатами розгляду подібних відносин дійшов протилежного висновку, зазначивши, що оскільки платник податку на прибуток підприємств є платником ПДВ, то в нього немає законних підстав для нарахування амортизаційних відрахувань на балансову вартість легкових автомобілів з урахуванням ПДВ, адже це суперечить підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР.

Постанова Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2011 року скасована постановою Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року, справа направлена на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Перевіривши наведені у заяві доводи та заперечення представників відповідача, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про часткове її задоволення з огляду на таке.

Усуваючи розбіжності у застосуванні наведеної норми Закону № 334/94-ВР, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до визначених Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» (чинного на час виникнення спірних відносин) джерел сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів (стаття 16 цього Закону) податок на прибуток сплачується юридичними особами за рахунок доходу (прибутку), а ПДВ включається до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується юридичними особами за рахунок виручки від реалізації незалежно від результатів їх фінансово-господарської діяльності.

Обчислення податків, що підлягають внесенню до бюджетів, є обов'язком платника, який на час виникнення спірних відносин деталізувався по кожному виду податку і збору спеціальним податковим законодавством.

Статтею 15 Закону № 334/94-ВР установлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно зі статтею 3 Закону № 334/94-ВР об'єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Як валові витрати Закон № 334/94-ВР визначає суму витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених статтею 8 Закону № 334/94-ВР.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР визначено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Автомобільний транспорт відноситься до 2 групи основних фондів (підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР), витрати на придбання яких підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334/94-ВР у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником ПДВ.

Положеннями підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат не включаються витрати на сплату ПДВ, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Однак абзацом третім цієї норми встановлено, що у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник ПДВ, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються ПДВ та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат, або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом № 168/97-ВР.

Таким чином, згідно із встановленим Законом № 334/94-ВР порядком формування валових витрат як складової визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником цього податку при придбанні автомобільного транспорту, включеного до складу основних фондів, не включаються до складу валових витрат і не збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів, що підлягає амортизації. Це правило не поширюється на платників ПДВ, які здійснюють оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, а також на суб'єктів господарювання, які не зареєстровані платниками ПДВ.

Згідно з пунктом 11.4 статті 11 Закону № 168/97-ВР зміни порядку оподаткування ПДВ можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком.

Згідно з абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, яка встановлює порядок формування податкового кредиту як складової суми ПДВ, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, платник ПДВ має право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у цьому звітному періоді при придбанні основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. При цьому згідно з абзацом четвертим цього ж підпункту право на нарахування податкового кредиту платник отримує незалежно від того, чи почав він використовувати придбані основні фонди в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності протягом звітного податкового періоду.

Отже, можна дійти висновку, що при придбанні автомобільного транспорту, який відноситься до 2 групи основних фондів, що підлягають амортизації, з метою подальшого використання такого транспорту у виробництві та поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника ПДВ, останній має право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, включених до ціни придбаного автомобільного транспорту.

Водночас абзацом другим підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума ПДВ, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Аналіз наведеної норми Закону № 168/97-ВР у комплексі з іншими положеннями цього Закону, якими урегульований порядок формування податкового кредиту при придбанні автотранспорту, віднесеного до складу основних фондів, а також положень Закону № 334/94-ВР, що визначають порядок формування валових витрат при здійсненні господарської діяльності суб'єктом господарювання - платником ПДВ, дають підстави дійти висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, що є підставою для застосування до цих правовідносин підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин).

У справі, яка розглядається, суди не встановили, чи включив позивач до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані (сплачені) у звітному періоді при придбанні легкових автомобілів.

Натомість наведені обставини є визначальними при застосуванні положень податкового законодавства щодо порядку формування податкового кредиту та визначення валових витрат.

Суд першої інстанції всупереч вимогам статті 11 КАС не вжив заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі під час вирішення спору.

Верховний Суд України позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та усунути допущені порушення, а тому, на думку колегії суддів, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, постанова Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2015 року, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2011 року, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2015 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2011 року, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. КороткихСудді: О.В. КривендаВ.В. Кривенко В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький