ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Цуманського виробничого управління житлово-комунального господарства до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водовідведення за заявою Цуманського виробничого управління житлово-комунального господарства про перегляд рішення Апеляційного суду Волинської області від 1 липня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня

2015 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року Цуманське виробниче управління житлово-комунального господарства (далі - Цуманське ВУЖКГ) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради від 28 квітня 2011 року воно визнане виконавцем (виробником) послуг з централізованого водовідведення у смт Цумань. Цим рішенням затверджено тарифи на послуги з централізованого водовідведення, дію яких продовжено рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради від 31 травня 2012 року. Рішенням цього ж виконавчого комітету від 3 жовтня 2013 року зобов'язано споживачів здійснювати плату за послуги із централізованого водовідведення на рахунок Цуманського ВУЖКГ відповідно до встановлених тарифів, а осіб, які самовільно користуються такими послугами без укладення договору, зобов'язано сплатити штрафні санкції. Відповідач був повідомлений про необхідність оплати послуг, однак останній не уклав договору із Цуманським ВУЖКГ та не сплатив заборгованості за надані йому послуги з централізованого водовідведення.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за послуги з водовідведення в розмірі 21 тис. 498 грн 29 коп. за період з 1 січня до 30 квітня 2014 року.

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області

від 19 листопада 2014 року позов задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь Цуманського ВУЖКГ заборгованість за послуги з централізованого водовідведення в розмірі 21 тис. 498 грн 29 коп.

Апеляційний суд Волинської області рішенням від 1 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Цуманського ВУЖКГ на зазначене рішення апеляційного суду.

У поданій до Верховного Суду України заяві Цуманське ВУЖКГ просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалу суду касаційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, зокрема частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 1.1, 1.2, 3.2, 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правил № 190), пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), статей 10, 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

На підтвердження своїх доводів Цуманське ВУЖКГ наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 та 27 квітня 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши викладені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Суди під час розгляду справи встановили, що з 2011 року Цуманське ВУЖКГ надає послуги з централізованого водовідведення в смт Цумань Ківерцівського району Волинської області.

Водопостачання та водовідведення в будинку і квартирі відповідача здійснюється централізовано.

Рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради від 28 квітня 2011 року Цуманське ВУЖКГ було визнано виконавцем (виробником) послуг з централізованого водовідведення у смт Цумань. Цим рішенням затверджено тарифи на послуги з централізованого водовідведення, дію яких продовжено рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради від 31 травня

2012 року.

Рішенням виконавчого комітету селищної ради від 3 жовтня 2013 року зобов'язано споживачів централізованої системи водовідведення Цуманського ВУЖКГ здійснювати плату за послуги з централізованого водовідведення на рахунок Цуманського ВУЖКГ відповідно до встановлених тарифів, а осіб, які самовільно користуються послугами з централізованого водовідведення без укладення договору, зобов'язано сплатити штрафні санкції.

Листом від 26 січня 2014 року Цуманське ВУЖКГ запропонувало ОСОБА_6 з'явитися у приміщення виробничого управління для отримання рахунку, оплати за спожиті послуги з централізованого водовідведення та укладення договору про надання послуг з централізованого водовідведення.

Однак договір про надання послуг з централізованого водовідведення між сторонами укладено не було.

18 лютого 2014 року між Цуманською виправною колонією № 84 та ОСОБА_6 укладено договір про надання послуг з постачання холодної води.

Суди також установили, що за спірний період (з 1 січня до 30 квітня 2014 року) відповідач користувався водопостачанням без засобів обліку.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав суду ні тарифів щодо вартості наданих послуг, як передбачено статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ні доказів щодо використання холодної та гарячої води, що унеможливило проведення розрахунку оплати за надані послуги. Цуманське ВУЖКГ долучило розрахунок наданих відповідачу послуг, проведений на підставі Правил № 190, які не поширюються на спірні правовідносини, тому цей розрахунок не може застосовуватись.

Проте в наданих для порівняння судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ сформульовано такі висновки:

- в ухвалі від 16 квітня 2015 року суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що розрахунок, наданий

Цуманським ВУЖКГ не відповідає Правилам № 630, зокрема норма споживання води в смт Цумань за один місяць повинна складати 4,2 м3 на одну особу, тому саме з такого розрахунку слід виходити при обчисленні заборгованості за послуги централізованого водовідведення;

- в ухвалі від 27 квітня 2015 року суд касаційної інстанції виходив з того, що оскільки користування водою відповідач здійснює безобліково, то вимога позивача про стягнення коштів за постачання води та затрат на відключення домоволодіння від системи водопостачання згідно з Правилами № 190 є обґрунтованою.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил № 630 та Правил № 190, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Разом з тим зміст зазначених ухвал касаційного суду не свідчить про наявність підстав для перегляду судових рішень відповідно вимог пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.

Відповідно до пункту 1.1 Правил № 190 ці правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Правила № 630 регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Правил № 190, на підставі яких позивачем проведено розрахунок заборгованості за надані послуги, натомість підлягають застосуванню норми, передбачені Правилами № 630, про що правильно зазначив у своєму рішенні апеляційний суд.

Разом з тим згідно з пунктом 17 Правил № 630 послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку.

У справі, що переглядається, суди встановили, що у квартирі відповідача відсутні прилади обліку споживання холодної води, а холодне водопостачання здійснюється на підставі укладеного з Цуманською виправною колонією № 84 договору про надання послуг з постачання холодної води від 18 лютого 2014 року.

28 квітня 2011 року виконавчий комітет Цуманської селищної ради відповідно до вимог частини другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» прийняв рішення про затвердження тарифів на послуги з централізованого водовідведення у смт Цумань, дію яких продовжено рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради від 31 травня 2012 року.

Таким чином у справі, яка переглядається, нарахування заборгованості за надані послуги з водовідведення необхідно обчислювати виходячи з розміру затверджених цін/тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради від 28 квітня 2011 року.

Установивши, що відповідач фактично користується послугами з централізованого водовідведення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову в стягненні заборгованості за фактично наданні послуги з централізованого водовідведення з огляду на те, що позивач не надав доказів щодо використання холодної та гарячої води, що унеможливило проведення розрахунку оплати за послуги з централізованого водовідведення.

При цьому апеляційний суд не врахував, що тарифи на послуги з централізованого водовідведення у смт Цумань установлені рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради від 28 квітня 2011 року і норма споживання холодної води на одну особу в місяць становить 4,2 м3 .

Відповідно до статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи суди не встановили всіх обставин, необхідних для правильного застосування норм матеріального права, що не дозволяє Верховному Суду України ухвалити нове рішення.

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Цуманського виробничого управління житлово-комунального господарства задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2015 року, рішення Апеляційного суду Волинської області від 1 липня 2015 року та рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 листопада 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Ю.Л. Сенін

Судді : В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

А.Г. Ярема