П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), Чернівецької митниці ДФС про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДФС, Чернівецької митниці ДФС, у якому просив визнати протиправними дії ДФС щодо несвоєчасного поновлення його на роботі та стягнути з Чернівецької митниці ДФС середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 16 серпня 2013 року по 25 січня 2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 21 червня 2013 року у справі № 2а/2470/372/12 визнав протиправним звільнення ОСОБА_6 та скасував наказ Державної митної служби України (далі - ДМС) від 25 січня 2012 року № 107-к (далі - наказ № 107-к) щодо припинення перебування його на державній службі в митних органах України і поновив позивача на займаній посаді. Зазначена постанова набрала законної сили 15 серпня 2013 року.

Однак у строки, встановлені законом, позивача на посаді поновлено не було, у зв'язку із чим, керуючись положеннями статті 236 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КЗпП), позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16 серпня 2013 року по 25 січня 2015 року та визнати протиправними дії ДФС щодо несвоєчасного поновлення його на роботі.

Суди встановили, що підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 з 1995 року проходив державну службу в митних органах України, де працював на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки.

Наказом № 107-к по особовому складу Чернівецької обласної митниці відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця припинено перебування ОСОБА_6 на державній службі в митних органах з 26 січня 2012 року (встановлено в постанові Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року).

Вважаючи наказ та мотиви звільнення незаконними, позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 21 червня 2013 року:

- визнав протиправним звільнення ОСОБА_6 та скасував наказ № 107-к в частині припинення перебування його на державній службі в митних органах України;

- поновив ОСОБА_6 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької обласної митниці (далі - старший інспектор) з 26 січня 2012 року;

- постановив стягнути з Чернівецької обласної митниці на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 січня 2012 року за винятком заробітної плати за 1 місяць.

У частині позовних вимог про поновлення на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора ОСОБА_6 постанова підлягала негайному виконанню.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 15 серпня 2013 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року змінив: абзац четвертий резолютивної частини постанови виклав у такій редакції: «Стягнути з Чернівецької обласної митниці на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.01.2012 року по 15.08.2013 року в розмірі 67534,72 грн».

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 червня 2014 року залишив постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року в незміненій частині без змін.

На підставі заяви ОСОБА_6 від 21 листопада 2013 року йому здійснено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2012 року по 15 серпня 2013 року в розмірі 67 534 грн 72 коп. з вирахуванням сум допомоги по безробіттю, отриманої у Новоселицькому центрі зайнятості, та обов'язкових податків (цей факт сторони не заперечували).

З матеріалів справи видно та не заперечувалось сторонами, що 8 липня 2014 року ОСОБА_6 видано виконавчий лист № 2а/2470/372/12 про примусове виконання пунктів 2, 3 та 5 постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року.

Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 9 жовтня 2014 року про заміну сторони виконавчого провадження замінив боржника у виконавчому провадженні ВП № 44418719, а саме - ДМС на ДФС.

Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 27 листопада 2014 року змінив спосіб і порядок виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року, а саме постановив поновити ОСОБА_6 на посаді, яка відповідає кваліфікаційним вимогам посади старшого інспектора, або на рівнозначній посаді з 26 січня 2012 року.

Відповідно до наказу ДФС від 17 січня 2015 року № 134-о «Про виконання рішення суду» (далі - наказ № 134-о) наказ № 107-к скасовано.

Надалі ОСОБА_6 оголошено наказ № 134-о. Також наказано вважати ОСОБА_6 таким, що приступив до виконання обов'язків інспектора митного поста Чернівецької митниці ДФС з 26 січня 2015 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом митниці.

На письмове звернення відповідача від 9 лютого 2015 року щодо виплати середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду з 16 серпня 2013 року по 26 січня 2015 року ОСОБА_6 отримав відповідь від 14 лютого 2015 року № 1369/24-70-10-12/01-С-4, якою його повідомлено, що проведення виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 серпня 2013 року по 26 січня 2015 року відповідно до положень статті 236 КЗпП можливе лише за ухвалою органу, який розглядав трудовий спір.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 21 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року, адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 жовтня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6

Суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що, оскільки ОСОБА_6 не працював упродовж 4 місяців, що передували події - прийняттю судового рішення 15 серпня 2013 року, затримка виконання якого відбулася, середня заробітна плата за час затримки виконання судовою рішення обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що при розрахунку суми можливого заробітку ОСОБА_6 за період затримки виконання рішення суду з 16 серпня 2013 року по 26 січня 2015 року необхідно застосувати довідку Чернівецької митниці ДФС про можливі доходи за період затримки виконання рішення суду з 16 серпня 2013 року по 26 січня 2015 року від 27 березня 2015 року № 2546/24-70-05-16/01.

Таким чином, виходячи зі встановлених обставин справи, враховуючи зазначені положення закону, а також беручи до уваги положення абзацу третього пункту 4 Порядку та зазначену довідку, суд погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16 серпня 2013 року по 26 січня 2015 року в розмірі 20 981 грн 50 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 жовтня 2015 року у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві ОСОБА_6 просить скасувати пункт 3 постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року в частині «в сумі 20 981 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн 50 коп.» і передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Вважає, що розрахунок середньомісячного заробітку має визначатися виходячи з виплат за листопад, грудень 2011 року (два місяці роботи, що передують його звільненню), а загальна сума виплати за вимушений прогул за час затримки виконання рішення суду за період з 16 серпня 2013 року по 25 січня 2015 року становить 67 488 грн 8 коп.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 13 січня, 6 серпня, 2 жовтня 2014 року, 9 липня, 27 серпня, 15 вересня 2015 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Так, зокрема, в рішенні від 9 липня 2015 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що нарахування виплат за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які повинні бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, убачається неоднакове застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Крім того, ОСОБА_6 посилається на невідповідність ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 жовтня 2015 року викладеному у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року (справа № 6-87ц11) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Зазначеною постановою Верховний Суд України скасував ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року, посилаючись на те, що суд касаційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 235 КЗпП, статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) та Порядку при визначенні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу і помилково для її обрахування виходив не із середньоденної, а із середньомісячної заробітної плати, не виключивши з розрахунку виплати, які не підлягають урахуванню відповідно до розділу ІІІ Порядку.

Отже, існує невідповідність оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини другої статті 235 КЗпП, статті 27 Закону № 108/95-ВР та Порядку.

Вирішуючи питання усунення цієї невідповідності та розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до положень частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною п'ятою статті 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За змістом статті 236 КЗпП в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Ураховуючи те, що звільнення ОСОБА_6 відбулося 25 січня 2012 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за листопад, грудень 2011 року.

Разом з тим, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди допустили неправильне застосування статті 236 КЗпП, статті 27 Закону № 108/95-ВР та Порядку, яке суперечить змісту цих норм та практиці їх застосування.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пукнтом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалюючи рішення у справі, при обрахуванні розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду виходив не із середньоденної, а із середньомісячної заробітної плати, що суперечить змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування.

Ураховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 жовтня 2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. СамсінСудді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.В. КривендаО.Б. Прокопенко